14. Схарактеризуйте способи розроблення теми у фейлетоні.

Є два способи розроблення теми у фейлетоні. Перший – це послідовний опис. Другий спосіб – побудова тексту за типом сюжетного оповідання. Такий фейлетон вирізняється тим, що несе на собі відбиток емоційно-образного художнього начала, що реалізується насамперед в сюжеті. При цьому сюжет домінує над фабулою. Фабула – це те, що було насправді, сюжет – те, як про це довідався читач. В художній публіцистиці фабула найчастіше є лише матеріалом для сюжетного оформлення, тому автор допускає в цьому випадку інформаційні та часові інверсії, вільне поводження з фактами, використання нестандартної лексики, оскільки простим перерахуванням фактів читача не захопиш, автор вмонтовує події в сюжет, щоб між цими фактами виявився новий, несподіваний зв’язок, щоб у звичайному відкрилось раптом незвичайне, а незрозуміле, нове виявилось знайомим і чітким. Фейлетон має власну архітектоніку. Він досить рідко починається з викладення конкретного факту, що став приводом для його написання. Тут діє один із найважливіших законів жанру – асоціативність. Використання добре знайомих читачам образів і понять, які так чи інакше асоціюються з темою фейлетона, є одним із найбільш ефективних методів впливу на аудиторію. Зрозумілі порівняння допомагають читачам легше осмислювати і сприймати судження і роздуми автора з приводу будь-яких подій і проблем. Використання відомих сюжетів, персонажів, образів викликає в пам’яті читачів знайомі з дитинства уявлення, за допомогою яких можна зрозуміти і основне, пояснити за аналогією найрізноманітніші події, факти, явища. Найчастіше журналісти використовують запозичені з творів літератури метафори, алегорії, гіперболи, афоризми, крилаті вислови, а також штампи, які створюють комічний ефект.

Використовуються також асоціації, пов’язані з персонажами театральних вистав, кінофільмів, рекламних роликів. Також у фейлетоні з’являються вкраплення із притч і байок, прислів’їв і приказок, з пісень. Арсенал для асоціацій надзвичайно різноманітний, але важливо враховувати доречність тих чи інших засобів, щоби уникнути небажаних аналогій, двозначності. Основна мета асоціацій не в тому, щоби фейлетоніст сяйнув красивим слівцем, а в тому, щоб вони наочно демонстрували читачеві суть явища або події. Інші закони жанру – це емоційно-образний розвиток теми і створення комічного ефекту. Для цього дуже часто в текст фейлетону вводиться ремінісценція або історична паралель. Комічне обігрування фактів становить специфіку фейлетону і висуває на передній план сюжет, що підпорядковує собі композицію. Композиція сприяє створенню тексту як цілісності. У тексті зачин змінюється викладенням конкретної події або ситуації. Кінцівка охоплює низку емоційно-образних та логічних висновків, дає концентроване вираження авторської думки, містить підсумкову оцінку. Необхідний елемент будь-якого фейлетона – авторська маска. Вона потрібна для того, щоби створити підтекст, який був основною жанровою і типологічною ознакою фейлетона. Підтекст відображає історично зумовлений розвиток жанру, пристосовуючись через зміни форми до різноманітних соціальних умов. Основним прийомом створення підтексту вважається обігрування фактів на основі їхньої багато вимірності. Автор і читач разом ніби проходять лабіринтом фактів. При цьому автор виступає в різноманітних масках, наприклад маска оповідача, яка дає змогу бути то несмішливим, то серйозним, простаком або моралі затором, причому оповідач може бути уведений в число дійових осіб, а може бути представлений лише спостерігачем. Авторській масці від початку властивий іронічний характер. Автор грається власною маскою і ставить під питання саме поняття вигадки, авторства, текстуальності і відповідальності читача.