Дещинський Л. Є. "Історія України та її державності" [2009]

1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ ТА ЇЇ ДЕРЖАВНОСТІ

Курс лекцій

Видання п’яте, перероблене і доповнене

За науковою редакцією доктора історичних наук, заслуженого діяча

науки і техніки України, академіка Академії ВО України, професора Л.Є. Дещинського

Рекомендувало Міністерство освіти і науки України як навчальний посібник для студентів і викладачів вищих навчальних закладів

Львів Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”

2009

2

ББК-63 (4 Укр)-7

І-90 УДК94 (477)

Рекомендувало Міністерство освіти і науки України як навчальний посібник для студентів і викладачів вищих навчальних закладів

(лист № 1/11-6114 від 26.11.2004 р.)

Рецензенти:

Сухий О.М., доктор історичних наук, професор кафедри новітньої історії України Львівського національного університету імені Івана Франка;

Патер І.Г., доктор історичних наук, старший науковий співробітник Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України

Дещинський Л.Є. та ін.

І-90 Історія України та її державності. Курс лекцій: Навч. посібник / Л.Є. Дещинський, С.В. Терський, І.Я. Хома, В.М. Тарабан, Р.Д. Зінкевич, Я.Я. Денісов, І.О. Гаврилів, І.В. Буковський, А.Я. Нагірняк. – Львів: Видавництво Національного університету “Львівська політехніка”, 2009. – 476 с.

ISBN 978-966-553-687-1

Навчальний посібник охоплює матеріал, що відповідає базовому курсу “Історія України та її державність”. Розглянуто основні етапи формування й розвитку української державності від найдавніших часів до сьогодення.

Для студентів вищих навчальних закладів, а також учнів гімназій та інших закладів освіти.

ББК-63 (4 Укр)-7

3.Загарбання шляхетською Польщею українських земель. Суспільно-політичне становище України

5.Визвольний рух в Україні проти шляхетської Польщі наприкінці XVI – у 30-х рр. XVII ст. Боротьба

4

Тема 8. Національно-державницька думка в період перебування України під владою російської та австро-угорської імперій . 189

3.Активізація національно-визвольного руху в Україні у другій половині ХІХ ст. Обґрунтування ідеї

6

3.Національно-визвольний рух на рубежі 1980–1990-х років. Передумови проголошення незалежної

7

ПЕРЕДМОВА

Розбудова Української самостійної, демократичної, соціальної, правової держави закономірно викликає особливий інтерес до вивчення і врахування історичного державницького досвіду нашого народу. Адже боротьба за волю і незалежність була головною, визначальною для багатьох українців-патріотів. На цьому шляху маємо як великі здобутки, так і прикрі поразки. Їх аналіз та висновки не втратили актуального значення і в наші дні. Саме у минулому знаходимо ключ до розуміння тих складних, суперечливих процесів, що відбуваються у посттоталітарному українському суспільстві. Історію справедливо називають “вчителькою життя”.

Вивчення правдивої багатовікової вітчизняної історії має важливе значення для духовного оздоровлення нації, формування високої патріотичної самосвідомості, остаточного подолання нав’язуваного століттями комплексу неповноцінності та провинційності, врешті-решт виходу України на передові рубежі європейської та світової цивілізації.

Посібник підготовлено викладачами Інституту гуманітарних та соціальних наук Національного університету “Львівська політехніка”. Автори врахували найновітніші досягнення вітчизняної історіографії.

Структурно матеріал розміщено у хронологічній послідовності стосовно певних періодів і концепції національної історичної науки, згідно з якою українці є автохтонними мешканцями своєї землі, на якій протягом століть розбудовували державність, мали національну церкву, школи й академії, літературу й мистецтво світового рівня. Головне завдання цього посібника полягає у тому, щоб дати поглиблений аналіз етапів і форм державності на етнічній території, національно-визвольної боротьби за її відновлення (після втрати через різні причини), проблем сучасного державотворення, насамперед крізь призму найважливіших подій загальної історії українського народу, враховуючи при цьому специфіку технічного ВНЗ і не дублюючи шкільний курс історії України.

