Додаткова література

1. Галаган А. И. Особенности расследования органами внутренних дел общественно опасных деяний лиц, признаваемых невменяемыми. — К., 1986.

2. Дергай Б. И. Особенности расследования по делам невменяемых. — Волгоград, 1976.

3. Ковтун Н. Н. Производство по применению принудительных мер медицинского характера. — Н. Новгород, 1998.

1. Комарова Н. А., Сидорова Н. А. Производство по применению при­нудительных мер медицинского характера. — СПб., 1996.

4. Михайлова Т. А. Производство по применению принудительных мер медицинского характера. — М., 1987.

5. Николюк В. В., Кальницкий В. В. Уголовно-процессуальная деятель­ность по применению принудительных мер медицинского характера. — Омск, 1990.

6. Радаев В. В. Расследование преступлений, совершенных лицами с психическими недостатками. — Волгоград, 1987.

7. Рыжаков А. П. Производство по применению принудительных мер медицинского характера. — М., 1997.

8. Щерба С. П. Расследование и судебное разбирательство по делам лиц, страдающих физическими или психическими недостатками. — М., 1975.

10. Яцкевич А. Г. Процессуальное положение лиц, участвующих в производстве по применению принудительных мер медицинского характера. — М., 1992.

Практичне заняття

Тема заняття: „Практика провадження у справах по застосуванню примусових заходів медичного характеру”

Час – 2 години

Мета заняття: оволодіння слухачами практичними навичками приймання процесуальних рішень у справах по застосуванню примусових заходів медичного характеру

Опорні поняття: підстави застосування примусових заходів медичного характеру; умови застосування примусових заходів медичного характеру; предмет доказування у справах про застосування примусових заходів медичного характеру.

Практичне заняття проводиться шляхом вирішення задач і завдань, які запропоновані викладачем.

Задачі і завдання

1. У побутовій кімнаті одного з будівельних управлінь бу­дівельник Зінченко В.І. без будь-якої видимої причини вдарив сокирою по голові слюсаря Сороку, заподіявши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження. В ході розслідування криміна­льної справи, порушеної за ознаками ст. 122 КК України, вста­новлено, що Зінченко був комісований з армії – у зв'язку з психічним захворюванням і неодноразово перебував на ліку­ванні в психіатричній лікарні. Висновком судово-психіатрич­ної експертизи, яка була призначена слідчим, було встановлено, що Зінченко хворіє на хронічне психічне захворювання – ши­зофренію параноїдальної форми і вказані дії вчинив під впли­вом манії переслідування. Обвинувачений є неосудним і підлягає примусовому лікуванню в психіатричній лікарні з по­силеним наглядом.

Чи порушується за таких обставин кримінальна справа?

Які обставини підлягають доказуванню у справах про суспільно небезпечні діяння душевнохворих осіб?

Чи обов'язкове призначення судово-психіатричної екс­пертизи в таких категоріях справ і які питання мають бути поставлені на вирішення експертів?

Як повинен діяти слідчий в описаній ситуації?

2. 10 травня 2007 р. Ярошенко В. П., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння і керуючи автомобілем «MAZDA», пере­вищив швидкість руху і збив пішохода, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження. Оскільки слідчому стали відомі деякі об­ставини, які давали підставу сумніватися у психічній повноцінності обвинуваченого, він призначив судово-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставив одне питання: чи не пе­ребував Ярошенко під час вчинення злочину в неосудному стані? Висновок експертів підтвердив сумніви слідчого: обвинуваче­ний на той час перебував у неосудному стані. Слідчий закрив кримінальну справу за відсутністю в діях Ярошенка складу злочину. Проте з постановою про закриття справи не погодив­ся потерпілий, який повідомив, що після вчинення наїзду Яро­шенко приходив до нього в лікарню і вів себе якось дивно: то плакав, прохаючи пробачити його, то зривався гнівом і погро­жував «покінчити зі всіма і з собою». При цьому він показував потерпілому фінського ножа і предмет, схожий на ручну грана­ту. Потерпілий вважав, що Ярошенка слід направити на при­мусове лікування, оскільки він може «наробити багато лиха».

Після одержання цього повідомлення слідчий виніс поста­нову про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування щодо Ярошенка примусових заходів медич­ного характеру, оскільки він за своїм психічним станом є не­безпечним для суспільства.

Проведіть аналіз ситуації і дайте правову оцінку діям слід­чого. З'ясуйте при цьому, в яких випадках досудове слідство завершується закриттям справи, а в яких — направленням справи до суду для вирішення питання про застосування при­мусових заходів медичного характеру.

3. До районного відділу внутрішніх справ громадянка Матюхіна 3.Р. звернулася з заявою, у якій просила притягти до кримінальної відповідальності її чоловіка Матюхіна І.П. Прове­деним у справі розслідуванням було встановлено, що Матюхін, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, 2 травня вчинив у своїй квартирі хуліганські дії: в присутності неповнолітніх дітей брутально лаявся, побив на кухні посуд, погрожував вчи­нити розправу не лише над домочадцями, але й сусідами, по­бив дружину та сусідку Яремчук Ю. В. Приборкати його збіглися мешканці багатьох квартир.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи Матюхін І.П. хворіє на шизофренію, що протікає за типом про­стої зі змінами незначного характеру. Описані дії були вчинені ним у стані неосудності. На думку експертів, Матюхін потребує «лікування в психіатричній лікарні зі звичайним наглядом».

Чи підлягає Матюхін І. П. притягненню як обвинувачений? Яке рішення за вказаних обставин має прийняти слідчий?

Як має діяти слідчий, якщо неосудність Матюхіна з'я­сується після притягнення його як обвинуваченого?

Яке рішення повинен прийняти слідчий у випадку, коли він не погодиться з висновком експертизи «про необхід­ність лікування Матюхіна І.П. у психіатричній лікарні зі звичайним наглядом»?

4. Зробіть аналіз наведеного процесуального документа. Чи відповідає він вимогам кримінально-процесуального закону?

«Затверджую»

Прокурор Галицького району

м. Львова, ст. радник юстиції

Холява В. В.

Дата (підпис)