1. Абсолютні монархії

2. Обмежені (неабсолютні) монархії.

1. Абсолютна монархія – це форма державного правління, за якої влада монарха є необмеженою, монарх має виключне право на здійснення державної влади. Таким чином у правовому відношенні монарх – є джерелом будь-якої влади.

Ознаки абсолютної монархії

1. Характеризується концентрацією в руках однієї особи всієї повноти влади;

2. Відсутність в такій державі представницьких органів;

3. Повна персоніфікація держави виключно в особі монарха (діє принцип: монарх – це держава);

4. Не контрольованість влади, безправ’я, можливість монарха призначити самостійно вищих посадових осіб, приймати закони, а також монарх звільняється від будь-якої відповідальності («король не може бути неправий»).

В сучасному світі в чистому вигляді абсолютних монархій не існує, наближеними до них є абсолютні монархії в таких країна як Омані, Аравії, Брунеї, Бахрені.

Існує 2 різновиди абсолютних монархій деспотичні та теократичні.

1. Деспотичні монархії характеризуються ніким і нічим необмеженою свавільною владою монарха, які у своїй діяльності спираються на військову аристократію;

2. Теократичні монархії – це монархії, в яких відбувається поєднання влади монарха як світської особи та особи духовної, а основним джерелом права є релігійні норми (Ватикан є прикладом).

2. Обмежена монархія – це форма державного правління, за якої влада монарха обмежується або виборним органом – парламентом або особливим нормативно-правовим актом – конституцією, а також може обмежуватися і парламентом і конституцією.

Тому обмежені монархії поділяються на 3 різновиди:

1. Конституційні монархії.

2. Парламентарні монархії.

3. Дуалістичні монархії.

1. Конституційна монархія – це форма державного правління при якій влада в державі обмежується конституцією та розподіляється між різними ланками державних органів.

Ознаки конституційних монархій:

1. Фактично монарх поступається частиною своїх повноважень парламентові, який обирається народом;

2. Уряд формується із представників тих політичних партій, що отримали більшість на виборах. При цьому лідер партії, що отримала більшість автоматично стає главо уряду;

3. Монарх має право вето на закони парламенту (Бельгія, Норвегія, Великобританія).

2. Парламентська монархія – це форма державного правління, що характеризується певним співвідношенням влади монарха та парламенту, де влада монарха обмежується владою парламенту (поєднання конституційної та парламентської обмежених монархій).

Ознаки парламентських монархій:

1. Монарху не належать реальні повноваження по управлінню державою, а його функції переважно мають представницький характер;

2. Законодавча влада належить парламенту, виконавча влада належить уряду, який несе відповідальність перед парламентом;

3. Уряд формується та є підзвітним парламенту. При цьому статус монарха фактично обмежений і парламентом і урядом;

4. Монарх повинен передавати всі нормативно-правові акти, які він видає на затвердження парламенту;

5. Монарх не несе політичної відповідальності за свої дії як глави держави та глави виконавчої влади. (Нідерланди, Данія).

3. Дуалістична монархія – це форма державної влади правління, при якій існує формально-юридичний розподіл влади між парламентом та монархом, при цьому виконавча влада належить монарху, а законодавча – парламенту, і влада монарха до того ж обмежується на конституційному рівні.

Ознаки дуалістичних монархій:

1. Поряд з юридичною та фактичною незалежністю монарха, існують також представницькі органи, які мають законодавчі та контрольні функції (парламент);

2. Зазвичай парламент має двопалатну структуру;

3. Уряд підконтрольний монарху, який або самостійно ним управляє, або через прем’єр-міністра;

4. Монарх має право приймати відставку уряду;

5. Монарх має абсолютне право вето на закони, які приймаються парламентом. Таким чином монарх має право або затверджує ці закони, або їх не затверджує.

6. Уряд несе політичну відповідальність перед парламентом та монархом.

В сучасному світі в чистому вигляді дуалістичних монархій не існує, проте наближеними до них є такі країни як Йорданія, Марокко.

Республіка – це така форма державного правління, при якій влада зосереджується в руках виборного органу – парламенту.

Ознаки республіки:

1. Наявність представницького характеру вищих органів влади (президента та парламенту, які здійснюють владу в державі від імені народу);

2. Формування вищих органів державної влади виборним шляхом, а також реалізація ними своїх повноважень протягом того строку, який передбачений на законодавчому рівні;

3. Можливість народу брати участь в управлінні державними справами;

4. Наявність складної горизонтально-ієрархічної структури вищих державних органів;

5. Рішення, що приймаються органами держави мають економічний одноособовий, так і колегіальний характер;

6. Чіткий законодавчо закріплений порядок прийняття рішень;

7. Наявність юридичної відповідальності представників органів держави за прийняті ними рішення.

