- •Поняття маркетингу, основні концепції, принципи, функції.
- •Еволюція концепції маркетингу
- •Функції маркетингу
- •1. Аналітична функція:
- •Основні типи маркетингу.
- •Маркетингова інформація, її види.
- •Маркетингові дослідження. Методи досліджень.
- •Формування вибірки.
- •Сегментування ринків. Місткість ринку.
- •Рівні сегментування ринків
- •Позиціонування.
- •Фактори маркетингового середовища.
- •Елементи комплексу маркетингу.
- •Товар у маркетингу. Класифікація товарів.
- •Конкурентоздатність. Життєвий цикл товару.
- •Цінова політика.
- •Канали розподілу. Роздрібна та оптова торгівля.
- •Реклама, засоби стимулювання збуту, пропаганда, персональний продаж.
- •Структура плану маркетингу.
Конкурентоздатність. Життєвий цикл товару.
Конкурентоспроможність товару — це його здатність привертати увагу споживачів з-поміж інших груп аналогічних товарів, які пропонуються на ринку підприємствами-конкурентами.
Визначаючи конкурентоспроможність товару, треба зважати на такі міркування. Споживач завжди намагається отримати максимальний споживчий ефект у розрахунку на одиницю його витрат. Тому концептуальною умовою конкурентоспроможності товару (К) є максимізація питомого споживчого ефекту.
У свою чергу, ціна споживання складається із відпускної ціни товару і вартості його споживання (усіх витрат, які несе споживач під час використання товару).
.
Конкурентоспроможність товару має відносний характер. Це означає, що вона визначається порівнянням товару підприємства з товаром-аналогом (конкурентом) стосовно конкретного ринку (групи споживачів) у конкретний проміжок часу.
Життєвий цикл товару — концепція, яка характеризує розвиток обсягів збуту і прибуток від реалізації товару, пропонує заходи зі стратегії і тактики маркетингу з моменту надходження товару на ринок аж до його усунення з ринку. Уперше опублікована американським економістом Т. Левітом у 1965 р. концепція життєвого циклу товару — це, безперечно, лише теоретична модель життя товару в період його перебування на ринку. Проте ця модель широко використовується в маркетинговій практиці як така, що добре відповідає практичному досвіду, дає змогу описати, проаналізувати ринкове життя не тільки товарів, а й політичних партій, громадських діячів, ідей, послуг і т. п.
Класичну модель життєвого циклу товару можна побудувати у вигляді графіка, який ілюструє динаміку обсягів продажу і прибуток від реалізації за весь час перебування товару на ринку (рис. 1).
Рис. 1. Концепція життєвого циклу товару
І — дослідження та розроблення товару;
ІІ — запровадження товару на ринок;
ІІІ — розширення ринку збуту;
IV — використання переваг;
V — зрілість товару;
VI — насичення ринку;
VII — витискування товару з ринку.
Цінова політика.
Маркетингова цінова політика — це комплекс заходів стосовно визначення відпускної ціни, знижок, умов оплати за товари чи послуги, управління цінами з урахуванням побажань та можливостей споживачів, а також одночасного забезпечення прибутку підприємства-товаровиробника чи продавця.
Ціна, яку платять за товари чи послуги споживачі, має різні назви: плата (за навчання, квартиру, оренду), проценти (за банківський кредит, посередництво), страховий внесок, гонорар, тариф (за проїзд чи перевезення вантажів), аванс, комісійні, заробітна плата. У будь-якому разі з погляду маркетингу ціна — це гроші, або якась інша компенcація, що її пропонують за перевідступлення права власності чи користування товарами (послугами).
Політика цін традиційно є одним із головних елементів маркетингу з кількох причин. По-перше, ціна — один із головних інструментів у конкурентній боротьбі. По-друге, відповідний рівень цін дає можливість виробникові продати товар, отримати відповідні доходи і прибутки, а споживачеві цей товар придбати і використати для власної потреби. По-третє, ціна — це просто і точно вимірювана змінна, яка традиційно використовується в усіх економічних розрахунках підприємства. По-четверте, ціна — важлива передумова досягнення підприємством своїх стратегічних цілей (освоєння ринків чи стратегічних просторів). По-п’яте, у ринковій економіці ціна є надійним зрівнювачем попиту та пропонування товарів.
