29. Розгортання майстерні складається з приведення обладнання у робоче положення до використання на обраній місцевості. Місцевість обирають за наступними вимогами:

• площадка повинна бути горизонтальною;

• відсутність загазованості при роботі на обладнанні;

• повинна виконуватися скритність при розміщенні;

• можливість швидкого та зручного в'їзду та виїзду;

• можливість швидкого розгортання обладнання;

• наявність джерела води та пожежної безпеки;

• наявність охорони та оборони майстерні;

• наявність захисту від ядерного озброєння або інших видів зброї.

Залежно від конкретних завдань та обстановки майстерні розгортаються частково або повністю.

У тих випадках, коли майстерні повинні переміщатися до об'єктів обслуговування, вони розгортаються частково, при цьому виноситься тільки необхідне встаткування. Як правило, при частковому розгортанні робочі місця організуються усередині кузова-фургона майстерні. При тривалому розміщенні майстерень на одному місці вони розгортаються повністю.

При повному розгортанні у кузові-фургоні майстерні організуються три робітники місця для слюсаря, електрика та фахівця із приладів живлення.

Поза кузовом-фургоном організуються площадки: - дозиметричного контролю; - мийки та спеціальної обробки машин; - акумуляторника та вулканізаторника; - технічного обслуговування та поточного ремонту машин; - зварювальних робіт.

Устаткування та інструмент майстерень дозволяють додатково розгорнути робочі місця для виконання медницько-жестяницьких, столярно-шпалерних і малярських робіт. Варіант розгортання майстерні на місцевості наведений на рисунку.

Рис. Загальна схема розгортання майстерні на місцевості

1 - майстерня МТО; 2 - площадка акумуляторника та вулканізаторника; 3 - площадка мийки та спеціальної обробки машин; 4 - площадка дозиметричного контролю; 5 - площадка

30. Контроль за технічним станом та експлуатацією машин здійснюється:

- шляхом оглядів i перевірок машин посадовими особами;

- шляхом перевірки машин на маршрутах руху;

- пiд час проведення річних технічних оглядів;

- пiд час проведення річних інспекторських та підсумкових перевірок військових частин;

- пiд час ревiзiї господарської дiяльностi військової частини.

Огляди машин посадовими особами здійснюються:

командиром взводу - не рiдше одного разу на два тижнi (всi машини взводу);

заступником командира роти з озброєння та техніки, командиром окремо дислокованого пiдроздiлу - не рiдше одного разу на мiсяць (100% машин кожного взводу);

командиром роти - не рідше одного разу на місяць (50% машин кожного взводу);

заступником командира батальйону з озброєння та техніки - не рiдше одного разу на місяць (не менше 30% машин кожного підрозділу);

командиром батальйону - не рiдше одного разу на мiсяць (не менше 20% машин кожної роти);

начальниками служб військової частини (спецiальнi машини служб i машини підпорядкованих пiдроздiлiв) - не рідше одного разу на місяць (всі машини служб i пiдроздiлiв);

начальником автомобільної служби військової частини - не рідше одного разу на 2 місяці (не менше 10% машин кожного пiдроздiлу);

заступником командира частини з технічної частини та озброєння - не рiдше одного разу на 3 мiсяці (не менше 10% машин кожного пiдроздiлу);

командиром військової частини - не рідше двох разів на рік (всi машини вiйськової частини).

У тi мiсяцi, коли проводяться рiчнi технiчнi огляди машин, командири пiдроздiлiв огляд не проводять. Огляд машин старшим начальником проводиться в присутностi командира пiдроздiлу та водія машини, яку оглядають.

31. Водій машини відповідає за виконання завдань, безаварійну роботу, збереження закріпленої за ним машини, її постійну справність та готовність до негайного використання, а також за економність витрат експлуатаційних матеріалів. Він зобов'язаний:

- знати конструкцію, технічні можливості та правила експлуатації закріпленої за ним машини;

- вміти керувати машиною будь-якого часу доби, за різних дорожніх та погодних умов;

- знати своє місце в строю і вміти керувати машиною у складі колони;

- не допускати пригод, а у разі їх виникнення негайно надавати потерпілим допомогу;

- утримувати машину в справності та постійній готовності до дії;

- вживати заходів до збільшення міжремонтного пробігу машини та пневматичних шин;

- запобігати поломкам та несправностям, а у разі їх виявлення доповідати про це командиру;

- перед виходом на лінію перевіряти технічний стан машини, звертаючи особливу увагу на справність агрегатів, вузлів, приладів та систем, що впливають на безпеку руху;

- знати і точно дотримуватись Правил дорожнього руху, сигналів регулювання та управління;

- не залишати машину без нагляду;

- уважно стежити за командами та сигналами свого командира, швидко і чітко їх виконувати;

- знати терміни та об'єми робіт технічного обслуговування, міжремонтні норми пробігу машин, експлуатаційні пробіги шин, порядок їх перестановки;

- вміти виконувати роботи з технічного обслуговування та ремонту, часткової дезактивації та дегазації машини;

- суворо дотримуватись правил техніки безпеки під час технічного обслуговування, ремонту машини та на лінії;

- знати норми витрат пально-мастильних матеріалів і не допускати їх перевитрат;

- при роботі на машині дотримуватись встановленої форми одягу, мати при собі посвідчення водія, військовий квиток, талон паспорта машини та шляховий лист.

