С.Р. Залишок Солоу. Економічне зростання на основі моделі „ad – as” і кривої виробничих можливостей..
Оскільки вплив сукупної продуктивності факторів безпосередньо ідентифікувати неможливо, то він визначається за залишковим принципом, тобто відніманням із загального темпу приросту того внеску, що його робить капітал та праця:
.
1 – a — частка праці в продукті.
a — частка капіталу в продукті
З огляду на це внесок сукупної продуктивності факторів у зростання продукту (DA/A) отримав назву «залишок Солоу».
У короткостроковому періоді економічне зростання забезпечується завдяки збільшенню рівня використання наявних потужностей економіки, тобто усуненню розриву між фактичним і потенційним ВВП. Але основною проблемою економічного зростання є збільшення виробництва у довгостроковому періоді, що потребує збільшення потенційного ВВП. Зазначений висновок можна виразити на базі двох графічних моделей: 1) AD—AS, 2) кривої виробничих можливостей (рис. 10.3 і 10.4).
Рис.10.3. Модель AD—AS Рис. 10.4. Крива виробничих
можливостей
Згідно з рис. 10.3 економічне зростання досягається за умов, якщо лінія довгострокової кривої сукупної пропозиції зміщується вправо з положення AS1 у положення AS2. Згідно з рис. 10.4 для зростання продукту крива виробничих можливостей має зміститися вправо із положення АВ в положення СD. Таке зміщення потребує збільшення інвестицій. При цьому темпи економічного зростання залежать від відношення між інвестиційними та споживчими товарами в структурі виробництва, тобто від норми нагромадження. Якщо в цій структурі частка інвестиційних товарів збільшуватиметься, то в поточному періоді це зменшить норму споживання, але у майбутньому прискорить економічне зростання.
Висновки
1. Економічне зростання – довгостроковий сталий розвиток економіки, тобто процес сталого збільшення ВВП у довгостроковому періоді без порушення рівноважного стану в короткостроковому періоді; вимірюється двома способами: 1) річними темпами росту ВВП; 2) річними темпами росту ВВП на душу населення.
2. Основними факторами економічного зростання є: фактори пропозиції – кількість та якість природних ресурсів (земля, корисні копалини, енергоносії, водні ресурси, клімат тощо); кількість та якість трудових ресурсів; кількість та якість капіталу, який використовується в економіці; технологія; фактори попиту – економіка країни повинна забезпечити такий рівень сукупних витрат (особистих споживчих витрат, інвестиційних витрат, державних витрат, витрат на чистий експорт), за якого повністю використовуються наявні ресурси, досягається потенційний рівень ВВП; та фактори розподілу – такий розподіл зростаючого обсягу ресурсів, за якого можна одержати максимальну кількість корисної продукції.
3. Екстенсивний тип економічного зростання – це нарощування виробництва товарів і послуг на основі збільшення кількості факторів виробництва при їх незмінному технічному рівні, тобто при незмінних продуктивності праці та ефективності виробництва.
Інтенсивний тип економічного зростання – це збільшення виробництва товарів і послуг на основі підвищення ефективності використання ресурсів – підвищення кваліфікації працівників, поліпшення використання фізичного капіталу, застосування принципово нових машин і механізмів, кращої організації господарської діяльності тощо. За цього типу відбувається зростання продуктивності праці.
4. Модель Домара-Хоррада – модель, що відображує зв’язок між рівнем заощаджень, інвестиціями (капіталовкладеннями) та економічним зростанням. Згідно з даною моделлю, основним джерелом зростання є фізичне нагромадження капіталу, а основним інструментом регулювання росту – норма заощаджень.
5. Модель економічного зростання Р. Солоу – модель, у якій за основу береться зростання продуктивності праці, джерелами зростання є: зростання капіталоозброєності, зростання населення та технічний прогрес.