
- •41) Серологічні реакції. Реакція преципітації, її механізми. Використання в медичній практиці. Реакція преципітації в гелі.
- •42) Серологічні реакції. Реакції лізису. Реакція зв’язування комплементу. Її практичне використання.
- •43) Реакції з міченими антитілами або антигенами. Принципи та практичне використання реакцій імунофлюоресценції (ріф), імуноферментного (іфа) та радіо імунного аналізу (ріа).
- •44) Форми і типи імунного реагування. Гуморальна імунна відповідь та її етапи.
- •45) Первинна та вторинна імунна відповідь. Взаємодія клітин імунної системи в процесі імунної відповіді.
- •46) Реакції імунної відповіді, їх характеристика. Клітинна імунна відповідь.
- •47) Гіперчутливість негайного та уповільненого типу. Механізм розвитку цих реакцій.
- •48) Моноклональні антитіла. Їх одержання та використання в медичній практиці.
- •94) Онкогенні віруси. Класифікація. Вірусо-генетична теорія виникнення пухлин л. О. Зільбера. Механізми вірусного канцерогенезу.
41) Серологічні реакції. Реакція преципітації, її механізми. Використання в медичній практиці. Реакція преципітації в гелі.
Серологічна реакція – реакція специфічної взаємодії антигенів (Аг) та антитіл (Ат).
Реакція преципітації. Преципітація – це осадження дрібно-дисперсного або розчинного молекулярного Аг під впливом специфічної сироватки. (методичка)
Основа механізму – утворення і випадання в осад комплексів антиген-антитіло. Антигени за характером – молекулярні (в РА антигени корпускулярні), в розчинному стані. Антигени – екстракти мікроорганізмів, тканин, органів, хімречовини.
Антитіла (преципітини), з’єднуються з розчинними антигенами (преципітиногенами), зумовлюють утворення осаду (преципітату) або помутніння розчину. Титр реакції – найбільше розведення антигена, яке дає позитивний результат.
Якщо преципітат має вигляд пластівців, його іменують флокулятом. (використовують для визначення активності антитоксичних сироваток і анатокциснів).
РП має високу чутливість і специфічність. У розведеннях (десять в мінус шостій – десять у мінус сьомій)
Використовують у діагностиці інфекційних захворювань, для вивчення антигенної структури мікроорганізмів, визначення видової належності рідин тіла (крові, сперми) у судовій медицині, видової належності білків у складі харчових продуктів при санітарній експертизі.
Оскільки і АГ і АТ у РП розчинні, то реакція може відбуватися і у товщі гелю (агаровий\агарозний).
Понад 20 модифікацій РП – у пробірках, в гелі, у капілярах, на склі, ацетоцелюлозній плівці.
Подвійна радіальна імунодифузія за Ухтерлоні. Агар тонким шаром по чашці Петрі. Круглі лунки (4-10 мм). У лунки – сироватка і розчин АГ. Із лунок АГ і АТ дифундують на зустріч один одному. У точці оптимального співвідношення – преципітат тонкою білою лінією. Якщо є різні АТ або АГ – декілька ліній преципітації.
Такі варіанти: 1 – АГ однакові з специфічними АТ, зливаються лінії преципітації, утворюється дуга. 2- АГ неідентичні, ліній преципітації перехрещуються якщо сироватка має АТ до двох АГ. 3 – часткова ідентичність лінії преципітації – дуга зі шпорою. Чим більша спорідненість – тим менша шпора, і ближче до дуги. 4 – обидві лінії перехрещуються і зливаються, АГ мають як різні так і однакові детермінанти, які вступають в реакцію з АТ полі специфічної сироватки.
Використовують для діагностики інфекційних захворювань (дифтерія, віспа) і дослідження АГ складу норм і пат органів і тканин.
Проста радіальна дифузія – кількісний метод дослідження концентрацій АГ. (оно не надо, но ослихо ктот отметиться – пишите)
42) Серологічні реакції. Реакції лізису. Реакція зв’язування комплементу. Її практичне використання.
Серологічна реакція – реакція специфічної взаємодії антигенів (Аг) та антитіл (Ат).
Реакція лізису – розчинення антигену під дією АТ у присутності комплементу. Свіже виділена з організму людини імунна сироватка здатна до лізису, бо містить АТ та комплемент. Якщо ж сироватка прогрівалась чи довго зберігалась, то лізис відбувається лише за умови додавання комплементу.
Реакція зв’язування комплементу – багатокомпонентна серологічна реакція, що полягає у взаємодії антигену з відповідним специфічним антитілом з утворенням специфічного комплексу АГ-АТ та зв’язуванням комплементу. Утворений комплекс не викликає ніяких зовнішніх змін того середовища, в якому він утворився. Щоб встановити, чи відбулось зв’язування комплементу чи він лишився вільним (незвязаним), в реакцію вводять другу систему (гемолітичну). АГ (3% завис еритроцитів) та специфічна гемолітична сироватка (в потроєному титрі). За відсутності активного гемолізу еритроцитів під дією специфічних гемо лізинів не відбувається (реакція позитивна). У випадку невідповідності АТ та АГ у першій системі, комплемент – вільний, в його присутності – гемоліз другої системи (реакція негативна).
РЗК у діагностиці сифілісу (реакція Вассермана), висипного тифу, туляремії, лістеріозу та інших бактеріальних інфекцій, а також багатьох вірусних (грипу, поліомієліту, паротиту), та протозойних захворювань (токсоплазмоз, трипаносомоз, лейшманіоз)