1. Напрямок і виконання запитів про правову допомогу

Міжнародними договорами встановлено, що необхідність у запитах про правову допомогу (далі - запити) виникає, як правило, коли по кримінальній справі треба виконати окремі процесуальні й інші дії. Наприклад, у них можуть міститися прохання про проведення обшуку, допиту обвинувачених, свідків, експертів, про пересилання й вручення документів і ін. Крім цього з інших держав можуть надходити запити із приводу здійснення кримінального переслідування.

При спрямуванні запиту правовою основою для країн СНД буде Мінська конвенція й спільні умови про правову допомогу, укладені із цими державами. Що стосується країн Балтії, то відносини з ними регулюються спільними умовами про правову допомогу, тому що вони не є учасниками Мінської конвенції. Відповідно до Європейської конвенції про взаємну правову допомогу по кримінальних справах будуються взаємини із країнами Ради Європи. Однак надання правової допомоги можливо не тільки при наявності відповідної міжнародної угоди. Але в таких випадках вступають у дію загальні правила досягнення по дипломатичних каналах міждержавних домовленостей. Основними з них є правила міжнародної ввічливості й взаємності, які, як правило, підтверджуються письмовими зобов'язаннями Верховного Суду, Міністерства закордонних справ, Міністерства юстиції, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, Державної податкової адміністрації або Генеральної прокуратури України від імені нашої держави про правову допомогу іноземній державі у провадженні окремих процесуальних дій.

У цей час одержує порівняно широке поширення недотримання положень ст. 5 і 80 Мінської конвенції, згідно яких зносини з питань надання правової допомоги здійснюються через центральні органи, а з питань видачі, кримінального переслідування й виконання слідчих доручень, що зачіпають права й свободи громадян, та які потребують санкцій прокурора, через Генеральну прокуратуру України.

У всіх інших випадках, коли необхідно надати різну інформацію, зробити слідчі дії й т.п., запити направляються прямо по каналах МВС, минаючи Генеральні прокуратури (прокуратури) країн - учасниць СНД.

У виконанні запиту може бути відмовлено. Згідно ст. 19 Мінської конвенції «прохання про надання правової допомоги може бути відхилено, якщо надання такої допомоги може завдати шкоди суверенітету або безпеці, чи суперечить законодавству Договірної Сторони».

У ст. 2 Європейської конвенції підстави відмови у правовій допомозі сформульовано ширше. Відмова може мати місце:

1) якщо запит стосується злочину, що запитувана Сторона вважає політичним злочином, злочином, пов'язаним з політичним, або фіскальним злочином; 2) якщо запитувана Сторона вважає, що виконання запиту може завдати шкоди суверенітету, безпеці, публічному порядку й іншим істотним інтересам цієї країни.

Крім цього у підставу невиконання запиту може бути покладена неповнота представлених матеріалів.

Ряд запитів повертається без виконання внаслідок порушень вимог ст. 7 Мінської конвенції, відповідно до якої доручення про надання правової допомоги повинно бути оформлено належним чином. У ньому повинні бути зазначені необхідні реквізити, воно повинне скріплюватися гербовою печаткою запитуючої установи. До запитів додаються у необхідній кількості документи (наприклад, постанови про провадження конкретних слідчих дій і т.д.)'.

Відповідно до положень Мінської конвенції явка свідків і експертів з іншої держави в слідчі органи України є їх правом, а не обов'язком. Отже, вони не можуть бути піддані приводу.