Залежно від форм реалізації розрізняють пряму й опосередковану маркетингову цінову політику. Пряма маркетингова цінова політика полягає в попередньому розрахунку цін і їх наступному регулюванні залежно від змін ринкової кон’юнктури. Опосередкована маркетингова цінова політика — в опрацюванні системи знижок, умов оплати, поставок, торговельного кредитування.
За рівнем гнучкості розрізняють маркетингову політику ста- більних та гнучких цін, а за видом товарів — маркетингову цінову політику стосовно нових товарів і товарів, які вже тривалий час перебувають на ринку, стали для нього традиційними.
Маркетинговий розрахунок цін (рис. 1) — це логічна послідовність кроків, першим з яких є визначення цілей ціноутворення. Виходячи із місії та стратегії підприємства, метою ціноутворення може бути:
отримання підприємством прибутку (стабільного, такого, що постійно зростає, мінімального, достатнього);
досягнення, збереження чи збільшення обсягів товарообороту (доходів від продажу, частки ринку, кількості одиниць проданих товарів);
вихід на нові ринки чи сегменти;
перемога в конкурентній боротьбі;
виживання (збереження бодай мінімальних обсягів продажу);
соціальна відповідність (забезпечення цінової доступності товарів споживачам).
Рис. 1. Маркетинговий алгоритм розрахунку ціни
Просування товару. Товарорух, його функції, структура.
Політика розподілу – це діяльність фірми з планування, реалізації та контролю руху товарів від товаровиробника до споживача з метою задоволення попиту і отримання прибутку.
Основна мета політики розподілу – організація збутової мережі для ефективного продажу виготовленої продукції.
Виробництво й споживання товару зазвичай поділено в часі й територіально. Для повного задоволення потреб споживачів у прямому розумінні недостатньо виготовити товар, який потрібен споживачеві, продумати ефективну цінову політику. Крім того, товар має бути доставлений:
по-перше, у потрібне місце,
по-друге, у потрібний час,
по-третє, у потрібній кількості. Як розв’язати цю проблему найефективніше? Відповідь на це запитання характеризує сутність політики розподілу.
Завдання розподілу продукції можна поділити на дві групи:
стратегічні;
тактичні.
Стратегічні завдання пов'язані з формуванням та організацією каналів збуту:
прогнозування перспективних каналів збуту;
вибір прямого чи опосередкованого каналу збуту;
вибір оптимальних каналів збуту, маршрутів збуту, розміщення складів.
Тактичні завдання розподілу включають:
роботу з наявними клієнтами та залучення нових;
пошук і відбір комерційних пропозицій на поставку товару;
організацію виконання замовлень і поставку товарів (визначення маршрутів збуту, перевірку наявності товарних запасів, заходи стимулювання збуту тощо).
Товарорух, або маркетинг-логістика – діяльність щодо планування, виконання та контролю фізичного переміщення всіх видів потоків (матеріалів, готових виробів, інформації), які супроводжують переміщення товару за обраним каналом від виробника до споживача з метою задоволення потреб споживачів та отримання прибутку.
Основне завдання маркетинг-логістики полягає в тому, щоб товар опинився в потрібному місці, у потрібній кількості, у потрібний час. Таким чином, мета маркетинг-логістики – одночасно максимізувати рівень обслуговування і мінімізувати витрати на розподіл товарів.
Цього можна досягти завдяки:
оптимізації рівня товарних запасів;
використанню дешевших засобів транспортування;
відвантаженню товарів великими партіями;
швидкому та надійному постачанню, у тому числі своєчасному відвантаженню товару відповідного обсягу та якості;
швидкому виконанню замовлень.
