39. Чорнобильська катастрофа: суспільно-політичний аспект.

У 70-80-тї роки економіка СРСР розвивалась в основному екстенсивним шляхом. Це мало негативний відбиток на Україні. У ці роки за рішенням центру споруджували гіганти індустрії, що були зорієнтовані на випуск продукції для Союзу. У цьому плані розвивалися підприємства ВПК, яких в Україні було багато, а також металургійні, верстато- та машинобудівні гіганти. Чимало їх, в тому числі гіганти металургії, гірничі та хімічні комбінати, споруджували з орієнтацією на старі технології й проекти. Експлуатація їх надзвичайно погіршувала екологію довкілля, а за забрудненістю повітря, зокрема в Донбасі, середньому Подніпров'ї тощо, Україна була однією з найбільш забруднених регіонів колишнього Союзу. Кожне п'яте з найбільш забруднених міст було в Україні. Серед них виділялися Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Запоріжжя, Маріуполь, Горлівка, Нікополь та ін.В ніч з 25 на 26 квітня 1986 року в ході проведення на 4-му реакторі ЧАЕС експериментів, пов’язаних з режимами роботи турбогенератора, виникла великомасштабна з глобальними наслідками аварія.О 1 ночі 26 квітня перший, а слідом за ним другий вибух зруйнували реактор, в якому знаходилось 200 т урану. Ланцюгова реакція ділення, яка виникла відразу ж після вибуху, зупинилась. Неадекватно реагує держава й загалом суспільство на жахливі факти багаторазового зростання випадків онкологічних патологій щитовидної залози і лейкозів у дітей, що проживають на забруднених територіяхЗа даними організації Союз «Чорнобиль», з 600 000 ліквідаторів 10% померло і 165 000 стало інвалідами. Через 20 років, після катастрофи, зроблено багато, внаслідок природних стабілізаційних факторів і тих, які запроваджені діяльністю людини, повітря стало значно чистішим. Ті відкриті забруднені місця, з яких радіонукліди могли мігрувати повітряним шляхом, заліснені чи вкриті іншою рослинністю, яка зв'язує їх у біологічному ланцюзі.Річкова вода за радіологічними показниками є на порядок кращою, ніж допустимі норми для питної води навіть за європейськими показниками. Це говорить про те, що система водоохоронних заходів, яка була за ці роки створена, особливо це стосується Зони відчуження, є достатньо ефективною. Суть у тому, що зона дає 65 відсотків стронцію у водну систему країни. Система запобігання виносу активності з території зони реалізувалася через будівництво водоохоронних споруд. Було збудовано ліво-і правобережну дамби на річці Прип'ять і нині, завдяки експлуатації цих об'єктів, витримуємо нормативи по воді.

40. Розвиток процесу самоорганізації суспільства: утворення неформальних організацій в Україні.

Станом на 24 червня 1989 р., в Україні діяли 47 тисяч неформальних самодіяльних об'єднань. За напрямками діяльності вони поділялися на:

• а) громадсько-політичні – 6957;

• б) культурно-історичні – 1460;

• в) екологічні –1946; г) художньо-розважальні – 10859;

• д) спортивно-технічні – 4239;

• е) колекційні – 685. 20 найбільш численних були яскраво політизовані (Українська Гельсінська спілка, Українська народно-демократична ліга, "Меморіал", "Спадщина", "Громада", Всеукраїнське товариство репресованих, Товариство анархо-синдикалістів та ін.). 5 громадських організацій відверто дотримувалися націоналістичних тенденцій (Український культурологічний клуб, "Просвіта" та ін.). Яскравим свідченням зближення інтересів української інтелігенції та неформалів стало створення республіканських організацій Товариства української мови, Меморіалу та Зеленого світу. Простежимо це на прикладі виникнення першої з них.Наприкінці 1989 р. ряд громадських організацій виявили бажання об'єднати свої зусилля для спільної боротьби проти тоталітарного режиму і відродження незалежності України. 18 листопада 1989 р. в Києві відбулася нарада, у якій взяли участь представники РУХу, Меморіалу, Української Гельсінської спілки, Української студентської спілки та інших демократичних угрупувань. Було ухвалено рішення про створення передвиборчого Демократичного блоку України. Учасники наради узгодили спільну декларацію, яка закликала до:

• 1) досягнення реального політичного та економічного суверенітету України;

• 2) створення багатопартійної системи;

• 3) утвердження засад багатоукладної економіки (включно з приватною власністю);

• 4) прийняття нової Конституції України, узгодженої з міжнародними пактами про права і свободи людини.

Активну діяльність проводили неформальні громадські організації у регіонах. У червні 1989 р. в Тернополі об'єднали свої зусилля осередки Народного Руху України та товариства "Меморіал". У спільному циркулярі до міськкому партії містилися такі вимоги:

- а) не провадити заходів щодо засудження дисидентів;

- б) відмінити постанову міськкому партії про несумісність перебування членів КПУ у Народному Русі;

- в) надавати Руху, “Меморіалу”, іншим організаціям приміщення для зборів, співочого поля, парків для заходів. Рух в цей період ще діяв як єдина організація. У жовтні 1990 р., коли відбулися другі Всеукраїнські збори Народного Руху України, серед його членів інженерно-технічні працівники, службовці, наукова та творча інтелігенція становили 68 відсотків.