31. Правовий статус особи, правовий статус громадянина: проблеми співвідношення спільні риси

Як правовий статус особи так і правовий статус громадянина:

по-перше, характеризує правове положення єдиного суб’єкта – людини;

по-друге, переважно вони мають єдиний зміст, вони певним чином встановлюються та гарантуються.

по-третє, відображають рівень розвитку суспільства та держави; мають спільну мету впорядкування відносин у суспільстві та державі; мають чітко визначену структуру.

Відмінні риси

№	ПРАВОВИЙ СТАТУС ОСОБИ	ПРАВОВИЙ СТУС ГРОМАДЯНИНА
1	Існує як до виникнення держави і не пов’язується із нею;	Існує виключно із виникненням держави та залежить від неї;
2	Розповсюджується на все населення;	Поширюється виключно на громадян;
3	Має виключно внутрішньодержавний характер;	Має як внутрішньодержавний так і міжнародний характер;
4	Правовий статус особи, не має чітко визначеного механізму реалізації;	Реалізуються виключно у законодавчо закріплених механізмах;
5	Має загальний характер;	Має як загальний характер так і спеціальний, наприклад правовий статус особи чорнобильця, галузевий прокурора, індивідуальний інваліда.
6	Не залежить від громадянства;	Безпосередньо пов’язаний із таким положенням, як громадянством;
7	Гарантується суспільством;	Гарантується виключно державою;
8	Відповідальність не має примусового характеру.	Має виключно примусовий характер і призначається від імені держави.

,

32. Проблематика, об’єктивне та суб’єктивне право

Об’єктивне право – це система загальнообов’язкових формально визначених, встановлених та гарантованих державою норм, що існують з метою впорядкування суспільних відносин.

Об’єктивне право, визначається тим, що воно не залежить від волі конкретної особи та від її свідомості тому формою виразу об’єктивного права є законодавство (в межах романо-германської правової системи), судові прецеденти (англо-американської правової системи), нормативні договори (характерні для всіх).

Суб’єктивне право, це міра юридичноможливої поведінки, яка задовольняє юридичні інтереси певної особи.

Суб’єктивне право, виражається в тому, що воно залежить від волі суб’єкта і реалізується від його бажання. Формою виразу суб’єктивного є індивідуальні акти – постанови рішення вирок, розпорядження, які стосуються конкретного суб’єкта.

Об’єктивне не залежить від волі та свідомості, а суб’єктивне право залежить від волі людини.

Спільні риси

1. Мають юридичний характер;

2. Є засобом реалізації суспільних відносин;

3. Мають форму виразу;

4. Мають документальну форму виразу, охороняються державою;

5. Мають юридичну силу, а отже породжують правові наслідки.