24. Методика розробки матеріальних балансів, сфера їх застосування

Запаси – це матеріальні активи, які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу в складі готової продукції; призначені для споживання в ході виробничого процесу; для використання в майбутньому. Виробничі запаси – це матеріальні активи, які підлягають подальшій обробці на підприємстві або призначені для спожи­вання під час операційного циклуПоточні запаси – основна частина виробничих запасів, які забезпечують неперервність виробничого процесу в інтервалах між поставками. Страхові забезпечують нормальне проті­кання виробничого процесу у разі відхилення від запланова­них умов поставок.

Підготовчі запаси дають змогу здійснювати підготовку матеріалів до виробничого використання. Розрахунок запасів доцільно показувати в наочному вигляді – у формі балансів. Зведені баланси – це сукупність однопродуктових балансів, об’єднаних за однією з ознак (галузей, призначення, взаємозамін­ності ресурсів).

У сучасних умовах господарювання необхідно пам’ятати, що виробничі запаси – обмежений ресурс підприємства, тому управ­лінські рішення про розширення асортименту продукції, нарощу­вання збутової мережі суттєво впливають на величину запасів. Комплексне управління запасами потребує професіоналізму і твор­чого підходу з боку менеджерів підприємства

Ресурси	обсяг	Використання	обсяг
1. Залишок на початок року 2. Можливі резерви 3. Поступлення з доброчинних і благодійних фондів 4. Імпорт 5. Купівля на внутрішньому ринку 6. Виробництво 7. Інші джерела	10 5 – 40 395 – –	1. Потреби основного виробництва 2. Ремонтно-експлуатаційні потреби 3. Контрольне будівництво 4. Витрати майбутніх періодів 5. Відпуск ресурсів на сторону (виробниче кооперування) 6. Резерви 7. Залишок на кінець року	200 80 100 30 20 10 10
Загальний обсяг (всього)	450	Загальний обсяг (всього)	450

25. Чисельності персоналу підприємства; документи, що його регламентують.

Головними завданнями соціально-трудового планування на вітчизняних підприємствах в умовах ринкового господарювання є забезпечення ефективної зайнятості персоналу, високої продуктивності праці, опти­мальної заробітної платні, перетворення її в мотиваційний чинник еко­номічної стабільності, основу добробуту працівників та членів їхніх сімей. Персонал підприємства – це сукупність постійних працівни­ків, які отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної діяльності. Персонал підприємства класифікують на промислово-виробничий та невиробничий. Промислово-виробничий бере участь у виробництві продукції, непромисловий – забезпечує належні умови праці і відпочинку (працівники заводських їдалень, поліклінік, гуртожитків тощо). До промислово-виробничого персоналу належать такі категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники. Категорія „керівники” охоплює працівників, які займають по­сади керівників підприємства та його структурних підрозділів; умови їхньої праці зазначено у договорі (додаток 6). До категорії „спеціалісти” належать працівники, які займають­ся інженерно-технічними, економічними, обліковими, правовими та іншими видами робіт – інженери всіх спеціальностей, економісти, бухгалтери, нормувальники, юристи, маркетологи тощо. Умови їхньої праці зазначено у договорі (додаток 6). Категорія „службовці” об’єднує працівників, які здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування: діловоди, обліковці, секретарі-друкарки, касири, агенти та ін. „Робітники” – це працівники підприємства, які беруть безпосередню участь у створенні матеріальних благ та обслуговуванні виробничого процесу. Основні робітники беруть безпосередню участь у процесі створення продукції. Допоміжні – виконують функції обслуговування основного виробництва: ремонт устаткування, переміщення вантажів, забезпечення матеріальними ресурсами, збере­ження матеріальних цінностей тощо. Для планування виробництва передусім потрібно розрахувати кількість основних робітників. Докладніше ці питання розглянуто в курсі “Управління персоналом”. Умови планування кількості і структури персоналу:

-перспективний розрахунок кількості і структури кадрів проводя­ть відповідно до потреб виробництва, професійного та кваліфіка­ційного складу працівників;-регламентацію праці кожного працівника, посадові розмежування обов’язків, прав і відповідальності рекомендовано проводити з не­допущенням завантаження видами діяльності, які можуть викону­вати менш кваліфіковані працівники;-потрібно врахувати дані аналізу структури зайнятості, кадрові змі­ни в майбутньому, формування кадрового резерву у разі зміни;-під час планування потрібно забезпечувати оптимальний розподіл працівників за видами діяльності з урахуванням індивідуальних здібнос­тей і характеру професійної підготовки;-під час планування потрібно передбачати професійну кар’єру працівни­ків, навчання, перепідготовку, підвищення кваліфікації, а також за­безпечувати морально-психологічний клімат у трудовому колективі.

26. Планування продуктивності праці персоналу підприємства.

Умови планування кількості і структури персоналу: -перспективний розрахунок кількості і структури кадрів проводя­ть відповідно до потреб виробництва, професійного та кваліфіка­ційного складу працівників;-регламентацію праці кожного працівника, посадові розмежування обов’язків, прав і відповідальності рекомендовано проводити з не­допущенням завантаження видами діяльності, які можуть викону­вати менш кваліфіковані працівники;-потрібно врахувати дані аналізу структури зайнятості, кадрові змі­ни в майбутньому, формування кадрового резерву у разі зміни;-під час планування потрібно забезпечувати оптимальний розподіл працівників за видами діяльності з урахуванням індивідуальних здібнос­тей і характеру професійної підготовки;-під час планування потрібно передбачати професійну кар’єру працівни­ків, навчання, перепідготовку, підвищення кваліфікації, а також за­безпечувати морально-психологічний клімат у трудовому колективі. Планування кількості основних робітників за повною трудомісткістю виготовлення продукції (Р_явк) здійснюють за такою формулою: Р_явк = , де ∑Т_{люд-год} – сумарна трудомісткість виробничої програми за планом, люд-год; Т_явк – явковий (ефективний) фонд робочого часу одного робітника в плановому періоді, год; К_вн – очікуваний коефіцієнт виконання норм виробітку.