Умови розвитку туризму.

Взаємодії туризму та суспільства, і розвиток туризму в цілому залежить від комплексу умов: природно-географічних, соціально-економічних, політичних, історико-політичних, демографічних, що склалися у суспільстві, і факторів які їх визначають. Саме тому умови поділяються на: внутрішні і зовнішні.

До внутрішніх умов розвитку туризму відносяться природно-географічні і соціально-економічні, кліматичні, використання тур ресурсів тощо. Соціально-економічні є головними та обумовлені рівнем розвитку продуктивних сил, особливостями структури населення, його життєвим рівнем, наявністю трудових ресурсів тощо. Великий вплив на розвиток туризму оказує внутрішньополітичне положення країни, яке сприяє туристичному обороту.

Зовнішні умови розвитку туризму – це конкретні умови, в яких здійснюються туристські рухи та обмін послуг з іншими країнами. Головними із них є рівень цін на міжнародних ринках, їх співвідношення з витратами національної праці на виробництво окремих видів послуг в системі суспільного виробництва.

Аналіз сукупності зовнішніх і внутрішніх умов розвитку туризму показує, що головними і визначаючими є внутрішні умови. Зовнішні умови впливають на розвиток туризму окремих країн через внутрішні.

Проблеми сезонності

Характерною рисою туризму є сезонність, яка вливає на розвиток туристичної індустрії та викликає незадовільний характер розвитку туризму щодо економічного, соціального і організаційно-технічного характеру.

Головним фактором сезонності є клімат і соціальний.

Сезонність – це властивість туристичних потоків, які концентруються в певних містах на протязі невеликого періоду часу. Сезонність являє собою щорічні повторювання коливання попиту та пропозиції на туристські послуги і товари.

Сезоном для того чи іншого району або центру прийнято вважати час найбільш інтенсивних потоків. Вона ускладнює розвиток туристичного господарства, загострює противоріччя між еластичним попитом на туристичні послуги і порівняно стабільним стабільним туристичним пропонуванням, тим самим викликаючи проблеми в обслуговуванні туристів.

Туристичним потокам характерна сезонна нерівномірність, яка має річний і тижневий цикли. В річному циклі періоди сезонності – це окремі місяці або квартали, а в тижневому окремі дні.

В більшості країн світу сезон припадає на травень-жовтень.

Існує ще види сезонності – міжсезоння (весна і осінь, якщо головні сезони зима і літо) і коли спостерігається велика кількість туристів в певному туристичному місті – це піковий сезон.

Для рекреаційного туризму на морі, у горах та лісі клімат визначає оптимальні параметри туристичного сезону. Для інших видів туризму він виконує роль коректору, обмежуючого рівномірність поїздок і використання туристичних ресурсів. В місцях де річні коливання температури та інших елементів клімату невеликі, сезонність туризму проявляє себе слабкіше.

Також на сезонність впливає відпуски населення і є ще один фактор ірраціональний (мода, звичаї).

Несприятливе впливання сезонності в туризмі торкається усіх складових тур процесу – тур ресурси, підприємництво тощо.

Також розширенню тур сезону сприяє активізація ділового туризму.

Коли виникає мертвий сезон або міжсезоння проводяться тур підприємствами знижки на відпочинок, акції, велика рекламна компанія. В цей період розвиток туризму не тільки можливий, а й достатньо вигідні.