2. Апарат публічної та політичної влади.

Апарат публічної влади - здійснювана управлінська функція у різноманітних сферах, що наділений публічним характером.

• Соціальні, економічні сфери, проявляється по-перше у тому, що владні приписи, які приймаються від імені держави, є загально обов’язковими для всього населення, що проживає на території певної держави, при цьому немає загально-внутрішнього відношення, (згода або відсутність такої) внутрішня згода суб’єкта до встановленого від імені держави загальнообов’язкових правил поведінки, що нею, тобто державою, санкціонується.

3. Суверенітет, що означає незалежність держави та самостійність не лише на внутрішньодержавному рівні але й її самостійність як суб’єкта міжнародних відносин.

Термін суверенітет походить від «суверен» – відокремлений незалежний, і був введений у мовний обіг приблизно у VI ст. Жаном Боден.

На сучасному рівні розрізнюємо три види суверенітету:

1. Державний, що означає політико-правову незалежність держави в тому числі і на міжнародній арені.

2. Національний, що передбачає реальну можливість нації, яка складає більшість населення певної держави реалізувати власне право на самовизначення шляхом утворення незалежної національної держави.

3. Народний, що передбачає реальну можливість населення брати участь в управлінні державними справами шляхом забезпечення повної реалізації інститутів демократії.

Таким чином суверенітет відображає повновладдя та є чинником забезпечення реалізації прав нації на самовизначення, а отже реалізується через ці права.

Права нації:

• право на вільний розвиток;

• можливість самостійної участі в управлінні справами держави;

• право на реалізацію політичних та економічних і соціальних потреб;

• право на розпорядження природними та матеріальними ресурсами;

• право на екологічну безпеку;

• право на мирне існування з іншими націями.

Змістом суверенітету держави є її права:

• право війни та миру;

• право на законотворчу діяльність;

• право на формування апарату органів держави;

• право на створення власної символіки;

• право на встановлення власної податкової системи;

• право на вступ до міжнародних організацій.

Таким чином суверенітет держави проявляється у двох аспектах:

1. Внутрішній, що характеризує державу як засіб управління певним суспільством та визначає її особливості в межах власної території.

2. Зовнішній, що характеризує державу як територіальне утворення та визначає її особливості поза її межами, тобто, як суб’єкта міжнародних відносин.

До структури суверенітету можливо віднести такі компоненти, принципи:

1. Верховенство влади

   1. Існування на території держави лише однієї офіційної влади.

   2. Можливість держави конституційно закріплювати гарантії прав та свобод людей, що на ній проживають.

   3. Можливість держави приймати рішення загальнообов’язкового значення та визнавати неправомірні рішення будь-якої влади.

2. Незалежність влади

   1. Право держави вирішувати міжнародні питання без втручання інших держав.

   2. Можливість держави знаходити ефективне рішення в процесі здійснення правового регулювання різноманітних сфер суспільних відносин.

   3. Можливість держави самостійно приймати рішення без втрачання в цей процес інших влад.

3. Неподільність влади

   1. Самостійність держави у вирішенні власних територіально-адміністративних питань.

   2. Можливість держави самостійно встановлювати форму державного устрою.

   3. Можливість держави самостійно вирішувати питання входження та виключення із міжнародних організацій.

4. Єдність влади

   1. Єдність основних гілок влади.

   2. Застосування принципу з боку держави стримань та противаг, що проявляються у можливості однакового, самостійного та незалежного забезпечення кожної гілки влади належними повноваженнями. При цьому жодна із гілок влад є незалежною по відношенню одна до одної.

   3. Реалізацій всіма галками влади власних повноважень за допомогою системи спеціально створених органів.

4. Механізм держави. Він складає систему державних органів та установ за допомогою яких відбувається реалізація функцій держави.

Значення механізму:

1. Забезпечує повноцінну реалізацію функцій держави.

2. Розробка та прийняття державно-владних рішень.

3. Гарантує реалізацію таких рішень

4. Можливість застосування примусових засобів у випадку невиконання таких державно владних рішень.