32. Збірка зчеплення.

1.Зібрати голчаті підшипники в створах важелів, пальці в отворах натискного диска та важелів та зашплиртувати. Примітка:

1.У кожному отворі установлюється по 19 роликів. Ролики перед зборкою потрібно змазати шаром консистентної змазки.

2.При зборці використовувати гумовий шарик діаметром 8,8-9,5 мм для ЗІЛ-131, та діаметром 8 мм для ГАЗ-66

3.Важіль вимкнення зчеплення повинен повільно, без затримувань колихатися в головних підшипниках.

2. Встановити ізоляційні шайби пружини та кожух зчеплення на нажимний диск, сжати нажимні пружини устроєм для стискання пружин.

Технічні вимоги. Встановлені нажимні пружини зчеплення повинні бути зафіксовані спеціальними виступами в кожусі зчеплення.

Перекоси або неправильна посадка пружин не допускається.

Під пружини повинні бути встановлені теплоізолючі прокладки. Пружини по пружності повинні бути з’єднані у групи. Для ЗІЛ-131 посилення зжимання до довжини 45 мм повинна бути для пружин першої групи 72-80 кгс , другої групи - 80-87кгс.

3. Встановити втулку під пружинні пластини кріплення нажимного диска та закріпити болтами.

4. Встановити опорні вилки на кожух, закріпити їх болтами, завернути регульовочні гайки, відрегулювати та зашплінтувати. Для ГАЗ-66 встановити на стержні опорних вилок пружини вилок.

Технічні умови:

Після зборки нажимного диску з пружинами та важелем вмикання необхідно обертанням регульовочних гайок відрегулювати положення кінців важелів вимикання відносно робочої поверхні нажимного диску. Кінці важелів повинні лежати в одній площині, паралельні робочій поверхні нажимного диску з точністю для ГАЗ-53 ± 0,25 мм, та для ЗІЛ-131 ± 0,5 мм.

Відстань між торцями нажимного диску та опорної п'яти повинна бути 42,5 мм.

Після регуліровки у автомобілів ГАЗ регульовачні гайки закернити, а у ЗІЛ 131 встановити прижимні пластини регульованих гайок, стопорні пластини, завернути бовти нажимних пластин та зашплінтувати їх відгинанням вусиків стопорних пластин.

33. В примiщеннi начальника КТП мають знаходитись:

iнструкцiя начальнику КТП з графіком робіт за часом доби, затверджена командиром військової частини, iнструкцiї з експлуатації машин i операцiйнi карти перевірки технічного стану наявних у вiйськовiй частині машин з технічними вимогами до машин, механiзмiв i систем, якi перевіряються; iнструкцiя із заходів безпеки під час перевiрки машин;

завдання з перевірки якості технічного обслуговування, зберігання та ремонту машин на добу (тиждень);

зразки оформлених дорожніх листів та іншої документації;

комплект інструменту та приладів для перевірки машин ;

стіл, стілець, годинник.

Перед приміщенням КТП обладнується майданчик для перевірки технічного стану машин. Його обладнання повинно забезпечувати можливість перевірки стану рульового механізму, гальм, зовнiшнiх світлових приладів, коліс, шин та інших систем, механiзмiв, які визначають справність машини i безпеку руху.

34. Особливості технологічного процесу ТО в польових парках :

- при необхідності на КТП проводиться дозиметричний контроль шин, а на пунктах очищення та миття обладнується пункт спеціальної обробки техніки;

- дозаправка машин пальним і мастильними матеріалами може здійснюватися як на пункті заправлення так і на стоянках шляхом подачі паливо заправника до машин;

- технічне обслуговування і ПР машин може проводитися на майданчиках ТО і ПР або на стоянках машин з притягненням рухомих засобів ТО і ремонту.

35. Основні вимоги до розміщення парків:

1. паркі повинні розміщуватись в безпосередній близькості від казарменій зони;

2. розміщення парків повинно забезпечувати швидкій і вільний прохід о/с від казарми до техніки, а також безперервний вихід машин за територію містечка;

3. територія парку вибирається , як правило, на рівній місцевості з твердим і сухим ґрунтом. Розміри повинні дозволяти розташування споруд і будівель з урахуванням будівельних та технологічних норм, вимог протипожежної безпеки;

4. мінімальні санітарні розриви від житлових, навчальних корпусів та інших суспільних будівель приймаються до сховища при наявності в них:

• до 25 автомобілів – 15 м;

• від 26 до 100 автомобілів – 25 м;

• від 101 до 200 автомобілів – 50 м.;

• більше 200 автомобілів – 100 м.

