
- •2. Україна – співзасновниця оон. Діяльність України на міжнародній арені.
- •3. Депортації українського та польського населення.
- •4. Акція «Вісла» в політ. Історії укр. Народу.
- •5 Повоєнна відбудова в Україні та її особливості./
- •6. Постать й. Сліпого в політичній історії України.
- •7. Адміністративно-територіальні зміни укр. Земель у повоєнний період.
- •8. Радянізація західних областей України.
- •9. Укр. Греко-кат. Церква в повоєнний п-д.
- •11. Діяльність упа після завершення Другої світової війни.
- •12. Політичний портрет р. Шухевича
- •13. Голод 1946-1947 рр. В Україні.
- •15. Ідеологічні наступ сталінізму в повоєнний час. «Жданівщина».
- •16. Міжнародне становище України у другому повоєнному десятиріччі.
- •17. Політична боротьба в Україні після смерті й. Сталіна. Л. Берія та Україна.
- •18. Процес десталінізації в сусп. Житті Укр.
- •19. Хх з’їзд кпрс та його наслідки для України.
- •20. Суспільно-політичне життя в урср у 1953-1956 рр.
- •23. Суперечлива реформаторська діяльність м. Хрущова, її вплив на розвиток України.
- •26.Етносоціальні процеси та рівень життя населення України у 60 – 80-ті роки.З сер. 60-х р.
- •27.Жовтневий переворот 1964 року в срср та його відголос в Україні.14 жов-ня 1964 р
- •28.„Контрольований автономізм” в Україні за п. Шелеста
- •34. "Шістдесятництво" як феномен українського опозиційного руху.
- •36. Релігійне дисидентство в Україні кінця 1950-х - 1ої половини 1980-х рр.
- •39. Чорнобильська катастрофа: суспільно-політичний аспект.
- •40. Розвиток процесу самоорганізації суспільства: утворення неформальних організацій в Україні.
- •41. Консолідація опозиційних сил, виникнення Народного руху України.
- •42. Студентський рух в Україні на зламі 1980-х – 1990-х рр.
- •41. Консолідація опозиційних сил, виникнення Народного руху України.
- •44. Початок формування багатопартійної системи: проблеми, характерні риси, особливості.
- •46. Спроба державного перевороту в срср у серпні 1991 року. Проголошення Української незалежної держави.
- •48. Біловезька угода. Утворення снд
- •50. Конституційний процес в Україні. Конституція України 1996 р.
- •51. Кримське питання. Проблема нац. Меншин у незалежній Укр.
- •52. Політичний розвиток України в період президентства л. Кравчука
- •54.Парламентські й президентські вибори в Україні 1994р.
- •53.Політичні партії в незалежній Україні.
- •55.Вибори до Верховної Ради України 1998 р. І президентські вибори 1999 р.
- •59. Культура, освіта, наука в умовах нового століття.
- •56. Політична опозиція в Україні в період президентства л. Кучми.
- •57. Діяльність Верховної Ради України в 1994-2002 рр.
- •60.Парламентські вибори в Україні 2002
- •60. Парламентські вибори в Україні 2002 р.
- •61. Президентські вибори 2004 р.
- •62. «Помаранчева революція»: причини, хід подій, наслідки
- •64. Внутрішня та зовнішня політика за президентства в, Ющенка
- •65.Соціально-економічна політика уряду ю. Тимошенко
- •66. Загострення укр.-рос. Взаємин. Газова криза в Україні
- •67. Соціально-економічна політика уряду в. Януковича (2006-2007)
- •68. Парламентські вибори в Україні 2006, 2007 р.
- •69. Політ.Реформа в Укр: досягн. Та пробл
61. Президентські вибори 2004 р.
Президентська виборча кампанія в Україні розпочалась 3 липня 2004 р
Для участі у президентській кампанії було зареєстровано 24 кандидати. Така величезна кількість кандидатів, переважна більшість з яких фактично не мали шансів на перемогу, призвела до появи поняття«технічний кандидат». Основною метою «технічного кандидата» було використання ефіру та квот у виборчих комісіях на користь іншого кандидата або відбирання голосів у начебто спорідненого з ним за поглядами кандидата. Під час передвиборчої кампанії один з основних претендентів на посаду президента, опозиційний кандидат Віктор Ющенко, неодноразово заявляв про факти стеження за ним та замаху на його життя. 10.09.2004р., після кількаденного перебування під спостереженням українських лікарів, В.Ющенкоу важкому стані був госпіталізованийВіденською клінікою. Після його повернення в Україну, виходячи зі стану його здоров'я та ушкоджень організму, було висунуто версію про отруєння.
21.09Генеральна прокуратура України порушила кримінальну справу за статтею 112 Кримінального кодексу (замах на життя державного або громадського діяча).Перший тур виборі відбувся 31 жовтня 2004 р., в результаті якого, з невеликим відривом перемогу здобув В. Ющенко. ЦВК оприлюднила остаточні результати 10 листопада, існує думка, що ЦВК спеціально зволікала, намагаючися якимось чином знівелювати той успішний для опозиції факт, що Ющенко опинився на першому місці. Другий тур відбувся 21 листопада2004 р. Відповідно до оприлюднених результатів В. Ющенко=46,69 % голосів; В. Янукович — 49,42 % голосів. Значна частина народу України, уряди Канади, США та багатьох країн Європине визнали ці результати.Натомість керівництво Росії заявило про своє визнання таких результатів.11 грудня австрійська клініка «Рудольфінерхауз», куди лідер української опозиції Віктор Ющенко був госпіталізований, офіційно заявила, що політик був отруєний діоксинами. Того ж таки дня Генеральна прокуратура України скасувала власну постанову про закриття кримінальної справи у зв'язку з отруєнням лідера української опозиції.3.12.2004 р.Верховний Суд України визнав результати другого туру недійсними, у зв'язку з численними системними порушеннями на користь В. Януковича. Суд вирішив призначити переголосування другого туру на 26.12.2004р. Під час цього переголосування більшість голосів, за висновками ЦВК (склад якої було змінено), отримав В. Ющенко (51,99 % голосів). 23.01.2005 р. відбулася інавгурація новообраного президента.
