48. Біловезька угода. Утворення снд

Виникнення СНД було не наслідком "Біловезької змови", як наголошував колишній Президент СРСР М.Горбачов, а визнанням політичних реалій, які спричинили процес ліквідації СРСР і появу нового "несоюзного утворення".

7 грудня 1991 р. у Мінську лідери Росії, України та Білорусії (країн—засновників СРСР) заявили про припинення дії Союзного Договору 1922 р. та про намір створити Співдружність Незалежних Держав (СНД). Створення Співдружності та її завдання вони розуміли по-різному. Якщо Л.Кравчук вбачав у ній "цивілізований спосіб" виходу з імперії, аби не виникало жодних питань щодо його легітимності, спосіб унезалежнення України від гегемонії Росії, то Б.Єльцин розглядав СНД як примусовий варіант забезпечення гегемонії Росії на території колишнього Союзу. С.Шушкевича надихала національно-демократична ідея. Лідери Білорусі, Росії та України 8 грудня 1991 р. поставили підписи під Угодою про створення Співдружності незалежних держав. Отже, заснування СНД виявилось компромісом між повним роз'єднанням України та Росії й утворенням напівконфеде-ративного типу, бажаного для Москви. Стосовно республік, які приєдналися до СНД в Алма-Аті 21 грудня 1991 p., можна зазначити: за тодішньої ситуації іншого виходу для них не було. До складу СНД увійшло 11 колишніх республік (без Грузії та держав Прибалтики). Організаційні основи СНД оформлено кількома документами, які називають установчими: Біловезькою угодою про створення СНД, Протоколом до неї, який учасники вирішили рахувати складовою частиною Угоди, і Алма-Атинською декларацією, а також Статутом, який прийнятий 22 січня 1993р. Угоду про створення Співдружності незалежних держав було ратифіковано Верховною Радою України вже 12 грудня 1991 р.Виникнення нового структурно слабкого геополітичного об'єднання СНД певною мірою загальмувало процес хаотичного розпаду СРСР, вводячи його в цивілізовані рамки. В економіці це призвело до катастрофічного падіння виробництва, що стало безпосереднім наслідком розриву коопераційних зв'язків, порушення багатьох технологічних ланцюгів, руйнування спільного товарного та фінансового простору. У політиці відбувалося політичне суперництво, протистояння нових держав. У соціальній сфері гарантовані, хоча і на мінімальному рівні, матеріальні та духовні блага поступилися завданням щоденної бо-би за виживання. Крім того, зазначимо, що поява СНД не тільки не зняла давніх міжреспубліканських суперечностей, а й стимулювала появу і загострення нових.

49. Міжнародні відносини незалежної України на поч. 90-х рр.У пер. пол.. 90- рр.. ХХ ст гол. завданням зов-ї політики Укр. було забезпечити її міжнародне визнання, зайняти відповідне місце у системі міжнар відносин.Справжньою датою формування зовн-ї політики України можна вважати 16 липня 1990 p., коли Верх. Рада ухвалила Декларацію про державний суверенітет, що стала важливим кроком українського народу на шляху до самостійного політ., економ. та національно-культ-го розвитку. 2 липня 1993 р. В. Рада України схвалила “Основні напрямки зовнішньої політики України”. Цей документ визначає базові національні інтереси України і завдання її зовн-ї політики.Зовн-я пол-ка України спрямовується на виконання таких найголовніших завдань: утвердження і розвиток України як незалежної демократ. держави;

·         забеспечення стабільності міжнародного становища Укр;

·         збереження територіальної цілістності держави та недоторканості її кордонів;

·         включення національного господарства у світову економ. систему для його повноцінного економ. розвитку, підвищення добробуту народу;

·         поширення в світі образу України як надійного і передбачуваного партнера.Гол-ми сферами зовнішньополітичної діяльності України є розвиток двосторонніх міждержавних відносин, розширення участі в європейському регіональному співробітництві, співробітництво в рамках Співдружності незалежних держав, членство в ООН та інших універсальних міжнародних організаціях. Пріоритетними напрямами двосторонніх відносин України є активний розвиток стосунків з такими групами держав: західні держави – члени ЄС та НАТО.

З метою вироблення основ погодженої стратегії, подолання кризових явищ і реформування економіки 24 вересня 1993 р. був підписаний Договір про створення Екон-го Союзу. В Ашгабаді 23 грудня 1993 р. члени Співдружності уклали Угоду про загальні умови і механізм підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей держав-учасниць СНД. Україна ратифікувала її 14 березня 1995 р. Угода про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 р. і Угода про режим вільної торгівлі від 8 лютого 1995 р. їх реалізація через створення зон вільної торгівлі давала б змогу українському товару один раз перетинати кордон і він перебував би в режимі вільної торгівлі до Тихого океану чи Кушки і реалізовувався на таких самих засадах, як і місцеві товари. Однак Росія відкладала їх запровадження на невизначений термін.