20. Суспільно-політичне життя в урср у 1953-1956 рр.

Суть кардинальних змін, що почалися після смерті диктатора, полягає в лібералізації всього суспільного життя. Розвиток та поглиблення цього процесу були основою десталінізації, яка стала особливо активною і радикальною після XX з'їзду КПРС (лютий 1956 p.). Проте процеси оновлення почалися ще навесні 1953 р. Саме в 1953—1955 pp. було зроблено спробу перейти від тоталітарної до авторитарної форми правління. З ініціативи Маленкова було поставлено питання про необхідність «припинення політики культу особи». Уже початковий період десталінізації призвів до значних змін в Україні. Цей період характеризувався припиненням кампанії проти націоналізму, певним уповільненням процесу русифікації, зростаючою роллю українського чинника в різних сферах суспільного життя. Саме за помилки в проведенні національної політики у роботі з кадрами в червні 1953 р. було звільнено Л. Мельникова з посади першого секретаря ЦК КПУ. На його місце обрано українця О. Кириченка, після чого пішла широка хвиля висунення на керівні посади представників місцевої влади. 19 лютого 1954 р. Президія Верховної Ради СРСР прийняла указ «Про передачу Кримської області із складу РРФСР до складу УРСР». Позитивним змінам у суспільно-політичному житті сприяла часткова реабілітація жертв сталінських репресій. До 1957 р. було повернуто більше 65 тис. депортованих членів сімей, пов'язаних з діяльністю українських націоналістів. Після смерті Сталіна розпочалося розширення прав союзних республік у різних сферах суспільного життя. У СРСР і, зокрема, в Україні розпочався процес перебудови державного апарату, удосконалення його структури у міністерствах, відомствах та органах управління на місцях. Намагаючись залучити до процесу оновлення широкі народні маси, хрущовське керівництво, скорочуючи управлінські структури, водночас розширювало склад і права місцевих органів влади. Більшість істориків дотримується думки, що перетворення хрущовського періоду не торкнулися основ існуючої при Сталіні системи. Однак це твердження потребує уточнення. Безперечно, командно-адміністративна система залишилася, але її головний принцип — централізм — зазнав значної трансформації, адже суттю змін, пов'язаних із процесом лібералізації у сфері державного будівництва, була хоча й обмежена та непослідовна, але децентралізація. Тому відновлений згодом централізм, втрачаючи свою жорсткість, перетворився на багатоповерховий бюрократичний централізм.

21. Микита Хрущов: політич. портрет реформатора. роки життя-(1894—1971).

Народив. у селі Калиновці Курської губернії (тепер Курська обл.). З 1918 Хрущ. вступив до Ком. партії і з поч 1920-их pр. став низовим партійним робітником. Його кар'єра як визначного партійного керівника починається з 1929, коли він, навчаючись в Москов. Промисловій Академії, здобув довір'я Й. Сталіна, яким користувався до смерті останнього. З 1938-1949 Хрущ. стояв на чолі КП(б)У як перший секретар її ЦК, а в друг.. пол. 1949 знову повернувся до Москви, де був секретарем ЦК ВКП(б). По смерті Сталіна Хрущов став першим секретарем ЦК КПРС (1953—1964. З берез.(1958-1964)зосередив у своїх руках партійне і державне керівництво, ставши головою Ради міністрів. У доповіді на XX з'їзді КПСС (черв.1956) він проголосив боротьбу проти «культу особи» Сталіна, був ініціатором освоєння цілинних земель (1964 р.), перебудови управління промислов. і сільськ. господ. (посів. кукурудзи 1958-1963рр). Також 1957 рр. ”Наздогнати і виперидити Америку у вироб. м’яса і молока на душу насел.” Однак, ці його заходи або не мали успіху , або сам він не доводив їх до кінця: бувши ініціатором поборення «культу особи», сам і повернувся до політики десталінізації; допустив свободу думки, з кін. 1962 розпочав переслідування т. зв. «абстракціонізму» й «модернізму» в літературі й мистецтві; початковими заходами десталінізації сприяв деякому поширенню прав національних республік, а потім і сам заборонив. Наслід., зокрема в Укр., закон «Про зміцнення зв'язку школи з життям»(1958), за яким запроваджено посилену русифікацію не лише освіти, а й усього культур. життя в націонал. республіках. Проти політики Хрущ. викликала,незадов. населення, внасідок якого розвинувся рух опору, в націон. республіках, спрямований проти нац. дискримінації; а з другого — у керівних колах КПРС страх перед т. зв. «волюнтаристичними» методами хрущов. керівництва, які загрожували розвалити вироблену Сталіном тоталітарну систему. Це останнє й стало причиною внутріш. перевороту в Політбюрі ЦК КПССжов.1964, у якого Хрущ. усунено з усіх керівних позиці.

.22.Включення Криму до складу України.

Під час 2 світ.війни півост. був ареною важких боїв і зазнав значних руйнувань і людсь. втрат. Сталін. керівниц. у трав.1944 р. депортув. з Криму крим. татар, греків, болгар, вірмен, німців та ін. понад. 25 тис. Їх звинуватили у співробітництві з нім-фашист. окупант. Кримська АРСР була ліквідована. У повоєнний період до Кримської області розпочали переселяти населення переважно з центральн. районів країни. Господарст. півострова не було виведене з кризи, економіка обл. далеко відставала від повоєнного рівня розвитку. Для тодішнього керівництва РРФСР Крим, відрізаний від основної території Росії Укр., з поруйнованою війною економ., був важким тягарем, область постійно знаходилась на дотації. В радянс. керівництва визріла думка про адміністратив. перепорядкув. Кримської обл. УРСР. При цьому враховували територіальна близькість, тісні господ. і культ. зв’язки і економ. з Укр. Був підібраний відповідний момент - урочисте святкув. 300-річчя возз’єднання Укр. з Росією. У ході цього святкув. 19 лют. 1954 р. Президія Верховної Ради СРСР за згодою з Президіями Верховних Рад Росії та Укр. прийняла рішення про «передання Криму зі складу РРФСР до складу УРСР”. 26 квіт. 1954р. прийн. закон.” Про передачу Криму…».До уваги таке: По-перше, те, що РРФСР не мала спільного кордону з Кримською обл.; по-друге, економ. близькість господарських зв'язків УРСР та Криму; по-третє, нагальна потреба у зрошуванні сільськогосподорських угідь цієї обл. передбачала єдине управління господар. півострова. Після 1954 р. на території Криму було збудовано нові промис. підприємства, прокладено велику кількість комунікацій, повністю забезпечено півострів водою, газом, електроенергією. Внаслідок цього насел. Криму швидко зростало, особливо російськомовна частина. Рішення Президії Верховної Ради СРСР 1954 р. з цього питання повністю відповідало як юридично-правовим нормам, що діяли тоді, так і істор., географ. та культ. факторам, які об'єднували Укр. та Крим протягом довгого часу. І уряд незал. Укр., немає ні юрид., ні політ., ні етнічних, ні будь-яких інших причин для ревізії цього рішення. Крим є невід'ємною склад. част. Укр.