Підстави припинення державної служби

Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі:

1. порушення умов реалізації права на державну службу;

2. недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог;

3. досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби;

4. відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії;

5. виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі;

6. відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону;

7. неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів.

2. Завдання, функції та принципи державної служби

 

Державна служба ставить перед собою наступні завдання:

охорона конституційного ладу України, створення умов для розвитку громадянського суспільства, виробництва, забезпечення вільної життєдіяльності особистості, захист прав, свобод і законних інтересів громадян;

формування суспільно-політичних і державно-правових умов для практичного здійснення функцій державних органів;

забезпечення ефективної роботи державних органів у від повідності до їхньої компетенції;

удосконалення умов державної служби і професійної ді яльності державних службовців;

створення і забезпечення належного функціонування сис теми підготовки і підвищення кваліфікації державних служ бовців;

забезпечення принципу гласності в діяльності державних службовців і державних органів, дотримання законності, викорінення бюрократизму, корупції та інших негативних явищ у системі державної служби.

Похідними від завдань державної служби є її функції. Під функціями державної служби слід розуміти основні напрями практичної реалізації правових норм інституту державної служби, які сприяють досягненню відповідної мети правового регулювання державно-службових відносин і виконанню державною службою своєї соціальної ролі і державно-правового призначення. В юридичній науці немає єдиної точки зору щодо поняття та видів функцій державної служби. Так, Ю. М. Старилов розглядає функції державної служби, виходячи з особливостей функцій права і функцій держави. Водночас він вирізняє два типи функцій державної служби: державної служби як виду соціально корисної професійної діяльності особи (вони знаходяться у прямій залежності від функційю держави) і державної служби як правового інституту (випливають із функцій права). На підставі їхнього синтезу Ю. М. Старилов виокремлює наступні функції державної служби:

а) основні — інформаційне забезпечення, прогнозування і моделювання, планування, організація, керівництво, координа ція, контроль, регулювання, облік;

б) загальні — здійснення державної кадрової політики; комп лектування персоналу державних органів із врахуванням здіб ностей, професійних, особистих і моральних якостей; організа ція державної служби; планування і прогнозування розвитку персоналу державних органів; аналіз стану і ефективності державної служби в органах державної влади та ін.;

в) специфічні, які можна розглядати як регулятивний і організаційний вплив щодо обмеженого і доцільного втручання у сферу економіки і соціально-культурного будівництва, в яких об'єкти управління володіють значною самостійністю щодо вибору рішень та їх реалізації;

г) допоміжні, які мають на меті обслуговування діяльності державних органів у рамках основних, загальних і специфічних функцій (діловодство, юридичне обслуговування, матеріально- технічне забезпечення тощо);

д) спеціальні, які відображують особливості об'єкту управ ління (наприклад, методичне, технічне керівництво). Вони можуть доповнювати загальні функції в разі їх недостатності

Дещо іншу думку з цього приводу висловлює О. П. Ноздрачьов, який вважає, що функціями державної служби є:

правозастосовча. Вона здійснюється через виконання по садових обов'язків і прийняття актів управління про виконання законів тощо;

правотворча. Іншими словами цю функцію можна назвати нормотворчою, яка проявляється у законопроектній діяль ності, а також в експертній, аналітичній, довідковій ро боті державних службовців у процесі підготовки законо проектів;

правозахисна. Одним із основних обов'язків державних службовців є реалізація та захист прав і свобод людини і громадянина, надання їм управлінських (адміністратив них) послуг;

регулятивна. Державна служба проявляє себе при під готовці різних конкретних програм державної діяльнос ті, інших державних рішень. У цьому розумінні держав на служба виконує важливу регулятивну функцію, яка проявляється в тому, щоб забезпечити погодженість ін тересів різних верств суспільства;

організаційна. Державна служба покликана забезпечити координацію й упорядкування діяльності державних орга нів, об'єднуючи їх в один державний апарат легітимної державної влади.

Принципи державної служби закріплюються в Конституції України, Законі «Про державну службу» (стаття 3) та інших нормативно-правових актах. Єдиного вичерпного переліку нормативно закріплених принципів немає. Вони є досить різноманітними, багаточисельними і взаємообумовленими один одним. Відповідно до статті 3 Закону державна служба грунтується на таких основних принципах, як:

служіння народові України;

демократизм і законність;

гуманізм і соціальна справедливість;

пріоритет прав людини і громадянина;

професіоналізм, компетентність, ініціативність, чесність, відданість справі;

персональна відповідальність за виконання службових обов'язків і дисципліни;

дотримання прав та законних інтересів органів місцевого самоврядування;

дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єд нань громадян.

В юридичній науці прийнято класифікувати принципи державної служби на два види: конституційні (інколи їх називають «основні») і опганізаційно-правові («організаційно-функціональні»).

До конституційних принципів належать: служіння народові України; демократизм і законність; рівність доступу до державної служби; пріоритет прав людини і громадянина, політична і релігійна нейтральність, гласність і прозорість та ін.