2. Функції балансу.

Бухгалтерський баланс виконує три найважливіші функції – контрольну, звітну і аналітичну.

Суть контрольної функції полягає у можливості відстеження помилок у реєстрації господарських операцій. Про їх наявність може свідчити відсутність рівності між сумарними значеннями по всіх розділах активу та пасиву балансу.

Звітна функція балансу полягає у розкритті, шляхом складання балансу, найважливішої інформації про фінансово – господарську діяльність підприємств і організацій. У цьому зв'язку необхідно окреслити коло користувачів фінансової звітності, рішення яких будуть впливати на підприємство.

Загальноприйнятим є поділ користувачів фінансової звітності на внутрішніх і зовнішніх.

До внутрішніх користувачів фінансової звітності відноситься вище керівництво організації, а також менеджери відповідних рівнів. За даними звітності, вони визначають правильність прийнятих інвестиційних рішень і ефективність структури капіталу, визначають основні напрямки політики дивідендів, складають прогнозні форми звітності і здійснюють попередні розрахунки фінансових показників майбутніх звітних періодів, оцінюють можливість злиття з іншою чи організацією її придбання, доцільність структурної організації.

Зовнішні користувачі фінансової звітності підрозділяються на двох груп:

1) користувачі, безпосередньо зацікавлені в діяльності підприємства;

2) користувачі, опосередковано зацікавлені в ній.

До першої групи відносяться:

- існуючі і потенційні власники (акціонери, засновники), що уже вклали в підприємство гроші і хочуть знати, чи вірне рішення вони прийняли, чи варто і далі інвестувати кошти в дане підприємство або вигідніше продати свої акції (чи частки участі) і вкласти гроші в інший бізнес. При оцінці інвестиційних можливостей акціонери будуть цікавитися величиною прибутку, оскільки за рахунок її підприємство виплачує дивіденди акціонерам. Крім того, їх буде цікавити ринкова вартість акцій, що належать компанії ;

- існуючі і потенційні кредитори, що використовують звітність для оцінки доцільності чи надання продовження кредиту, визначення умов кредитування, поліпшення гарантій повернення кредиту, оцінки довіри до підприємства як до клієнта. Ця група користувачів має подвійний інтерес: їх цікавить, чи буде наданий кредит повернутий, і чи будуть отримані очікувані відсотки (свій прибуток) в обговорений термін. У зв'язку з виплатою відсотків і остаточним погашенням кредиту кредитора будуть цікавити прибутковість і потік коштів компанії, а також наявність інших кредитів, що підлягають погашенню;

- постачальники, що бажають знати, у стані чи дане підприємство розплатитися за товари і послуги;

- покупці, що визначають надійність ділових зв'язків з даним партнером;

- держава: використання фінансової інформації необхідно державним установам для здійснення державної політики і контролю;

- працівники, що цікавляться даними звітності з погляду рівня їхньої заробітної плати і перспектив роботи на даному підприємстві.

Друга група користувачів фінансової звітності - це ті, хто безпосередньо не зацікавлені в діяльності підприємства. Однак вивчення звітності їм необхідно для того, щоб захистити інтереси першої групи користувачів звітності.

До другої групи відносяться:

- аудиторські фірми, що перевіряють відповідність дані звітності визначеним правилам з метою захисту інтересів інвесторів;

- фінансові консультанти, що використовують звітність з метою вироблення рекомендацій своїм клієнтам відносно інвестування їхнього капіталу в те чи інше підприємство;

- законодавчі органи;

- юристи, що користуються звітною інформацією для оцінки виконання умов контрактів, дотримання законодавчих норм при розподілі прибутку і виплаті дивідендів, а також для визначення умов пенсійного забезпечення

- преса й інформаційні агентства, що використовують звітність для підготовки оглядів, оцінки тенденцій розвитку й аналізу діяльності окремих компаній і галузей, розрахунку узагальнюючих показників фінансової діяльності;

- органи статистики, що використовують звітність для статистичних узагальнень по галузях і порівняльному аналізі, а також для оцінки результатів діяльності на галузевому рівні;

- профспілки, зацікавлені в звітній інформації для визначення своїх вимог у відношенні заробітної плати й умов трудових угод, а також для оцінки тенденцій розвитку галузі, до якої відноситься дана організація.