Відповідно до зазначених шляхів оптимізації товароруху мають бути прийняті рішення щодо терміну поставки з урахуванням витрат і доходів, кількості пунктів поставки, їх розміру та місць розміщення, доцільності застосування сторонніх організацій, виду транспортного засобу.
Розглянемо етапи процесу товароруху, які й становлять основні функції маркетинг-логістики.
1. Визначення цілей процесу товароруху.
Серед можливих можна визначити:
мінімізацію поставки ушкоджених вантажів шляхом застосування сучасних методів оброблення вантажів;
мінімізацію випадків відсутності товарів шляхом ефективнішого контролю над запасами;
своєчасне виконання замовлень споживачів шляхом ефективнішого контролю запасів;
мінімізацію витрат тощо.
Перші три групи цілей спрямовані на підвищення рівня задоволеності споживачів завдяки дотримуванню певних стандартів обслуговування, а остання – на зниження витрат товароруху. Відповідно до них здійснюється оцінювання ефективності системи товароруху.
2. Розробка системи оброблення замовлень
Цей етап, пов'язаний з підготовкою до відправки споживачеві необхідної продукції, передбачає перевірку платоспроможності замовника; прийняття рішення щодо продажу товару; отримання інформації про наявний запас товару; видачу замовлення для складу; оформлення рахунків замовникові та транспортування документів; облік змін запасів товару.
3. Складування та оброблення вантажів
Зберігання товару з моменту виробництва до відвантаження замовлення як етап процесу товароруху передбачає відповіді на такі запитання:
Якими мають бути склади?
Скільки складів потрібно?
Де мають бути розташовані склади?
Щодо відповіді на перше запитання, склади можуть належати виробникові, посередникові або фірмі, яка здає складські приміщення в оренду. Існують два варіанти організації складування: склади довгострокового зберігання, де товари зберігаються протягом тривалого часу, та регіональні центри розподілу, які використовуються в основному не для зберігання, а для швидкого переміщення товарів торговими посередниками.
4. Управління запасами
Типовою проблемою, пов'язаною з виконанням логістичних функцій розподілу, є планування запасів, які становлять близько 30 % загального обсягу оборотних коштів. Великий обсяг замовлення має певні переваги й вади. Серед переваг є зменшення витрат на підготовку замовлення; зменшення дефіциту запасів; зменшення транспортних витрат. Недоліками є збільшення витрат на зберігання запасів; збільшення потрібного капіталу; висока ймовірність морального та фізичного зносу товару.
Прийняття рішень щодо товарного запасу має на меті підтримання оптимальної величини запасу. Малі запаси – це ризик несвоєчасного виконання замовлень споживачів, і як наслідок – незадоволеність споживачів. Великий запас – великі витрати на його утримання. У більшості моделей управління запасами оптимальним вважається такий обсяг замовлення, за якого забезпечується мінімальна величина загальних витрат.
5. Вибір методу транспортування
Основне завдання при виборі методу транспортування – своєчасно й без ушкоджень забезпечити транспортування товару. Тут можливі дві альтернативи – вибір власного транспорту або послуг спеціалізованої транспортної організації. Вибір залежить від швидкості, частоти, надійності поставок, віддаленості споживачів, завантаженості транспортних ліній, вартості палива тощо.
Для доставки товарів може бути обрано:
автомобільний транспорт;
залізничний транспорт;
водний транспорт;
повітряний транспорт;
трубопроводи.
Який метод транспортування можна вважати оптимальним? Той, який дозволяє зменшити витрати на транспортування й забезпечує відповідність вимогам споживачів щодо швидкості поставок, умовам зберігання товару (наприклад, охолодження) тощо.
6. Оцінювання та контроль товароруху
Ці показники відповідають меті товароруху й визначають ступінь задоволеності споживачів або зниження витрат:
час оброблення одного замовлення;
час виконання одного замовлення;
час, протягом якого товар зберігається в запасі;
частка вантажів, які надійшли неушкодженими;
частка випадків своєчасної доставки вантажів;
витрати товароруху (у відсотках від обсягу продажу).