41) Серологічні реакції. Реакція преципітації, її механізми. Використання в медичній практиці. Реакція преципітації в гелі.

Серологічна реакція – реакція специфічної взаємодії антигенів (Аг) та антитіл (Ат).

Реакція преципітації. Преципітація – це осадження дрібно-дисперсного або розчинного молекулярного Аг під впливом специфічної сироватки. (методичка)

Основа механізму – утворення і випадання в осад комплексів антиген-антитіло. Антигени за характером – молекулярні (в РА антигени корпускулярні), в розчинному стані. Антигени – екстракти мікроорганізмів, тканин, органів, хімречовини.

Антитіла (преципітини), з’єднуються з розчинними антигенами (преципітиногенами), зумовлюють утворення осаду (преципітату) або помутніння розчину. Титр реакції – найбільше розведення антигена, яке дає позитивний результат.

Якщо преципітат має вигляд пластівців, його іменують флокулятом. (використовують для визначення активності антитоксичних сироваток і анатокциснів).

РП має високу чутливість і специфічність. У розведеннях (десять в мінус шостій – десять у мінус сьомій)

Використовують у діагностиці інфекційних захворювань, для вивчення антигенної структури мікроорганізмів, визначення видової належності рідин тіла (крові, сперми) у судовій медицині, видової належності білків у складі харчових продуктів при санітарній експертизі.

Оскільки і АГ і АТ у РП розчинні, то реакція може відбуватися і у товщі гелю (агаровий\агарозний).

Понад 20 модифікацій РП – у пробірках, в гелі, у капілярах, на склі, ацетоцелюлозній плівці.

Подвійна радіальна імунодифузія за Ухтерлоні. Агар тонким шаром по чашці Петрі. Круглі лунки (4-10 мм). У лунки – сироватка і розчин АГ. Із лунок АГ і АТ дифундують на зустріч один одному. У точці оптимального співвідношення – преципітат тонкою білою лінією. Якщо є різні АТ або АГ – декілька ліній преципітації.

Такі варіанти: 1 – АГ однакові з специфічними АТ, зливаються лінії преципітації, утворюється дуга. 2- АГ неідентичні, ліній преципітації перехрещуються якщо сироватка має АТ до двох АГ. 3 – часткова ідентичність лінії преципітації – дуга зі шпорою. Чим більша спорідненість – тим менша шпора, і ближче до дуги. 4 – обидві лінії перехрещуються і зливаються, АГ мають як різні так і однакові детермінанти, які вступають в реакцію з АТ полі специфічної сироватки.

Використовують для діагностики інфекційних захворювань (дифтерія, віспа) і дослідження АГ складу норм і пат органів і тканин.

Проста радіальна дифузія – кількісний метод дослідження концентрацій АГ. (оно не надо, но ослихо ктот отметиться – пишите)

42) Серологічні реакції. Реакції лізису. Реакція зв’язування комплементу. Її практичне використання.

Серологічна реакція – реакція специфічної взаємодії антигенів (Аг) та антитіл (Ат).

Реакція лізису – розчинення антигену під дією АТ у присутності комплементу. Свіже виділена з організму людини імунна сироватка здатна до лізису, бо містить АТ та комплемент. Якщо ж сироватка прогрівалась чи довго зберігалась, то лізис відбувається лише за умови додавання комплементу.

Реакція зв’язування комплементу – багатокомпонентна серологічна реакція, що полягає у взаємодії антигену з відповідним специфічним антитілом з утворенням специфічного комплексу АГ-АТ та зв’язуванням комплементу. Утворений комплекс не викликає ніяких зовнішніх змін того середовища, в якому він утворився. Щоб встановити, чи відбулось зв’язування комплементу чи він лишився вільним (незвязаним), в реакцію вводять другу систему (гемолітичну). АГ (3% завис еритроцитів) та специфічна гемолітична сироватка (в потроєному титрі). За відсутності активного гемолізу еритроцитів під дією специфічних гемо лізинів не відбувається (реакція позитивна). У випадку невідповідності АТ та АГ у першій системі, комплемент – вільний, в його присутності – гемоліз другої системи (реакція негативна).

РЗК у діагностиці сифілісу (реакція Вассермана), висипного тифу, туляремії, лістеріозу та інших бактеріальних інфекцій, а також багатьох вірусних (грипу, поліомієліту, паротиту), та протозойних захворювань (токсоплазмоз, трипаносомоз, лейшманіоз)