Аналітична функція балансу полягає у тім, щоб за допомогою різних прийомів, використовуваних у фінансовому аналізі, допомогти користувачам бухгалтерської інформації виробити кваліфіковані судження і прийняти відповідні рішення, спрямовані на поліпшення фінансового стану підприємства.

Передумовою реалізації цієї функції є класифікація бухгалтерських балансів.

Бухгалтерські баланси в економічній літературі прийнято класифікувати по таких ознаках:

1. Динамічні баланси відбивають фінансове положення організації не тільки за моментальними показниками, але й у виді інтервальних показників - оборотів за період. Прикладами динамічних балансів є шаховий оборотний баланс, оборотна відомість.

2. Статичні баланси складаються з показників, розрахованих на визначену дату. Статичні баланси класифікуються по визначених ознаках: за часом складання, джерелам складання, обсягу інформації, по характеру діяльності, по об'єктах відображення, по способу очищення.

2.1. За часом складання:

- вступні баланси складають у момент реєстрації організації. З вступного балансу починається ведення бухгалтерського обліку в організації. Їх складають тільки один раз;

- поточні баланси бувають початковими, проміжними і заключними, складаються протягом кожного звітного періоду, заключний (остаточний) баланс попереднього звітного періоду є початковим для наступного;

- сануємі баланси складають у виняткових випадках при погрозі банкрутства підприємства, коли необхідно прийняти рішення про ліквідацію чи продовження діяльності, відрізняється від поточних балансів оцінкою активів і зобов'язань (можлива уцінка статей балансу, що не відповідають реальності);

- ліквідаційні баланси складаються в процесі ліквідації і бувають початковими, проміжними і заключними. При складанні ліквідаційних балансів набирають сили особливі правила оцінки майна і зобов'язань, вони показуються в балансі не в обліковій вартості, а за ціною можливої реалізації;

- розділяючі баланси складаються в момент поділу організації на кілька самостійних юридичних осіб;

- об'єднавчі баланси складають у момент злиття декількох юридичних осіб в одну.

2.2. По джерелах складання:

- інвентарні баланси складаються на основі даних інвентарів (описів) майна, засобів у розрахунках, зобов'язань;

- книжкові баланси складається тільки за даними бухгалтерського обліку;

- генеральні баланси складаються на основі даних бухгалтерського обліку, підтверджених інвентаризацією.

2.3. По обсягу інформації;

- одиничні баланси характеризують фінансове положення однієї організації;

- зведені баланси складають міністерства, розраховуючи узагальнені дані по підвідомчих одиничних підприємствах шляхом простого підсумовування однойменних показників і виключення залишків по взаєморозрахунках;

- консолідовані баланси складає материнська компанія групи (холдингу, концерну), у таких балансах роблять коректування показників по інвестиціях материнської компанії в дочірні, залишкам по взаєморозрахунках усередині групи й інших.

2.4. По характері діяльності:

- баланс по основній діяльності;

- баланси по не основних видах діяльності.

2.5. По об'єктах відображення:

- самостійний баланс складають юридичні особи;

- окремий баланс складають структурні підрозділи (філії, представництва) юридичної особи.

2.6. По способу очищення:

- баланс - брутто містить регулюючі статті;

- баланс - нетто не містить регулюючі статті.

Складання фінансової, тобто бухгалтерської звітності, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності і рух коштів підприємства за звітний період, є завершальним етапом бухгалтерського обліку. Значення фінансової звітності полягає в тому, що вона є інформаційною базою фінансового аналізу. Фінансовий аналіз, у свою чергу, проводиться з метою одержання відповіді на питання, наскільки добре працює дане підприємство для чого:

1) виявляється ступінь збалансованості між рухом матеріальних і фінансів ресурсів, оцінює потоки власного і позикового капіталу в процесі економічного кругообігу, націленого на одержання прибутку, підвищення фінансової стійкості підприємства і т.п. ;

2) оцінюється правильність використання коштів для підтримки ефективної структури капіталу;

3) контролюється оптимальність складання фінансових потоків організації, доцільність здійснення тих чи інших витрат і т.п.