1. Федерацію

2. Конфедерацією

3. Імперія

Іноді до складних держав науковці відносять такі міждержавні об’єднання як співдружність, співтовариство та протекторат. Разом з тим таке включення цих об’єднань до складних держав є достатньо суперечним, оскільки такі утворення є виключно міждержавними об’єднаннями і не мають характерних особливостей та ознак самої держави, не зважаючи на те, що держави учасниці таких об’єднань мають такі характеристики.

1. Федерація – це така складна держава за формою державного устрою, що включає в себе різноманітні державні утворення, що характеризується власною політичною автономією, а отже наділені певним обсягом повноважень, які відрізняються від повноважень центрально-федеративних органів.

За будь-яких умов поняття федерації пов’язується з поняттям державного суверенітету і є об’єктивно відмінним від поняття території суб’єкта федерації Територія федерації не завжди є сукупністю територій виключно суб’єктів федерації.

У багатьох країнах світу, що мають федеративну форму державного устрою існують такі федеративно-адміністративно-територіальні одиниці, які мають назву федеративні території (Австралія, Індія, Канада), федеральні або столичні округи (Аргентина, Мексика, Бразилія)або краї, області (Російська Федерація).

Статус федеративних територій зазвичай зумовлений більш низький, порівняно із суб’єктами федерації, і рівнем соціального економічного розвитку, разом з тим у федеральному чи столичному окрузі локалізовані та функціонують вищі органи держави. Федеральні території є особливими адміністративно-територіальними одиницями і які виокремлюються як частина території федерації, а не частина суб’єкта федерації.

Наприклад, в Аргентині, Бразилії та Мексиці федеральні округи представлені у верхній палаті парламенту.

Ознаки федеративної форми державного-устрою:

1. Територіальна – федерація складається із суб’єктів федерації, федеративної території, федеративних союзних округів, які в різних країнах мають різну назву (провінції у Канаді, в США).

2. Федерація та учасники федерації є суб’єктами міжнародних відносин.

3. Суб’єкти федерації мають власний обмежений суверенітет, частину якого вони на підставі договору передають федерації.

4. У федерації існує дворівнева система державного апарату (апарат федерації та апарат суб’єктів федерації).

5. Суб’єкти федерації мають право на власну конституцію, інші нормативно-правові акти, які не повинні протирічити загально федеративному законодавству.

6. Переважна більшість федерацій мають двопалатний парламент (парламент Венесуели, Судану, Росії)

7. Передбачається наявність подвійного громадянства (громадянство союзу та суб’єктів федерації).

8. Система законодавства у федерації має дворівневу структуру: законодавство федерації та суб’єктів федерації, яке будується за принципом ієрархічності, тобто враховується відповідність актів, суб’єктів федерації.

9. Суб’єкти федерації мають власну судову систему.

10. У федерації існує дв ииииииииииииииииорівнева податкова система (загально-федеративний бюджет та бюджет суб’єктів федерації).

За окремими критеріями федерацію можна поділити на декілька видів:

1. Відповідно до правової підстави та способу створення:

   • договірні – створені на союзній основі, шляхом об’єднання існуючих держав;

   • конституційні – об’єднання закріплюється у конституції цієї федерації.

2. Згідно з принципом побудови:

   • національні – об’єднання відбувається за національним складом (назва федерації за основною нацією (приклад - Бразилія));

   • територіальні – поділ на суб’єкти відбувається за рахуванням загальноекономічних, політичних, культурних інтересів;

   • змішані або національно-територіальні – суб’єкти федерації створюється на засадах національної рівності та економічних інтересів разом.

3. Відповідно до характеру та обсягів повноважень суб’єктів федерації:

   • симетричні – федерацій, де всі суб’єкти наділені рівними між собою правами;

   • асиметричні – суб’єкти федерації відрізняються за правовим статусом, проявляються як правило через неоднаковий кількісний склад представників суб’єктів федерацій у парламенті.

У практиці сучасного державотворення виділяють, як правило, національну і територіальну федерацію. Тому докладніше розглянемо їх суттєві ознаки.

Ознаки територіальної федерації:

1. державні утворення в її складі не є суверенні, вирішення питань зовнішньої і внутрішньої політики залежить від центральних органів влади;

2. юридичне розмежування повноважень між центральними і місцевими органами влади здійснюється на основі конституції;

3. суб'єкти не мають права представництва у міжнародних організаціях;

4. федеративна конституція не передбачає або забороняє односторонній вихід суб'єктів із союзу;

5. збройні сили підпорядковані союзним органам, головнокомандуючий — глава держави. Суб'єктам у мирний час забороняється утримувати професійні збройні сили.

Національна федерація характеризується багатонаціональним складом населення, що компактно проживає на території суб'єктів федерації.

Ознаки національної федерації:

1. суб'єктами є національні державні утворення, які мають рівний правовий статус;

2. будується на принципі добровільного об'єднання суб'єктів;

3. забезпечує суверенітет великих і малих націй, їх вільний розвиток;

4. суб'єкти мають власні органи державної влади: парламент, президента, судову систему, їх органи виконавчої влади самостійно здійснюють зовнішню політику;

5. вищі органи федерації формуються із представників суб'єктів і лише координують діяльність останніх;

6. право суб'єктів на вільний вихід із союзу.

2. Конфедерація – це складна союзна держава, організоване, тимчасове, об’єднання держав, що як правило утворюється на договірній основі з метою виконання певних завдань, досягнення певної загальної мети і з часом переростає у федерацію або розпадається.

Особливості конфедерації:

1. Наявність загальних для всіх держав учасниць конфедерації функцій які можуть бути реалізовані як у внутрішній так і у зовнішніх сферах діяльності конфедерації;

2. Наявність єдиного правого поля для митного простору;

3. Відсутність спільної для всіх країн учасниць конфедерації території;

4. Відсутність спільного суверенітету, що означає , що кожна держава учасниця конфедерації зберігає власний суверенітет не порушуючи при цьому суверенітету інших держав учасниць;

5. Наявність єдиної нормативної основи функціонування конфедерації – це договору;

6. Результатом такого об’єднання держав є досягнення спільної мети – в економічних політичних та культурних відносинах; досягнення такої мети може бути підставою для розірвання або припинення дії конфедерації однак це не єдиний результат що досягається в межах конфедерації оскільки досягнувши мету вона може продовжувати своє існування, наявність спільної фінансової основи (спільного бюджету) що означає що всі держави учасниці конфедерації в рівних частках (або якщо в договорі передбачено інше – в тих межах що визначенні за договором ) вносять до спільного бюджету кошти якими в подальшому користується конфедерація

7. Державний апарат в межах конфедерації створюється шляхом існування спільних конфедеративних органів які вирішують виключно питання конфедерації, а створюються за принципом представництва, що означає існування в рівних частках представників з кожної держави учасниці конфедерації у відповідних конфедеративних органах.

Прикладом конфедерації в чистому вигляді був Єгипет та Сирія 1958р.; Сенегал та Гамбія 1982 – 1989 рр.

3. Імперія це така складна держава за формою державного устрою, яка характеризується насильницько-примусовою формою об’єднання

Повнота влади зосереджена в руках метрополії, що включає в себе так звані колонії, а отже останні характеризуються всебічною залежністю від метрополії у найбільш важливих сферах соціально-економічно та політично-правового життя; імперія характеризується дворівневою системою влади де центральним органом влади є імператор (глава держави), а керівники місцевих органів влади (намісники, губернатори) призначаються виключно імператором.

В сучасному світі Імперія розглядається виключно як історична форма державного устрою.