7. Характеристика спеціально наукових методів дослідження

СПЕЦІАЛЬНО-НУКОВІ МЕТОДИ

Спеціально-наукові методи - система засобів, прийомів та способів, властивих саме теорії держави та права. За їх допомогою досліджуються і вивчаються закономірності виникнення та розвитку державно-правових явищ

Спеціально-наукові методи розподіляються на:

1. Порівняльний метод. Порівняння в тдп розуміють як процес становлення і фіксації відношень тотожності, подібності, протилежності, розбіжності в державно-правових явищах. Основними об’єктами порівняння є системи й галузі права, інститути держави і права, нормативні акти, організаційні форми державно-правового управління, різноманітні установи, матеріали юридичної практики й положення юридичних теорій.

Порівняння здійснюється у формі зіставлення та протиставлення. Порівняння набуває науковості тільки тоді, коли порівнюються не випадкові, а типові факти, враховується взаємозв’язок з конкретним оточенням, причини виникнення, динаміки, розвитку. Порівнювані факти мають бути вірогідними і повинні відображати тенденції розвитку держави і права.

2. Спеціально-юридичний метод. Полягає у визначенні та описі державно-правової практики, юридичних норм тощо. За його допомогою встановлюються зовнішні ознаки правових явищ, їхні відмінності, виробляються поняття та їх визначення. Основним завданням цього методу є аналіз змісту чинного законодавства і практики його застосування державними органами.

3. Системно-функціональний метод. Полягає в дослідженні держави і права як своєрідних систем, що складаються з певних елементів, покликаних виконувати певні соціальні функції. Його використання в тдп зумовлене системно-функціональною природою держави і права. Право, держава, їх структурні підрозділи є відкритими системами, тобто такими, що самі складаються із систем нижчого порядку і входять до ширших систем. І право, і держава функціонують у них, тобто виконують певні функції, що насамперед визначає актуальність використання системно-функціонального методу в пізнанні цих явищ.

Наприклад, право – його норма – є частиною цілісної і єдиної системи права. Конкретний орган держави є частиною державного апарату, який у свою чергу є складовою механізму держави (див. табл..1).

4. Статистичний ( і математичний) метод. Полягає у встановленні й вивченні кількісних характеристик державно-правових явищ. Такі статистичні дослідження (наприклад, кількості нормативно-правових актів, що регулюють і чи інші відносини, кількості громадян, що мають виборчі права в певних країнах тощо) дають змогу виявити певні тенденції у розвитку державно-правових явищ і пов’язаних з ними суспільних відносин.

До речі студенти-юристи вивчають спеціальну дисципліну «Правова або юридична статистика», у якій викладаються статистичні і математичні методи вивчення правових явищ, у тому числі застосування теорії ймовірності, встановлення коефіцієнту злочинності та правопорушень.

5. Історичний метод. Застосовується з метою з’ясування особливостей виникнення, розвитку і функціонування державно-правових явищ. Історичне – об’єктивний процес розвитку певного предмета, реальні історія з усіма її поворотами, особливостями. Наприклад, тдп вивчає загальні закономірності та особливості виникнення окремих або великої групи держав, вивчає історію виникнення та розвитку українського права.

6. Логічний метод дослідження. Логічне – теоретичне відображення історичного аналізу взаємозв’язку і взаємодії сторін предмета в його розвиненому стані.

Історичне співвідноситься з логічним як процес розвитку з його результатом.

Логічний метод дослідження полягає в тому, що тдп використовує логічні закони – закони людського мислення, дотримання яких у процесі мислення забезпечує осягнення істини, адекватного відображення в свідомості людини зовнішнього світу. Тдп у своїх дослідження використовує закони формальної і діалектичної логік для з’ясування істини та об’єктивного відображення державно-правових явищ.

7. Метод сходження від абстрактного до конкретного. Це філософські категорії, які застосовуються для дослідження різноманітних явищ. Уперше цей метод застосував Гегель для розроблення діалектичної логіки, Маркс застосував цей метод для написання «Капіталу».

Пізнання згідно із цим методом здійснюється в два етапи. На першому етапі об’єкт дослідження розглядається як певна цілісність, шляхом формулювання певних абстрактних визначень встановлюються його загальні властивості та закономірності. На другому етапі встановлюється, наскільки повно загальні властивості та характеристики об’єкта проявляються в його складових частинах і відповідають змісту абстрактних визначень, сформульованих на першому етапі дослідження.

Наприклад, Гегель, розглядаючи й аналізуючи систему права дійшов висновку, що вся система права – це конкретне, а поняття «права володіння» є абстрактним. Або, вивчаючи систему права можна аналізувати всю систему права, потім переходити до галузей, підгалузей, до правових інститутів, до структури ті норм права.

Також існує багато інших спеціально-наукових методів дослідження, наприклад:

• Метод правового моделювання.

• Метод правового прогнозування.

• Метод порівняльного правознавства.

• Статистичні і математичні методи.

• Догматичний метод.

ФІЛОСОФСЬКІ МЕТОДИ

Філософські методи - засоби до яких належать закони і категорії матеріалістичної діалектики, які і виступають методологічною основою пізнання загальних закономірностей виникнення, розвитку та сучасного функціонування державно-правових явищ.

До законів діалектики відносяться:

1. Закон боротьби протилежностей - це засіб дослідження закономірностей виникнення і розвитку державно-правових явищ при аналізі протилежностей. Наприклад, аналіз правомірної поведінки і правопорушення в межах правової поведінки.

2. Закон накопичення певної кількості і перехід до нової якості - це спосіб дослідження державно-правових явищ, що дає змогу проаналізувати певну кількість знань про державу і право та виробити нові висновки і рекомендації.

3. Закон заперечення заперечення - це спосіб дослідження держави і права, що передбачає формулювання нових знань на підставі заперечення попередніх та існуючих.