23. Суперечлива реформаторська діяльність м. Хрущова, її вплив на розвиток України.

Після приходу до влади М. Хрущ. (вер. 1953 р.) в СРСР відбул. докорінні зміни в організації керівниц. країною. Було зроблено спробу переходу від жорсткого керівництва сільським господарством до господарської самодіяльності колгоспів і радгоспів. Відбулася заміна галузевого управління промисловістю територіальним. У лют. 1957 р. було визнано за необхідне ліквідувати більшість галузевих міністр. і організувати замість них територіал. ради народного господарства — раднаргоспи. В Укр. створ. 11 економ. адміністратив. районів, очолених раднаргоспами. У вер. (1953) Пленуму ЦК КПРС про розвиток сільс. господар. були позитивно сприйняті працівниками, за 5 р. зростання сільськогосподар. виробниц, рос. держ. вкладала в цю галузь великі кошти. Однак після ліквід. у 1958 р. МТС і впровадження обов'язкового викупу колгоспами їх техніки. Вважаючи себе знавцем сільського господ. і маючи справді добрі наміри, Хрущ. намагався підвищити його ефективність запровадженням використовуваних на Заході технологій, що не могли дати ефекту у вмонтованих в командну економіку колгоспах. Організаційні заходи, що мали на меті підняти сільськогоспод.виробн., насправді тільки підривали економ. села. Спроби знайти додаткові резерви шляхом освоєння цілинних земель(1964р), ліквідації травопільної системи не давали важив. результ. Негативний резонанс мало повернення до сталінських обмежень присадибних господарств колгоспників. Обсяг продукції, що надходила у ринкову торгівлю, зменшився, внаслідок чого зросли ціни, постраждали інтереси міських споживачів. Посуха 1963 р.загострила становище: почалися труднощі з постачанням населенню хліба. Вос.1961 р. було прийнято третю програму КПРС, яка проголош. можливість побудови комунізму за 20 років. Ще одним нововведенням М. Хрущ.а став поділ партійних, радянських, профспілкових_ й комсомольських організацій за виробничим принципом — на промислові й сільські. Ця реформа передбачала наближення керівництва до конкретних виробничих справ. Напр.1963 р. М. Хрущ., усвідомивши безперспективність своїх спроб забезпечити стійке зростання сільськ. господарств., зробив крутий поворот в аграрній політиці партії, а можливо, і крок на шляху демократ. системи управління. Рішення двох пленумів ЦК КПРС заклали основи курсу на інтенсифікацію сільськогосподарського виробництва. Але нажаль час,для Хрущ. був вичерпаний

.24.«Відлига» в культурі та духовному житті України.

Процес десталінізації сприяв утвердженню в суспільстві нової духовної атмосфери, відкрив ширші можливості для розвитку україн. культури. Однак негативно впливала на культуру справила політика русифікації Укр., що проводилася під гаслами «інтернаціоналізму», «зближення і злиття націй.»Хрущ. був переконаний, що без впровадження в усі сфери життя союзних республік російської мови і культури комунізм неможливий. Це його переконання підтримувало партійно-державне керівництво Укр.. Найпомітніше атмосфера змін, новизни далася взнаки в духовному житті. Перша публікація в чер.1955р. в „Литературной газете” статті О.Довженка „Мистецтво живопису і сучасність”. У ній містився заклик „розширювати творчі межі соціалістичного реалізму”. Період „відлиги” був характерний і певним відновленням історичної справедливості — поверненням украї. культурі імен незаслужено забутих або несправедливо репресованих. Після довгих репресій повернулися в 1957 р. до літерат: М.Андрущенко, М. Годованець, М.Гаско, М.Доленго, О. Журлива, М.Марфієвич. У жов. 1957 р. був поновлений у письм. товаристві репресований О.Ковінька, а в груд. — В.Мисик. Реабілітація давала право на видання деяких творів письм., визнаних найкращими. Ряд творів письменників було опублік. в „ Антології української поезії” та збірнику „Революційні поети Західної України”. З'явилися літературознавчі праці про цей період „Відлига” породила і таке явище суспільно-культурного життя, як шістдесятництво — рух творчої молоді, яка сповідувала оригінальну тематику, нові думки, відмінні від офіційних, і стала центром духовної опозиції режиму в Укр. В украї.літературу в кін. 50-х рр. увійшла Ліна Костенко - перші збірки: „Проміння землі”, „Вітрила”, „Мандрівки серця”. Українське музичне мистецтво збагатилося творами Б. Лятошинського, Анатольського, С. Людкевича, братів Г. і П. Майбород, Ю.Меитуса, А. Штогаренката ін. Т.Яблонська з В.Зарецьким та іншими худож. - „шістдесятниками” стала фундатором фолькл. напряму в україн. образотвор. мистецтва. „Відлига” дещо розкріпачила творчий потенціал україн. народу, сприяла піднесенню націон. гідності та самосвідомості, збереженню й примноженню духовних і моральних сил для подальшої боротьби.

25.Зародження дисидентського руху в Укр.

На зламі 50–60-х рр намітився принциповий поворот у розвитку україн. руху опору – до мирних, легальних методів боротьби за націо. незалеж.. Це протест проти антинарод. дій партійно-державного режиму, які порушували закони, прав людини, свободи слова, совісті і друку, за вільний розвиток україн. мови і культ., за правду історії. Дисиденти. -вимагали громадянських, релігійних і національних прав. Антиком. виступи у Чехослов, Угорщині,Польщі- правозах. рух спричинений 1948 р прийняття Декларації прав людини. І це спричинило в укр. незадов..Провідними в середовищі україн. дисид. були 2 питан: торкалося прав нації, а друге прав людини. Ініціат. створення організ. був Л.  Лук’яненко та І.Кандиба 1959 р. ії мета вихід Укр. зі складу СРСР, причому вперше в повоєнній історії передбачала мирні методи боротьби. Але у січ. 1961 р. Л. Лук’яненка, І.Кандибу, С.Віруна, О.Глібовича, В.Луцьківа, Й.Боровницького та І.Кіпиша заарештов. Опозиц. рух створює серйозну небезпеку правлячому режиму. В груд. 1959 р. ЦК Компартії Укр. своєю постановою зобов'язав українс. кадебістів «посилити роботу щодо попередження, викриття і припинення ворожих дій націоналістичних та інших антирадянських елементів на території республіки». За 1954-1959 рр. в Укр. ліквід. 183 «націоналіст. та анти радян. угрупов.», майже 2 тисячі осіб за антирадянську діяльність було притягнуто до кримін. відповід., 1 300 – відчули на собі «профілактичну» роботу спецорганів. З метою посил. боротьби з інакомислячими в 1961 р. були введені в дію нові карні кодекси СРСР і союзних республік. Статті 61 («шкідництво») та 62 («антирад. агітація та пропаганда») Карного Кодексу УРСР могли трактуватися каральними органами, звичайно, на їх розсуд..У 1964 р. в зах. Обл. УРСР вин. ще одна піділ. органз. – Український національний фронт (УНФ)- 150 осіб. Політ. Докум.: “Програма”, “Статут”, “Тактика”, журнал “Воля і Батьківщина”. Головною метою організації була агітація за вихід Укр. зі складу СРСР, а в підсумку – утвердження самост. держави. Учасн. організ.: Д.Квецко, З.Красівський, М.Мелень, І.Губка, М.Дяк, М.Федів, І.Могитич та ін Отже, вже з кін. 50-х років в Укр. здійснювалася спроба перейти до організованих форм боротьби за оборону прав людини та суверенітету Укра., але в країні, був страх перед всевладдям КДБ.