Автори пропонованого навчального посібника сподіваються на те, що він сприятиме насамперед виробленню у студентів навиків систематичної самостійної роботи над опрацюванням джерел, докумен-

8

тів, наукової літератури, періодичних видань на принципах науковості, історизму, об’єктивності, гуманізму та загальнолюдських цінностей; формуванню у майбутніх бакалаврів, спеціалістів, маґістрів почуття патріотизму, національної гідності, правдивості в оцінці подій і фактів історії України та її державності; вмінню логічно викладати фактичний матеріал, правильно оцінювати внесок нашого багатостраждального народу у розвиток світової цивілізації.

9

Тема І

СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ЕТНОСУ. ПОЧАТКИ ДЕРЖАВНОСТІ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ

У цій темі розглянемо предмет, завдання і концепцію курсу “Історія України”. Коротко проаналізуємо джерела та історіографію предмета. З’ясуємо етногенез українського народу і перші державні утворення на території України.

Ці питання і становитимуть головну мету пропонованої першої теми курсу.

1. Предмет, завдання і концепція курсу “Історія України”. Джерела та історіографія курсу

Уже із назви курсу “Історія України та її державність” випливає, що його предметом є вивчення складного і багатогранного процесу формування та розвитку українського народу як на основних землях його поселення, так і поза їх межами від найдавніших часів аж до наших днів. Це історія території, земель, на якій з прадавніх часів проживає український народ. Історія публічної влади чи інституцій, що правили цією територією. Стрижнем курсу буде вивчення історії України у її державницькому розумінні, тобто висвітлення процесів виникнення і функціонування національних державних установ, національна державницька думка та національно-визвольні змагання українців за відновленнясвоєїдержавності уперіодбездержавного існуванняУкраїни.

Оскільки у центрі уваги курсу постійно перебуватимуть питання державності, то необхідно коротко зупинитись на суті держави. Держава – базовий Інститут політичної системи і політичної організації суспільства, який створюється для налагодження життєдіяльності суспільства загалом і здійснення політичної влади домінуючою частиною населення у соціально-неоднорідному суспільстві з метою забезпечення його цілісності й безпеки, задоволення загальносоціальних потреб. Виникнення та існування Держави по- в’язується з будь-яким соціальним (а не біологічним) розшаруванням суспільства, з його поділом на ті чи інші частини, які поряд із

10

спільними, зокрема загальносоціальними та загальнолюдськими, мають також і свої особливі, а нерідко й протилежні потреби, інтереси. Про повноцінність існування держави свідчить наявність таких найважливіших ознак (атрибутів): публічної влади, тобто органів політичного керівництва країною, права – системи встановлених державою загальнообов’язкових правил поведінки, території, фінансової системи, військових сил, міжнародного визнання із зовнішньою політикою та торгівлею. Зовнішніми атрибутами суверенної держави є її символіка – герб, гімн та прапор.

Історія людства знає три головні типи держав: рабовласницький, феодальний і буржуазний. Крім того, держави розділяють за формами правління, найпоширенішими серед яких є монархія, тобто, коли владу здійснює одна людина – монарх, і республіка, за якої джерелом влади є більшість народу. Наведені вище форми держави мають свої різновиди. Монархія є абсолютною і конституційною, республіка – президентською, парламентською абозмішаного типу.

В історії української державності існували обидві форми держав, однак найбільшого поширення набула республіканська.

Особливістю історії України та її державності є те, що через певні причини український народ тривалий час перебував, хоча часто і не за власним бажанням, в одних державах зі своїми сусідами. Тому на історичних етапах свого розвитку він зробив значний внесок у розбудову таких неслов’янських державних утворень, як Велике князівство Литовське, Австрійська (згодом Австро-Угорська імперія), а у новітні часи – СРСР. З цього випливає, що історію України та її державності потрібно розглядати у тісному зв’язку з глобальними історичними процесами, передусім з історією її найближчих сусідів, з такимислов’янськими народами, якполяки, росіяни, білоруси.

Незважаючи на близькість історичного розвитку сусідніх слов’янських народів і навіть на певну його історичну спільність, необхідно вказати на неприпустимість підміни історії одного народу історією іншого. Бо саме так було зроблено з історією України. Зокрема, з неї був штучно вилучений цілий період – часи Київської Русі. В основі історичної фальсифікації є імперські амбіції московських царів, які вийшли із правлячої у Київській Русі династії Рюриковичів, пізніше почали виявляти претензії на всі її землі. Класичне завершення ця ідея набула у прийнятті Іваном ІІІ титулу