19. Загальний правовий режим земель рекреаційного призначення та

Загальний правовий режим рекреаційного призначення — це правовий режим, загальний для всіх земель зазначеної категорії, незалежно від того, які рекреаційні ресурси на них розташовані.

Спеціальні правові режими — це правові режими окремих видів земель рекреаційного призначення, які відзначаються специфікою правового регулювання.

Відповідно до ст. 162 ЗК землі рекреаційного призначення підлягають особливій охороні. Оскільки вони є складовою частиною національної екологічної мережі України, на них поширюється правовий режим, передбачений для її територій.

Землі рекреаційного призначення можуть використовуватися як для довгострокового, так і для короткострокового відпочинку населення.

Короткостроковий відпочинок організовується, як правило, на землях, що не мають спеціально створених умов для довгострокового відпочинку. Це легкодоступні окультурені природні рекреаційні ресурси: зелені зони, парки і лісопарки, мальовничі ландшафти тощо.

На землях, призначених для довгострокового відпочинку, як правило, розміщуються різні соціально-культурні, туристичні, спортивно-оздоровчі й інші рекреаційні установи, у яких забезпечені умови для тривалого проживання відпочивальників.

За характером використання землі рекреаційного призначення можуть бути моноваріантними (лише для одного виду рекреаційної діяльності), поліваріантними (можуть по черзі використовуватися для кількох видів рекреаційної діяльності) і комплексними (можуть одночасно використовуватися для кількох видів рекреаційної діяльності).

Загальний правовий режим, характерний для усіх видів земель рекреаційного призначення, передбачає встановлення заборони щодо здійснення діяльності, яка перешкоджає або може перешкодити використанню цих земель за їх цільовим призначенням чи негативно впливає на природний стан зазначених земель.

Проекти внутрішньогосподарського устрою земельних ділянок рекреаційного призначення можуть передбачати їх функціональне зонування з виділенням зон

• особливої охорони,

• пізнавальних зон, зон короткострокового відпочинку,

• обслуговування відвідувачів,

• господарського призначення та інших зон, передбачених проектами землеустрою.

20. Особливості правового режиму земель рекреаційного призначення у межах населених пунктів.

Особливості правового режиму зазначених земель визначаються наявністю містобудівних вимог до організації їх територій, досить широкої компетенції органів місцевого самоврядування щодо використання цих земель, взаємозв'язку цього правового режиму з правовим режимом земель житлової та громадської забудови.

Встановлено види і зміст містобудівної документації, яка визначає розвиток рекреаційних зон населених пунктів і правовий режим земель рекреаційного призначення.

На загальнодержавному рівні діє Генеральна схема планування території України. Відповідно до неї у містах зі значним рекреаційним і оздоровчим потенціалом повинні заборонятись будівництво нових і розширення діючих промислових підприємств, не пов'язаних із задоволенням потреб відпочивальників, чи таких, що можуть негативно вплинути на природні рекреаційні ресурси. Моніторинг додержання вимог Генеральної схеми здійснюється

На регіональному рівні розробляються схеми планування територій, які визначають напрями розвитку територій областей і районів, а на місцевому — схеми планування територій населених пунктів, що передбачають, зокрема, напрями розвитку їх рекреаційних зон.

Важливими містобудівними документами є генеральні плани населених пунктів, які встановлюють межі рекреаційних зон, а також режим земель рекреаційного призначення у межах населених пунктів. Для окремих мікрорайонів (кварталів) чи їх частин може розроблятися проект поділу територій, який визначає межі земель рекреаційного призначення у їх межах. Забудова територій земель рекреаційного призначення здійснюється відповідно до регіональних і місцевих правил забудови, що встановлюють режим забезпечення на землях рекреаційного призначення необхідної інфраструктури.

Важливим землевпорядним і містобудівним документом є також план земельно-господарського устрою населеного пункту. Він визначає межі земель рекре­аційного призначення і встановлює основи їх правового режиму.

Проекти створення рекреаційних зон підлягають обов'язковій санітарно-епідеміологічній та екологічній експертизам. Землі рекреаційного призначення у межах населених пунктів крім державного земельного кадастру мають враховуватись містобудівним кадастром населених пунктів².

¹Зелені насадження на землях рекреаційного призначення у межах міст і селищ міського типу підлягають технічній інвентаризації, під час якої має здійснюватись не тільки облік кількості зелених насаджень, а й визначення їх якісного стану з метою вжиття заходів щодо упорядкування території земель рекреаційного призначення.