55.Вибори до Верховної Ради України 1998 р. І президентські вибори 1999 р.

У березні 1998 р. - парлам. вибори, які вперше проходили за змішаною мажоритарно-пропорц. системою: половина депутатів (225) обиралася за партійними списками. -40 партій. Ці вибори були першими парлам. виборами, що відбувалися в умовах дії нової Конституції України. Основна боротьба розгорілася між КПУ та антикомуністичним НРУ(Народний Рух Укр.). Загалом політичні симпатії виборців розподілилися наступним чином: за партійний список КПУ – віддали свої голоси 24,65 % виборців (84 депутатські мандати), НРУ – 9,40 % (32), виборчий блок СПУ та СелПУ “За правду, за народ, за Україну!” – 8,55 % (29 ), Партія зелених України (ПЗУ) – 5,43 % (19), Народно-демократична партія – 5,01% (17), ВО “Громада” – 4,67 % (17), Прогресивно- соціалістична партія України – 4,04 % (14), Соціал-демократична партія України (об’єднана) – 4,01 % (14). Найбільшу кількість депутатських мандатів у мажоритарних округах отримала КПУ – 38, НРУ – 14 та НДП – 13. 12 травня 1998 р. Верховна Рада ХІУ скликання розпочала свою роботу. Після виснажливого виборчого марафону Верховну Раду України очолив один із керівників СелПУ – О. Ткаченко, першим віце-спікером став комуніст А. Мартинюк, заступником – представник СДПУ(о) – В. Медведчук.

1-й тур презид. виборів відбувся 31 жовтня 1999 р.Діючий Президент (Л.Кучма)набрав найбільшу кількість голосів, його підтримали 9599 тис. виборців. Друге місце посів лідер комуністів П. Симоненко, якого підтримали 5849 тис. виборців. 3 - зайняв О. Мороз. За нього проголосувало 2970 тис. 4 місце дісталося Н. Вітренко – 2887 тис. голосів, Є. Марчука підтримали 2138 тис., Ю. Костенка – 574 тис., Г. Удовенка – 320 тис., В. Кононова – менше 77 тис. виборців. Ліві претенденти, які програли перший тур, закликали виборців підтримати П. Симоненка, а лідери правих висловилися на підтримку діючого Президента. Є. Марчук, який до першого туру зробив невдалу спробу порозумітися з О. Морозом і О. Ткаченком, у новій ситуації беззастережно підтримав Л. Кучму. У перерві між першим і другим турами виборів Л. Кучма призначив його на відповідальну посаду секретаря Ради національної безпеки і оборони України. У другому турі виборів, який відбувся 14 листопада 1999 р. Леонід Кучма переконливо переміг лідера Комуністичної партії П. Симоненка. За нього проголосувало майже 16 млн. виборців, тобто 56, 2 % . П. Симоненко отримав понад 10 млн. голосів (37,8 %). Діючий президент переміг у 14 областях України, а П. Симоненко – у 9 і в Автономній республіці Крим.

57. Діяльність ВР України в 1994-2002 рр.

06.1994р.-03.1995р. главою уряду був Віталій Масол. Політика очоленого ним уряду за програмою нового президента Л. Кучми повинна була спрямовуватися на здійснення радикальних ринкових перетворень. Проте Масол відверто і чесно захищав ту планову економіку, якій служив усе своє свідоме життя.

За місяці урядування В.Масола економіка України зробила ще один крок до своєї деградації. Майже не щодня зростали ціни. Неймовірно зріс дефіцит бюджету. Підвищилися ціни на хліб, електроенергію, громадський транспорт та квартплату. Встановлено рекорд падіння рівня експорту і зростання імпорту. Зріс рівень безробіття. 03.1995-05.1996р. главою уряду був Є. Марчук. Катастрофічний борг перед Росією за енергоносії, балансуюча на грані громадянської війни криза в Криму, падіння життєвого рівня людей – ось "господарство", котре дісталось Марчуку в ті дні. Протягом 1995-1996 рр. завдяки енергійним зусиллям Націо¬нального банку України, очолюваного В. Ющенком, удалося зупинити по¬стійне падіння купоно-карбованця, що було необхідною передумовою для здійснення грошової реформи. 05.1996р.-07.1997р. главою уряду був Павло Лазаренко. В період його правління буоло остаточно прийнято Конституцію. У вересні 1996 р. було запроваджено національну грошову одиницю гривню, що стала важливим атрибутом держав¬ності та кроком до оздоровлення і стабілізації фінансової системи держави. Врешті, під впливом зазначених процесів та прямих звинувачень Прем'єр-міністра П. Лазаренка в корупційних діях Президент своїм Указом від 2 липня 1997 р. звільняє його із займаної посади. Новим главою уряду з липня 1997р.-12.1999р. президент призначає Валерія Пустовойтенка. Надзвичайно серйозним випробуванням для нового уряду стала світова фінансова криза 1997-1998 рр., яка за оцінками фахівців набула ознак глобальної катастрофи. Комісія підготувала Концепцію адміністративної реформи, яка була схвалена в березні 1998 р. Головною метою даної реформи є поетапне створення такої си¬стеми державного управління, яка б відповідала стандартам демократичної правової держави з соціальне орієнтованою ринковою економікою. З грудня 1999 р. по квітень 2001 р. прем’єр-мінстром став В.Ющенко. Були прийняті важливі рішення, спрямовані на запровадження нової концепції державного управління, створення більш ефективної системи виконавчої влади, підвищення керованості суспільно важливих процесів, реформування державної служби, зменшення чисельності управлінського апарату. Наступним главою уряду було призначено з травня 2001 р. по листопад 2002 р. Анатолія Кінаха. З формуванням нового уряду суспільно-політичне становище в країні дещо стабілізувалося. У лютому 2002 р. Верховна Рада України здійснила вирішальні кроки на складному шляху судово-правової реформи, прийнявши довгоочікуваний Закон «Про судоустрій України». В листопаді цього ж року в Празі на засіданні Комісії на рівні міністрів закордонних справ було затверджено План дій Україна – НАТО.