62. «Помаранчева революція»: причини, хід подій, наслідки
Кампанія загальнонаціональних протестів, мітингів, пікетів, страйків і інших акцій громадянської непокори в Україні, організована і проведена прихильниками В. Ющенка, основного кандидата від опозиції на президентських виборах у листопаді — грудні 2004 року, після оголошення Центральною виборчою комісією попередніх результатів, згідно яких переміг його суперник — В.Янукович.
Акція почалася 22 листопада. Головним гаслом революції став вислів «Разом на багато, Нас не подолати!»
Головними причина підняття революції можна назвати:
- криза режиму Л. Кучми та його прагнення зберегти владу;
- масова фальсифікація владою результатів виборів 2004 р.;
- боротьба фінансово-промилосвих груп і регіональних еліт за владу;
- втручання Росії у внітрушні справи України.
Значна частина народу України, уряди Канади, США та багатьох країн Європи не визнали перемогу В. Януковича. Натомість керівництво Росії заявило про своє визнання таких результатів.
23.11в містах Західної України, у Києві й ряді інших міст і обласних центрів почалися мітинги в підтримку кандидата від опозиції. Основною ареною народного невдоволення став Майдан Незалежності, де зібралося, за різними оцінками, від 100 до 500 тисяч протестувальників з усієї країни.
Відмітним знаком демонстрантів став помаранчевій колір — колір передвиборної кампанії Ющенка.
Переговори між владою та опозицією зайшли у глухий кут,оскільки позиція Ющенка не передбачала іншого результату переговорів, крім проголошення його президентом. Верховний Суд України (ВСУ) забороняє друкувати офіційні результати вибрів. Утворено т. зв. Комітет Національного порятунку.27.11Верховна Рада України визнала результати виборів недійсними і оголосила недовіру ЦВК.У ході повторного голосування, проведеного 26.12.2004р., переміг В.Ющенко. Спроба прихильників В.Януковича опротестувати результати повторно проведеного другого туру виборів не принесла результатів, і ще до закінчення судового засідання Ющенко був офіційно визнаний обраним Президентом Українив публікації «Урядового Кур'єра».Основним результатом революції було призначення судом повторного другого туру президентських виборів. Внаслідок компромісу, були прийняті зміни до Конституції, які отримали назву Конституційна реформа, яка зменшила повноваження президента, і, таким чином, знизила рівень значущості спірних президентських виборів. Внутрішньо політичні зміни в Україні: формування громадського суспільства; зміни в роботі ЗМІ; відставка уряду В. Януковича та генерального прокурора В.Васильєва; виведення укр. збройного контингенту з Іраку; зростання міжнародного авторитету України.
63. Українська революція початку ХХІ ст. Моє бачення подій.
Найяскравішим явищем волевиявлення поч.. ХХІ ст. в Україні стала «Помаранчева революція» (листопад-грудень 2004 р.). Спричинена вона була багатьма факторами, насамперед це: - криза режиму президента Л. Кучми. Прагнення зберегти владу; - масова фальсифікація владою результатів виборів 2004 р. на користь кандидата в президенти, прем’єр-міністра В. Януковича; - втручання Росії у внутрішні справи України.Цю революцію можна охарактеризувати якнаціонально-демократичну за суттю і мирну, ненасильницькуза характером, саме ці фактори викликають повагу до людей, що вийшли на майдан і відстоювали право вільної України.Все розпочалося 22.11, коли на майдані почали сходитись перші революціонери. Проте не лише в Києві відбувались подібні процеси. В цей же час, в багатьох містах та містечках, на своїх площах, збирались люди, які хотіли, щоб їх почули. Потрібно зазначити, що ситуація на початку була досить напруженою, адже існувала серйозна загроза протистояння влади і кровопролиття, однак перехід дедалі більших народних мас на бік опозиції вселяв надію на перемогу. З кожним днем з'являлося все більше звернень до народу відомих і видатних українських діячів із закликами до приєднання, об'єднання та збереження мирної ситуації в країні.Оригінальною виявилася реакція на ці події представників В. Януковича. У відповідь на виклики помаранчевої революції вони висунули "зустрічну" пропозицію: створити так звану чи то Донецько-Криворізьку, чи то Східноукраїнську Республіку в складі Дніпропетровської, Донецької, Луганської областей. Залунали заклики до відокремлення, й за цього сепаратистські ідеї отримали підтримку тих, хто прагнув назавжди залишитися при владі.
8.12 депутати зібралися на засідання і досягли компромісу, опозиція домоглася змін до Закону України «Про вибори Президента», які б суттєво ускладнювали здійснення фальсифікацій, а країна загалом перетворилася на парламентсько-президентську республіку.Переголосування 26.12.2004р. було наступним: за В. Ющенка проголосувало 51,99 % виборців, які взяли участь у голосуванні, за В. Януковича — 44,21 %. Інавгурація нового Президента України В. Ющенка відбулася 23.01. 2005 р.Прем'єр-міністром України було обрано Ю. Тимошенко. Результати і наслідки: - зростання національної самосвідості населення; - зміни в роботі ЗМІ; - демократизація суспільно-політичного життя; - фактична відставка уряду В. Януковича; - перегрупування сил в перламенті; - зростання міжнародного авторитету України.