Тема 4: Держава як юридична категорія

1. Сутність держави, її основні підходи

11. Поняття держави, підходи її ознаки

12. Підходи до типології держави: формаційний та цивілізаційний

1. Сутність держави, її основні підходи

Як і будь яке політичне утворення, держава має власну сутність, яка є результатом довготривалого історичного розвитку суспільства спочатку на додержавному рівні і лише потім в межах його державних органів.

Сутність держави – об’єктивні стійкі характеристики держави, які досліджуються в результаті визначення взаємодії та взаємозв’язків між елементами структури держави як багато аспектної категорії.

Підходи до з’ясування сутності держави:

1. Класовий – держава розглядається як реальна можливість політично-територіальних органів бути суб’єктом політичної діяльності, шляхом закріплення, реалізації та гарантування інтересів виключно економічно пануючого класу.

2. Національна – розглядається як суб’єкт закріплення національно суверенітету який відображає інтереси більшості та непозбавлений врахування інтересів національних меншин. Таким чином національна сутність держави характеризує її як суб’єкта здійснення національного суверенітету, як гарант та засіб закріплення інтересів нації, як засіб забезпечення інтересів національних меншин.

3. Релігійний – надає можливість розкрити сутність держави як гаранта забезпечення та захисту ідей пануючої релігії, незважаючи на те, що в переважній більшості країн світу, релігія на конституційному рівні є відокремленою від держави, тому цей підхід розглядає державу, як засіб закріплення на правовому рівні релігійних норм, як засіб охорони релігійних традицій, як можливість поєднання загальнодержавних та релігійних функцій через взаємовідносини держави та церкви.

4. Загальносоціальний – досліджує державу як засіб гарантування її соціальної природи, що проявляється у можливості винесення функцій, що мають соціальне спрямованість на першочергове місце. А отже цей підхід досліджує державу як соціальний засіб управляння суспільством, як можливість забезпечення та гарантування правого статусу особи як забезпечення спрямування діяльності в систему органів держави першу чергу на соц. рівень.

5. Гносеологічний – (походить від слова «гносеологія», що означає «теорія пізнання») досліджує державу як явище багатоаспектне у його пізнані та взаємодії, як складної соціальної системи з іншими складовими та системами суспільства (економікою, політикою, правом).

11. Поняття держави, підходи її ознаки

Держава, як багатоманітне явище, може розглядатися у декількох аспектах:

1. в субстанціональному значенні держава характеризується як об`єднання в первісній корпорації населення, що функціонує в просторі і часі;

2. в інституціональному значенні держава характеризується як система певних організацій, що утворюють апарати і механізми держави;

3. в атрибутивному значенні держава характеризується як певний устрій суспільних відносин, як організація управління форми державного устрою, форми державного-політичного режиму;

4. в міжнародному значенні держава характеризується як суб`єкт міжнародних відносин, що об’єднає владу, територію, населення, тотожні поняттю “країни”.

На будь-якому розвитку суспільства існування певних зародків та ознаки держави, супроводжувалось історичними етапами розвитку.

Держава – суверенна, політико-територіальна організація публічної всього населення країни, що має апарат управління і примусу, здатна через право робити свої веління загальнообов`язковими для всього населення, здатна збирати податки, надавати кредити, робити позики і здійснювати керівництво загальносуспільними справами в соціально неоднорідному суспільстві.

Ознаки держави:

1. Основні ознаки (відсутність хоч однієї із яких не дає нам права говорити про наявність держави):

1. Територія. Порівняно із первинним ладом держава є організацією територіальною, тобто характеризується поділом населення за територіальними одиницями.

Територія держави – це просторова сфера державної юрисдикції або простір на який розповсюджується державний суверенітет.

• внутрішній суверенітет передбачає, що в межах своєї території держава виступає в якості суб’єкта, який наділений найвищими владними повноваженнями, можливістю видавати імперативні (наказові, обов’язкові) рішення, що є обов’язковими для всього населення такої держави, а їх виконання забезпечується державним примусом.

• зовнішній суверенітет закріплює принцип недоторканості території держави, недопустимості насильницьких дій щодо неї з боку інших держав, які спрямовані на завоювання та заволодіння територією тієї держави, або ж на насильницький її поділ.

Різновиди території держави:

1. Фактична – просторова сфера в тих межах які визначені кордонами держави (суходіл, повітряний простір, морський простір, континентальний шельф).

2. Юрисдикційна – це та територія, на яку розповсюджується юрисдикція певної держави, тобто простір в межах якого діє національне законодавство.

Юрисдикційна територія держави складається із фактичної території також території з особливим правовим режимом – це територія, що складається з окремих ділянок місцевості, які в географічному розумінні не відносяться до території певної держави, однак підпадають під її юрисдикцію, що відбувається в наслідок закріплення певних правил чи норм в міжнародно-правових актах.

В якості таких територіальних утворень виступають:

по-перше, зони екс-територіальності, тобто ділянки території держави на яких розташовані посольства, консульства, дипломатичні представництва, іноземні військові частини, судна та літаки на підставі спеціальних угод, а також приміщення міжнародних організацій.

по-друге, окуповані території на яких призупинено здійснення суверенітету держави, а фактично повноваження в межах такої держави виконують органи державної влади тієї держави, що захопила цю територію.