Основні типи лікуваних грязей
Торфові пелоїди – це торфові утворення болітів, що складаються, в основному, з органічних речовин, що розклалися, і рослинних залишків, накопичилися в результаті відмирання рослин і неповного їх розкладання при надмірному зволоженні і нестачі кисню. Основне бальнеологічне значення має ступінь розкладу торфу – співвідношення між кількістю залишків, що розклалися і не розклалися. З лікувальною метою може бути використаний торф, у якого ступінь розкладання не нижче 40%. При нижчому показнику торф менш пластичний.
Торфові родовища на території України відносяться, в основному, до лісової та лісостепової медико-географічних зон.
Сапропелі
– це відкладення мулів, переважно
органічних, в основному прісноводних
водоймищ, що утворюються в результаті
розкладу флори і фауни водоймищ під
впливом мікробіологічної діяльності.
Вони складаються з органічних і
мінеральних речовин, характеризуються
нейтральною реакцією середовища (рН
7 ), низькою мінералізацією розчину (до
1 г/дм3),
високою масовою часткою вологи (до 97%),
гамою кольорів від коричневих до чорного.
За вмістом золи розрізняють низькозольні
сапропелі (органічних речовин більше
50%) і високозольні (органічних речовин
10 – 50%). За
видовим складом органічних залишків і
характеру мінеральних речовин низькозольні
сапропелі підрозділяються на водоростеві
і зоогенні, гумусові і торфовані (за
характером торфу). Високозольні сапропелі
діляться на вапняні і глинисті.
Зустрічаються сапропелі в Україні, в основному, у лісовій медико-географічній зоні, але не вивчені з метою використання у лікувальній практиці.
В даний час у Західному регіоні України вивчено ряд сапропелевих родовищ. Проте далеко не всі пелоїди є кондиційними і внаслідок цього не мають бальнеологічної цінності, тому проблема застосування в санаторно-курортній практиці якісних, високоефективних цілющих природних пелоїдів є актуальною [18, C. 62].
Мулові сульфідні пелоїди – органо-мінеральні тонкодисперсні відкладення мулу солоних водоймищ, що утворюються в результаті розкладу флори і фауни мікроорганізмами, містять сірковуглець і ферум (ІІ) сульфат. Мулові сульфідні пелоїди виявляються в озерних, материкових, приморських і морських водоймищах. Оскільки вміст органічних речовин в них зазвичай невеликий (1-3%), то основна відмінність підтипів мулових сульфідних пелоїдів, що виділяються за генезисом, полягає у вмісті сульфідів, мінералізації грязьового розчину і його іонного складу. Через різну термодинаміку формування пелоїдів різних природних зон їх органічні речовини істотно розрізняються як груповим складом, так і властивостями окремих груп речовин, що необхідно враховувати при оцінці терапевтичної ефективності пелоїдів і пелоїдопрепаратів на їх основі.
До озерно-ключових мулових сульфідних пелоїдів відносяться родовища, пов’язані з виходом підземних мінеральних вод, – в Україні це озера Ріпне і Сліпне (Донецька обл.).
Материкові мулові сульфідні пелоїди виявляються в солоних озерах материкового походження в провінціях соленакопичення − в Україні до них відносяться озеро в Голій Пристані, озеро Солений лиман та Прокоф’євське.
Приморські мулові сульфідні пелоїди знаходяться в приморських лагуно-лиманах, характеризуються найбільш високим вмістом сульфідів і мінералізацією розчину; їх йонний склад близький до морської води, тільки набагато більш концентрований. Зустрічаються тільки поблизу берегів південних морів: озера Сакське і Чокракське (АР Крим), Одеські лимани – Куяльницький, Хаджибейський, Шаболатський, Тілігульський [20, C. 32-33].
Морські сульфідні мулові пелоїди – відкладення морських заток, захищених від дії сильних течій і хвиль. Йонний склад, мінералізація їх грязьового розчину майже ідентичні таким в морській воді, вміст сульфідів відносно невеликий. Родовища знаходяться в Бердянській, Обитічній, Новоазовській, Таганрогській та Ялтинській затоках.
Сопкові пелоїди формуються на ділянках тектонічних порушень в нафтогазоносних областях, складених товщами глинистих порід. Утворюються в результаті витискування на поверхню під натиском вуглеводневих газів і води подрібненого глинистого матеріалу у вигляді розрідженої маси. Мають сірий колір. У них дуже мало органічних речовин, але підвищена концентрація мікроелементів (Йоду, Брому, Бору). З лікувальною метою використовуються мало через засміченість уламковим матеріалом (Керченський півострів, Булганацьке сопкове поле) [3,C. 22].
Родовища сопкових пелоїдів часто знаходяться в обстановці більш менш благополучного антропогенного навантаження, що на відміну від пелоїдів наземного типу не ставить їх на грань деградації пелоїдогенеза і подальшого виснаження завдяки постійному поповненню з надр землі.
Походження сопкових пелоїдів тісно пов’язане з родовищами нафти і газу. Ця особливість ставить пелоїдогенез в залежність від глибоких надр землі. Формування хімічного складу цих пелоїдів багато в чому пов’язане з пролягаючими по дорозі породами і ступенем міграції “похованої” органічної речовини, надходженнями вод пластів і вуглеводневих газів, що створюють тиск при пересуванні пелоїдів, викликаючи перетирання їх колоїдного комплексу до дрібно-дисперсного стану [ 15, C. 24].
ВИСНОВОК.
РОЗДІЛ 2
ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ЛІКУВАЛЬНИХ ГРЯЗЕЙ