41. Консолідація опозиційних сил, виникнення Народного руху України.

Формування масового громадсько-політичного об'єднання Народного Руху України відбувалось у декілька етапів.

Уже на початковому етапі перебудови повсюдно в СРСР почали з'являтися неформальні групи, об'єднання та організації. Підґрунтям - широкий спектр інтересів.

В Україні, перші неформальні групи, сформовані за інтересами, почали виникати одразу після проголошення М. Горбачовим політики перебудови в СРСР. Найбільшу кількість самодіяльних неформальних груп, організацій та об'єднань становили: художньо-розважальні, суспільно-політичні, культурно-історичні, екологічні, спортивні та інші .

Якісно нових форм процес виникнення самодіяльних неформальних організацій почав набувати наприкінці 1988 p., коли перебудова почала переростати в революцію. Це стало можливим після того, як на XIX партійній конференції було ухвалено принципове рішення про "повновладдя Рад". Верховна Рада СРСР наприкінці того ж року здійснила конституційну реформу. Суть її полягала у перетворенні органів радянської влади на справжні владні структури, не залежні від компартійних комітетів.На другому етапі перебудови, що охоплював 1987-1988 pp., в Україні формуються перші просвітницькі українознавчі самодіяльні організації, що надалі займатимуться пробл. культури, екології та історії. Так, за цей період у Києві виник Український культурологічний клуб (УКК), у Львові —Товариство Лева (ТЛ). На початку 1988 р. при Будинку вчених АН УРСР створюєтьсяукраїнознавчий клуб "Спадщина", а в Київському університеті ім. Тараса Шевченка —студентське об'єднання "Громада". Наприкінці 1988 р. із широкого спектру інтересів неформальних самодіяльних груп викристалізовується три суспільно значимі ключові проблеми —ліквідація "білих плям" історії, відновлення прав української мови в республіці, екологічна безпека. Ці три важливі проблеми торкалися інтересів значної частики населення України. Саме тоді розрізнені невеликі самодіяльні групи, що виникли в Україні на першому етапі перебудови, досить швидко прийшли до розуміння того, що їх діяльність щодо вирішення масштабних проблем є малоефективною, а тому постала потреба об'єднати зусилля неформальних груп у великі впливові організаціїреспубліканського масштабу. Перші значні зрушення в напрямку об'єднання неформальних організацій відбулися в Україні навесні 1989 р. Так, 11—12 лютого 1989 р. у Києві було проведено установчу конференцію Товариства української мови ім. Тараса Шевченка (ТУМ). 4 березня 1989р. – у Києві відбулась установча конференція всеукраїнського історико-просвітницького товариства "Меморіал".25-26 квітня 1989 р. у Києві була скликана перша екологічна конференція асоціації "Зелений світ", яка остаточно організаційно оформилася 29 жовтня 1989 р.

Водночас із опублікуванням 16 лютого 1989 р. у "Літературній Україні" проекту Програми Народного Руху України за перебудову в Україні розпочалося формування масового громадсько-політичного об'єднання, яке остаточно організаційно викристалізувалося на установчому з'їзді цього ж року.

У березні - вересні 1989 р - в більшості областей пройшли установчі конференції. В вересні 1989 р. в Києві під назвою “Народний Рух України за перебудову”. У перший же рік свого існування Рух організував ряд великих масових заходів, метою яких була боротьба за державну незалежність, відродження української нації. Особливу увагу в пропагандистській роботі Рух приділяв вихованню історією. У 1990 р., цього було створено у Верховній Раді України впливову фракцію “Народна рада”. Робота рухівських депутатів в областях і Верховній Раді, масові заходи Руху, активна позиція Руху під час референдумів та інших політичних акцій мали вирішальний вплив на становлення незалежної української держави і забезпечили перемогу незалежної ідеї на референдумі 1 грудня 1991 року. ІІ з’їзд Руху відбувся у жовтні 1990 р. До Програми Руху введене положення про головну мету Руху – досягнення незалежності України. Були обрані: голова Руху - Іван Драч, Центральний провід Руху, Політрада , Рада колегій та ін. Хитка коаліція партій навколо Руху проіснувала до вересня 1991 р. і фактично розпалася в період президентської виборчої кампанії, ІІІ з’їзд відбувся 28 лютого - 1 березня 1992 р. Розколу Руху вдалося запобігти завдяки компромісу між прихильниками В.Чорновола, з одного боку та Івана Драча і Михайла Гориня, з іншого; були обрані співголови Формально було проголошено про розпад коаліції навколо Руху. УРП і ДемПУ разом з декількома незначними за кількістю людей організаціями проголосили себе послідовними прихильниками президента України Л.Кравчука. Народний Рух заявив про свою опозицію режиму.

Проте наступний період в історії Руху був позначений кризою самовизначення. Деякі його лідери виступали за збереження Руху як об'єднання демократичних організацій та партій, першочерговим завданням якого було б створення тривкої політичної бази для розбудови нової Української держави. Інша група членів організації, очолена В'ячеславом Чорноволом, доводила, що оскільки нова держава, як і раніше, повністю контролюється старою комуністичною номенклатурою, справжні реформи будуть неможливі, поки вона не буде усунена від влади.

Відбулася перша спроба об’єднати навколо Руху новостворені партії – УРП та ДемПУ; - запроваджений інститут асоційованого членства у Русі. -і партії відмовилися від асоційованого членства у Русі. коаліція розпалася в період презид. виборчої кампанії, коли УРП і ДемПУ, висунули своїх кандидатів на Президента України й розгорнули виборчу боротьбу проти кандидата від Руху В´ячеслава Чорновола.