5. Система спеціальних правових норм.

Забезпечує загальнообов’язковість прийнятих державою рішень – нормативно правова база.

За допомогою цієї системи відбуваються:

1. Визначення повноважень державно владних структур.

2. Закріплення правового статусу особи.

3. Встановлення межі державного втручання у різноманітні сфери суспільних відносин.

4. Можливість офіційного закріплення примусових засобів відповідальності за неналежну поведінку, яка протирічить змісту зазначених норм.

6. Система податків, що характеризується як виплати; їх використовують на фінансове забезпечення різноманітних сфер у соціальному житті. Ця ознака тісно пов’язується із таким компонентом, як незалежність влади оскільки держава самостійно визначає та встановлює власну систему податків.

2. Додаткові ознаки (без яких впринципі держава існувати може або які є індивідуально характерними лише для тієї чи іншої держави):

1. Наявність власної національної грошової одиниці.

2. Наявність писаної конституції.

3. Визнання певної держави міжнародним співторавриством.

4. Наявність збройних сил .

Достатньо спірним є питання щодо віднесення державної символіки до додаткових ознак держави, оскільки саме вона скоріше відноситься не до ознак держава а до її атрибутів, а якщо розглядати державну символіку як одні із ознак держави то ми віднесемо її до факультативних одзнак держави.

12. Підходи до типології держави: формаційний та цивілізаційний

Типологія держав – це їх класифікація у відповідності до певного критерію на основі підходів до сутності держави та виокремлення спільних та відмінних рис певних держав.

В цілому виокремлюємо два основні підходи до типології держав:

1. Формаційний, був обґрунтований К. Марксом та включає в себе розподіл держави на такі історичні типи:

   1. Архаїчні держави. Період переходу держав від самоврядування до повноцінної державної організації

   2. Вторинні держави (економічні), що засновувалися на певному способі виробництва та наявності певних класів у суспільстві, де пануючим класом був економічний.

   3. Комуністичні держави (третинний), що передбачав фактичну самоліквідацію держав.

Недоліки:

• Він визначав у перебільшеному вигляді роль економічних відносин понад соціальними та політичними.

• Він визначив перебільшену роль держави понад суспільством.

• Характеризував державу виключно як засіб здійснення насилля.

Позитивні риси:

• В межах цього підходу розвиток держави характеризується як еволюційний процес.

• Забезпечення швидкого зростання економічного базису держави.

• Надає можливість повноцінно реалізувати власні інтереси в сфері економічних відносин.

2. Цивілізаційний, цей підхід порівняно з формаційним вважається сучасним підходом, його засновником є англійський вчений Тоєнбі, який в повній мірі прокласифікував сучасні держави світу.

У відповідності до цього підходу всі держави можна прокласифікувати за такими критеріями:

1. За рівнем економічного розвитку

Ми розподілили на три різновиди:

1. Доіндустріальні держави рівень розвитку яких є нищій за світові стандарти;

2. Індустріальні держави, рівень розвитку яких відповідає світовим стандартам;

3. Постіндустріальні держави, рівень розвитку який перевищує загальні світові стандарти.