Родіон Тесля. Конспект лекцій Левчук М. В. зі звичаєвого права

Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Юридичний факультет

Звичаєве право

Конспект лекцій Левчук М. В.

Родіон Тесля, студент 3 групи

Науково-методологічні засади навчальної дисципліни «Звичаєве право»

Методологічні засади вивчення звичаєвого права.

Предмет дисципліни «Звичаєве право» - вивчає процес еволюції галузей права, а також закономірності становлення, функціонування звичаїв у системі суспільного регулювання.

Історична школа права.

Звичаєве право утверджувалося та досліджувалося представниками історичної школи права.

Представники: Савіньї, Пухта, Гуго.

Історична школа права виникла на протест природній школі права та ідей революції. Засновником був Гуго. Відповідно до концепції історичної школи права, право зароджується і розвивається історично, а не створюється законодавцем. Право розвивається подібно до мови. Справжня форма права – не закон, а звичай, який виник у народі.

Савіньї: «Зміст правових норм може бути досліджений історично, тобто через історію. Право створює народ, а не законодавець».

Етапи розвитку звичаєвого права згідно з історичною школою права:

1. Формування звичаїв

2. Оформлення звичаїв у формах позитивного права

Пухта: «Право виходить із свідомості народу».

Недоліки історичної школи права:

1. Не досліджувала формальність права

2. Звичай важко застосувати в судах.

Історія дослідження звичаєвого права.

Причини розвитку звичаєвого права:

1. Поширення ідей історичної школи права

2. Процеси колонізації

3. Діяльність Джеймса Фрезера, Моргана, Тейлора

4. Реформи в Російській імперії

П.П. Чубинський був першим дослідником звичаєвого права в Україні.

1869 – «Нарис народних юридичних звичаїв і понять у Малоросії».

1878 – «Юридичний звичай» - у цій праці Чубинський класифікував звичаї.

С. В. Пахман:

1879 – «Звичаєве цивільне право в Росії».

Подружжя Єфименко:

• «Народні юридичні погляди на шлюб»

• «Копні суди на Лівобережній Україні»

О. Ф. Кістяківський, Володимирський-Буданов, Леонтович.

20 ст. (20-ті рр.) – діяльність комісії по вивченню звичаєвого права в Україні 1918-24 рр. Ця комісія видала 4 збірки. З 1925 року комісія почала вивчення т. з. революційного звичаєвого права.

Члени комісії:

• Малиновський – «Революційне радянське звичаєве право» (1928)

• Пістер

• Каменський – «Спроба кодифікації звичаєвого права на Україні»

• Єзерський – «Вплив звичаю на судову практику»

• Добров – «Правоутворення без законодавця. Звичаєве право»

• Борисенок – «Звичаєве право Литовсько-Руської держави на початку 16 ст.»

Загалом комісія видала близько 150 праць. З 1930 року – майже не працювала через вплив радянської влади.

Роль і місце звичаю в різних підходах до праворозуміння.

Праворозуміння – концептуальний погляд на сутність права, форми його вираження, зв’язок із державою, причини виникнення, мету існування, призначення і цінність.

Основні підходи до праворозуміння:

1. Природно-правовий (Давня Греція, Рим. Арістотель, Сократ. «Право – мистецтво добра і справедливості» 16-17 ст.). Зміст: існує дві категорії права – позитивне (воля держави, закон) і природне (справедливе, виникає з природи людини, моралі). Право існує у вигляді звичаєвого права.

2. Позитивістський (19 ст. Виник на противагу природно-правовому підходу. Бентам, Остін, Декарт, Єрінг, Шершеневич). Зміст: звичаєве право умовно визнавалося, якщо воно санкціоноване державою. Теорія нормативізму – послідовники.

3. Соціологічний (США, 19-20 ст.) Зміст: Право існує не в нормах, а в самому житті. Закон – посудина, яку необхідно наповнювати суддівськими рішеннями. Форма права – правовідносини.

Теоретичні аспекти правового звичаю як джерела (форми) права