5. будівлі і споруди парку повинні в основному відповідати типовим проектам з урахуванням кліматичних умов. Опалення в парку, як правило, повинно бути централізованим. При пічному опаленні печі встановлюються в кожухах з топками поза приміщеннями (в спеціальних тамбурах);

6. парки повинні мати достатню мережу доріг. Ці дороги по розміщенню можуть бути:

- в середині парку (на території парку),

- під’їзні (з’єднують територію парку з загальною мережею доріг);

7. дорогі в парках, як правило, робляться з твердим покриттям (асфальт, бетон). В середині парку мережа доріг повинна забезпечувати можливість швидкого виводу по тривозі.

8. дороги, які з’єднують парк з учбовими полями, не повинні перетинати магістральних автомобільних доріг.

36. Послідовність виконання робіт по обслуговуванню та ремонту машин у постійному парку повинна виконуватись така:

- перевірка тех. стану машин і оформлення документів;

- дозаправка машин паливом і мастилом;

- чистка та мийка машин на пункті чистки та мийки;

- перевірочні і змащувальні роботи в обсязі ЩТО, а також усунення мілких несправностей на спеціально обладнаних майданчиках, або проведення чергового номерного ТО, або ПР і виконання пов’язаних з цим спеціальних робіт в ПТО і ремонту;

- зберігання обслугованих і справних машин на місцях стоянки.

37. Показник укомплектованість машинами (УМ). Під укомплектованістю в/ч машинами розуміють забезпеченість її за штатом і табелем кількості техніки по типам та маркам. Укомплектованість в\ч машинами визначається у відсотках за формулами:

а) на дане число У_м = М_с / М_ш * 100% , де У_м - укомплектованість машинами;

М_с –облікова кількість машин; М_ш – штатна кількість машин.

б) за період У_м = МД_с / МД_ш * 100% , де У_м - укомплектованість машинами;

МД_с –машино-дні списочні; МД_ш – машино-дні штатні.

38. Коєфіціент технічної готовності (КТГ) характеризує стан ВАТ у в\ч.

Він визначається за формулами:

а) на дане число : КТГ = М_сп / М_с де М_с - облікова кількість машин;.М_сп - справна кількість машин.

б) за період: КТГ = МД_сп / МД_с де МД_сп – машино-дні справні; МД_с - машино-дні списочні.

Під час визначення КГТ до несправних машин відносяться:

• машини, що більше доби знаходяться на поточному ремонті;

• машини, що чекають ремонту;

• машини, які знаходяться на капітальному ремонті;

• машини, які підлягають укомплектуванню приладами, деталями, без яких експлуатація машин не дозволяється

• повністю укомплектовані, а також машини, які знаходяться у плановому ТО та на консервації.

39. Запас моторесурсів показує запас ходу (ЗХ) ВАТ (у кілометрах) до планового капітального ремонту або до списання.

ЗХ = L_кp * K - L_ф , де ЗХ – запас ходу, км; L_кp – міжремонтний пробіг (визначається наказом); L_ф – фактичний пробіг (визначається з паспорту машини);

K – коєфіціент коректування (K= K₁, K₂, K₃ , де K1- категорія шляхових умов, K₂ – кліматичних умов, K₃ – тип машин і характер використання наказ МОУ №70 від 1994 р.

Для машин, що пройшли КР, норма пробігу до списання знижується на 20%.

40. Вантажопідьємність машин частини (Q). Штатна вантажопідьємність автомашин однієї марки частини визначається за формулою:

Q_ш =М_ш * КТГр * q_н * КВВр

де Q_ш – штатна вантажопідьємність машин частини, т;

q_н – номінальна вантажопідьємність одного автомобіля, т;

КВВр – розрахунковий коєфіціент використання вантажопідємності.

При наближенних розрахунках приймають КГТ = 0,9 та КВВ= 0,9.

Фактична вантажопідьємність машин в/ч дорівнює: Q_ф =М_с * КТГ * q_н * КВВ

41. Коефіціент використання парку (КВП) характеризує ступінь використання парку машин і визначається:

а) на даний час КВП = М_е / М_с ;

б) для всього парку за любий період часу КВП = МД_е / МД_с ,

де М_е - кількість машин, що знаходяться у експлуатації на цей день; М_с – списочна кількість машин на цей самий день; МД_е - кількість експлуатаційних машино-днів за визначений період; МД_с – кількість машино-днів за визначений період.

Коефіцієнт використання парку, як правило, нижче КТГ.

Чим більше КВП, тим більше машин знаходилось у наряді. У своєї діяльності необхідно прагнути, щоб КВП був яко мога нижче.

Для цього необхідно:

• поєднувати перевезення;

• скорочувати вихід машин у дні занять і вихідні дні до мінімуму.