Методичні рекомендації

Для успішного вирішення задач та завдань і відповіді на теоретичні запитання необхідно усвідомити, що протокольна форма досудової підготовки матеріалів — це особлива форма досудового провадження в кримінальному процесі, змістом якої є встановлення у спрощеному і прискореному порядку ознак очевидних злочинів, що не становлять великої суспільної небезпе­ки, за допомогою спеціальних засобів доказування без порушення кримінальної справи, за результатами якого складають протокол про обставини вчинення злочину.

Значення ПФДПМ полягає в тому, що вона дозволяє:

• максимально наблизити призначення судом кримінального по­карання до моменту вчинення злочину;

• усунути із процесуальної форми всі надлишки, тобто те, що без потреби ускладнює процес.

Особливості ПФДПМ порівняно зі "звичайною" формою поляга­ють у такому:

1. кримінальну справу порушують за результатами дослідження обставин вчинення злочину, а не для їх досудового дослідження;

2. ПФДПМ не знає таких учасників кримінального процесу, як потерпілий, підозрюваний, обвинувачений, цивільний позивач, цивільний відповідач, свідок та деякі інші;

3. процесуальний статус правопорушника, очевидців, "інших осіб" не узгоджується із статусами тих учасників, які б вони могли отримати у зв'язку із вчиненням злочину під час здійснення про­вадження у "звичайній" формі;

4. за результатами досудового провадження у протокольній формі складають не обвинувальний висновок, а протокол про обставини вчинення злочину, тому й така назва цього виду провадження.

Питання про гарантії прав учасників ПФДПМ виникає у зв'яз­ку зі спрощеннями форми. Як відомо, кримінально-процесуальна форма є однією із гарантій не тільки ефективності кримінального процесу, а й дотримання прав всіх його учасників. Гарантіями прав учасників провадження, здійснюваного у протокольній формі, є:

1. доволі докладна регламентація діяльності органів дізнання, прокурора, суду;

2. заборона застосування ПФДПМ про злочини, вчинені не­повнолітніми та особами, які через свої психічні чи фізичні недоліки не можуть самі здійснювати право на захист;

3. відомчий контроль;

4. прокурорський нагляд;

5. право правопорушника заявляти клопотання і подавати скарги на дії працівників органів дізнання;

6. право правопорушника на ознайомлення з матеріалами про­вадження;

7. право прокурора повернути матеріали для провадження досудового слідства в разі, якщо залишилися нез'ясованими істотні обставини справи.

Загальні умови застосування ПФДПМ визначено як вимогами кримінально-процесуального закону, так і практики діяльності орга­нів дізнання з підготовки матеріалів у протокольній формі:

1. протокольна форма застосовується тільки у справах про зло­чини, що не становлять великої суспільної небезпеки (покарання за які до 5 років позбавлення волі). Перелік таких злочинів регла­ментовано у ст. 425 КПК (22 склади);

2. провадження у протокольній формі здійснюється тільки у справах про очевидні злочини. Правопорушники (зазвичай це ті, кого затримали з поличним на місці вчинення злочину або на кого прямо вказали очевидці) визнають свою вину і докладно розповіда­ють про вчинене. Під час судового розгляду у більшості таких справ залишається без зміни юридична оцінка (кваліфікація) злочину. У зв'язку з цим вироки, як правило, набирають чинності із закінчен­ням строку на апеляційне оскарження;

3. у ході підготовки матеріалів у протокольній формі заборо­нено провадити слідчі дії (винятком є ті, які законом дозволено провадити в стадії порушення кримінальної справи);

4. заборонено застосування запобіжних та інших примусових заходів, за винятком відібрання зобов'язання з'являтися за викли­ком органів дізнання і суду і повідомляти їм про зміну місця про­живання;

1. провадження у протокольній формі є виключною компетен­цією органу дізнання;

5. незалежність прийняття прокурором рішення про порушення кримінальної справи і направлення її до суду від того, чи визнає правопорушник себе винним у вчиненні злочину;

6. термін провадження становить до 10 днів (у разі неможли­вості закінчити провадження у цей термін, його може продовжити відповідний прокурор до 20 днів). У цей строк зараховується час із моменту прийняття і реєстрації первинної інформації про злочин до моменту складання прокурором обвинувального висновку і направлення справи до суду.

Кримінально-процесуальним законом не врегульовано порядок прийняття начальником органу дізнання рішення про підготовку матеріалів у протокольній формі. На практиці це рішення оформ­люється дорученням начальника на ім'я певного працівника органу дізнання.

Процесуальний порядок підготовки матеріалів у протокольній формі полягає в тому, що орган дізнання і прокурор виконують певну сукупність дій, метою яких є забезпечення нормального судо­вого розгляду справи в суді. Залежно від того, хто здійснює ці дії, їх поділяють на два етапи.

На першому етапі діє орган дізнання, який:

встановлює:

1. обставини вчиненого злочину;

2. особу правопорушника;

3. очевидців;

4. інших осіб;

витребує:

1) пояснення від громадян (правопорушника, очевидців, інших осіб);

2. довідку про наявність чи відсутність судимості;

3. характеристику на правопорушника;

4. інші матеріали, що мають значення для розгляду справи у суді, наприклад:

• у справі про крадіжку — протокол вилучення викраденого, довідку про вартість викраденого, акт інвентаризації чи ревізії тощо;

• у справі про угон транспортного засобу — копію технічного паспорта цього транспортного засобу, протокол огляду засобу тощо;

• у справі про хуліганство — акт судово-медичного освідування постраждалого, довідку про вартість пошкодженого майна тощо;

відбирає:

— від правопорушника — зобов'язання з'являтися за викликами органу дізнання і суду та повідомляти про зміну місця проживання.

Після виконання цих дій орган дізнання діє в такому порядку:

1) про обставини вчиненого злочину складає протокол. Зміст цього процесуального документа регламентовано ч. 3 ст. 426 КПК. До протоколу додають:

• усі зібрані матеріали;

• список осіб, яких належить викликати до суду;

2. протокол затверджує начальник органу дізнання;

3. пред'являє правопорушникові всі матеріали, в т. ч. і протокол, у прошитому та пронумерованому вигляді. Про ознайомлення з матеріалами роблять відмітку у протоколі, яку засвідчує своїм під­писом правопорушник;

4. протокол з усіма матеріалами направляє прокуророві.

На другому етапі прокурор, отримавши від органу дізнання мате­ріали, підготовлені у протокольній формі, діє в такому порядку:

1. порушує кримінальну справу (за наявності достатніх підстав для розгляду матеріалів у судовому засіданні);

2. обирає щодо правопорушника в необхідних випадках запо­біжний захід;

3. складає обвинувальний висновок;

4. направляє справу до суду.

Прокурор може прийняти й такі рішення:

• про повернення матеріалів для провадження досудового слід­ства;

• про відмову в порушенні кримінальної справи.

Провадження у суді особливостей не має, за винятком того, що справу має бути розглянуто протягом 10 днів із моменту надходження її до суду.