7. Застосування групового (бригадного) методу досудового слідства (ст. 119 кпк).

Підставою застосування групового (бригадного) методу є особ­лива складність справи. Поняття особливо складних справ в законі не визначено. В слідчій практиці такими вважають:

• значні за обсягом виконуваної роботи, багатоепізодні справи;

• справи, в яких бере участь значна кількість обвинувачених, свідків, потерпілих;

• справи, пов'язані з виконанням слідчих дій у різних регіонах нашої держави та в іноземних державах.

У складі слідчої групи діють від двох до кількох десятків слідчих.

Про створення слідчої групи зазначають у постанові про пору­шення кримінальної справи або в окремій постанові, яку складає прокурор або начальник слідчого відділу.

Одного зі слідчих зі складу слідчої групи призначають старшим. Він бере всю кримінальну справу до свого провадження і приймає найважливіші рішення, підписує процесуальні документи, в яких вони викладаються:

• постанову про притягнення як обвинуваченого;

• постанову про обрання запобіжного заходу (подання до суду про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту);

• постанову про об'єднання і виділення кримінальних справ;

• обвинувальний висновок (чи інший підсумковий процесуаль­ний документ).

Постанову про створення слідчої групи оголошують обвинува­ченому з роз'ясненням права на відвід будь-кого із членів групи.

8.Недопустимість розголошення даних досудового слідства (ст. 121 кпк).

Недопустимість розголошення даних досудового слідства — це заборона учасникам досудового слідства розголошувати без дозволу слідчого або прокурора дані, що стали їм відомі у зв'язку з про­вадженням у кримінальній справі, або розголошувати ці дані в більшому обсязі, ніж це було дозволено слідчим.

У необхідних випадках слідчий попереджає свідків, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, захисника, експерта, спеціаліста, перекладача, понятих, а також інших осіб, які присут­ні при провадженні слідчих дій, про обов'язок не розголошувати без його дозволу даних досудового слідства.

Винні в розголошенні даних досудового слідства несуть кримі­нальну відповідальність за ст. 387 КК.

9. Заявлення і вирішення клопотань (ст. 129 КПК).

Клопотання — це звернення у письмовій чи в усній формі заін­тересованого учасника досудового слідства до посадової особи, яка його веде, з метою домогтися виконання певних процесуальних дій на свою користь.

Учасники досудового слідства (підозрюваний, обвинувачений, його захисник, а також потерпілий і його представник, цивільний позивач, цивільний відповідач або їх представники) мають право заявити кло­потання про виконання будь-яких слідчих дій.

Слідчий зобов'язаний:

• розглянути у строк не більше 3 діб і задовольнити їх, якщо обставини, про встановлення яких заявлено клопотання, мають значення для справи;

• про результати розгляду клопотання повідомити особу, яка заявила клопотання (про повну або часткову відмову в клопотанні складають мотивовану постанову).

Основна література

1. Кримінально-процесуальний кодекс України: глава 11

2. Коваленко Є.Г. Маляренко В.Т. Кримінальний процес України: Підручник / 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – С. 280-304.

3. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – С. 269-293.

4. Назаров В.В., Омельяненко Г.М. Кримінальний процес України: Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, доп. і переробл. – К.: Атіка, 2007. – С. 252-265.

5. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 5-е вид., доп. і перероб. – К.: А.С.К., 2007. – С. 355-364.

6. Лобойко Л.Н. Уголовно-процессуальное право: Учебное пособие: курс лекций. – Х.: Одиссей. – 2007. – С. 251-262.

7. Кримінальний процес України: Підруч. для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / Ю.М. Грошевий, Т.М. Мірошниченко, Ю.В. Хоматов та ін.; За ред. Ю.М. Грошевого та В.М. Хотенця. – Харків: Право, 2000. – С. 198-209.

8. Гончаров І.Д. Кримінально-процесуальне право України. Досудове слідство: Навчальний посібник. – К. Центр навчальної літератури, 2005. – 248 с.