44) Форми і типи імунного реагування. Гуморальна імунна відповідь та її етапи.

До специфічних факторів гуморального імунітету відносяться білки, виділювані клітками імунної системи при специфічній її активації (інтерлейкіни, специфічні антитіла різних класів і ін.)

Гуморальна імунна відповідь (утворення антитіл) являє собою кульмінацію ряду клітинних і молекулярних взаємодій, що відбуваються у визначеній послідовності:

- T-клітки розпізнають антиген, представлений ним антигенпрезентирующими клетками, і в результаті переходять в активований стан;

- Tх-клітки ( хелперние T-лимфоцити ) взаємодіють з B-клітками, що презентують їм антигенні фрагменти;

- активовані B-лімфоцити проліферують і диференціюються в антитілоутворюючі клітки;

- починається синтез антитіл і від їхнього класу залежить характер наступної імунної відповіді.

45) Первинна та вторинна імунна відповідь. Взаємодія клітин імунної системи в процесі імунної відповіді.

Первинна імунна відповідь виникає при першій зустрічі із специфічним антигеном. При цьому виробляються IgM, пізніше з`являються IgG. Вторинна імунологічна відповідь виникає при повторному попаданні антигену в організм і супроводжується накопиченням IgG.( Імунологічна толерантність – це природна толерантність, розвивається ще в ембріональному періоді).

При вторинному введенні антигену (вторинна імунна відповідь) латентний період укорочений до декількох чи годин 1-2 доби, логарифмічна фаза характеризируется швидким наростанням і значно більш високим рівнем антитіл, що в останніх фазах довгостроково утримується і повільно в плині декількох років знижується. Синтезуються головним чином Іg. Після первинного введення антигену в имунной системі формується клон лімфоцитів, що несуть імунологічну пам'ять про даний антиген.

46) Реакції імунної відповіді, їх характеристика. Клітинна імунна відповідь.

Реакції імунітету – це взаємодія антигенів з антитілами або антигенів з імунокомпетентними клітинами. В організмі така взаємодія лежить в основі захисних імунних реакцій або імунопатологічних процесів. Антитіла та антигени можуть взаємодіяти поза організмом – in vitro. Таку взаємодію називають серологічними реакціями (serum - сироватка). Взаємодію антигенів з імунокомпетентними клітинами називають реакціями клітинного імунітету.

Клітинну імунну відповідь забезпечують т-лімфоцити. Лімфоцити (клітини пам’яті) після контакту з АГ повертаються в неактивний стан, але зберігають інформацію про вплив чужорідної речовини. Вони постійно надходять в кров і лімфу і контролюють організм.

В імунній відповіді розподіляють 1) первинну імунну відповідь (розгортається на первинне надходження антигену в макроорганізм), 2) вторинна імунна відповідь*()

47) Гіперчутливість негайного та уповільненого типу. Механізм розвитку цих реакцій.

Гіперчутливість — неадекватне або надмірне проявлення реакції набутого імунітету. В основі гіперчутливості лежить корисна для організму імунна відповідь, яка в даному випадку діє неадекватно, інколи з виникненням запалень і пошкодженням тканин. Її можуть спричинити різні антигени.

Гіперчутливість негайного типу (ГНТ) – це такий стан імунної системи, при якому відповідь на потрапляння в організм алергену є надмірною, і опосередкована участю імуноглобуліну Е.ГНТ розвивається в тому випадку, якщо антитіла направлені проти в нормі не шкідливих антигенів зовнішнього середовища, таких як квітковий пил, лупа тварин тощо. Виділені в результаті імунної реакції біологічно активні речовини (медіатори) викликають гострі запальні процеси. Важливою ознакою для ГНТ є велика швидкість їхнього розвитку та висока степінь враження.ГНТ це патологія імунної системи, яка проявляється лише при наявності певного алергену. Тобто якщо цей алерген не зустрічається в оточуючому людину середовищі вона може все життя прожити і не знати що має ГНТ. У випадку потрапляння такого алергену в організм починається реакція ГНТ.Кількість ГНТ рівна кількості алергенів, що їх продукує. Найбільш поширеними з них є поліноз, алергічний риніт, бронхіальна астма і атопічний дерматит. При реакції ГНТ вражається організм вцілому (анафілактичний шок) чи окремі органи: органи дихання (нежить, кон'юнктивіт, бронхіт), шкіра (дерматити).

ГІПЕРЧУТЛИВІСТЬ ПОВІЛЬНОГО ТИПУ — вид алергічної реакції, що розвивається протягом багатьох годин, а інколи й діб. Характерні ознаки алергічних реакцій Г.п.т.: розвиток через 24–48 год після контакту алергену із сенсибілізованим організмом, відсутність у крові циркулюючих антитіл, цитотоксична дія алергену на сенсибілізовані лейкоцити. Для реакцій Г.п.т. характерна також токсична дія алергену на культуру тканин, вони розвиваються після проведення щеплення або при захворюваннях бактеріальної, вірусної чи грибкової природи. Г.п.т. виникає при дифтерії, бруцельозі. Її роль у патогенезі інфекційних захворювань найбільш виражена при туберкульозі, туберкулінова гіперчутливість є класичним прикладом Г.п.т. Одним з її видів є контактний дерматит, причиною якого є різні НМС рослинного та штучного походження (лаки, фарби тощо). Алергічні реакції повільного типу мають три стадії: імунологічну, патохімічну та патофізіологічну. В імунологічній стадії головну роль відіграють Т-лімфоцити. Для патохімічної стадії характерне вивільнення сенсибілізованими лімфоцитами БАР білкової та поліпептидної природи. У патофізіологічній стадії відбуваються зміни в тканинах, які розвиваються під дією медіаторів і внаслідок безпосередньої цитотоксичної та цитопатичної дії сенсибілізованих лімфоцитів. Важливим проявом патофізіологічної стадії є розвиток різних видів запалення.

ГНТ ГУТ (див розбіжності)

1. розвивається через 15-20 хв після повторного введення АГ 1. розвивається через декілька годин або днів

2. зв’язана з LgE 2. не зв'язана з LgE але зв’язана з Т-л.ф. (Т-лімфоцит)

3. можливий пасивний перенос за допомогою АТ 3. пасивний перенос неможливий, але можна перенести алергію за допомогою Т-л.ф. (адаптивний перенос)

4.АГ-алергени найчастіше розчинні білки сироватки, токсини МіО тварин і рослин 4.алергени – курпускулярні (бактерії, віруси) хімічні алергени

5.відбувається в тканинах гладкої мускулатури, у кровоносних судинах 5. відбувається найчастіше у шкірі

6. можлива десенсибілізація 6. десенсибілізація не можлива. Стан ГУТ зберігається дуже довго