8. Можливість дострокового припинення повноважень представниками державної влади.

Така форма державного правління як республіка, класифікується за наявністю основних або вищих органів (посадових осіб) держави за структурою організації влади. Таким чином, республіка поділяється на президентську, парламентську та змішану.

1. Президентська республіка – це форма правління держави, яка характеризується наявністю вищої посадової особи – президента, який зосереджує в своїх руках найбільший обсяг повноважень у державі. Прикладом такої республіки є США, Росія, Бразилія, Мексика.

Ознаки президентської республіки:

1. Наявність вищої посадової особи – президента, який обирається народом та є главою уряду, який йому підзвітний;

2. Розподіл влади в таких країнах відбувається за принципом так званого «жорстокого розподілу влад»;

3. В більшості країн виконавча влада належить президентові, який призначає уряд як колегіальний орган;

4. Президент самостійно здійснює виконавчу владу або через спеціальну призначену особу – прем’єр міністр, але обов’язково затверджує склад уряду. В тих країнах, де відсутня посада прем’єр-міністра, або відсутній уряд як колегіальний орган, то виконавча влада зосереджується в руках кабінету президента;

5. Президент не підзвітний уряду та парламенту, але має право вето, щодо актів парламенту;

6. Уряд несе політичну відповідальність лише перед президентом , а строк його повноважень не перевищує строку повноважень президента;

7. Президент не може розпустити парламент, проте парламент може порушити питання імпічменту. (США).

2. Парламентська республіка – це форма правління держави, де основним та найвищим органом є парламент.

Як правило в країнах з такою формую державного правління президента обирає парламент або утворена з його складу парламентська колегія.

До цих країн відносимо: Італія, Угорщина, Чехія, Молдова, Австія.

Разом з тим інші країни обирають президента на загальних і прямих виборах, маючи при цьому парламентарну республіку як форму держави права. Це такі країни як: Австрія, Фінляндія, Туреччина. Тому порядок обрання президента в парламентській республіках не є визначеною ознакою таких держав.

Ознаки парламентської республіки:

1. Наявність колегіального представницького органу, який зосереджує верховну владу в державі;

2. Парламент формує уряд із представників тих партій, яка перемогла на виборах і при цьому залишилась при владі;

3. Уряд є підконтрольним та підзвітним парламенту, несе перед ним політичну відповідальність та діє протягом строку повноважень парламенту;

4. Парламент має абсолютне право внести повну недовіру уряду;

5. Нормативні акти, які пропонує президент, підписує їх, набирають юридичні сили лише після того, як їх затвердить парламент;

Таким чином у двох різновидах республік (парламентська та президентська) можливо виокремити як позитивні так і негативні їх риси.

До позитивних рис президентської республіки можливо віднести її стабільність та більш високу ефективність управління, оскільки президент, який наділений більш широкими повноваженнями, багато в чому визначає напрямки політичної діяльності, а управлінський вплив в таких державах є більш цілеспрямований оскільки виходить з одного центру - президента. Негативні риси: концентрація влади в руках однієї особи з чого випливає, що така особа може нею зловживати, а в деяких країнах навіть призводить до культу особистості, а отже трансформації республіки у монархію.

Парламентська республіка має більш високий рівень демократії оскільки уряд здебільшого формується парламентом, а не однією особою як у президентській республіці, тому тут відсутні об’єктивні умови концентрації влади в руках однієї особи. Щодо негативних рис, то основним недоліком парламентарної республіки є те, що при наявності багатопартійної системи можлива постійна зміна складу уряду; у такому уряді можлива складність у знайденні порозумінні у зв’язку із внутрішнім протиріччям на основі політичних переконань; зміна основних напрямі діяльності кожної нової влади може призвести до економічного занепаду тієї держави.

3. Змішана республіка (парламентсько-президентська або президентсько-парламентська) – це та форма державного правління, що поєднує у собі ознаки президентської та парламентської республіки, парламент та президент мають практично рівні повноваження. Прикладом такої форми держави є Франція, Австрія, Польща, Румунія, Україна (де-факто).

Ознаки змішаної республіки:

1. Главу держави, президента, вибирає народ шляхом прямого голосування;

2. Президент має право на втручання у законодавчий процес;

3. Свої повноваження здійснює безпосередньо або через уряд;

4. Призначає главу уряду лише за згодою парламенту;

5. Президент є окремим органом державної влади, також являє в собі головнокомандуючого збройних сил держави;

6. Уряд несе подвійну відповідальність перед парламентом та президентом.