8. Вкажіть, який з наведених методів використовується для визначення конкурентоспроможності товару:

1. Диференціальний метод.

2. Метод бенчмаркетингу.

3. Метод кривих освоєння.

4. Сітьовий метод.

9. Бенчмаркетинг це:

1. Метод визначення конкурентоспроможності організації шляхом зіставлення і порівняння основних показників і процесів підприємства з основними показниками і процесами інших підприємств, які функціонують у тій самій сфері.

2. Метод виявлення конкурентних переваг підприємства на ринку, який полягає у визначенні ключових факторів успіху та порівняння їх з ключовими факторами успіху найсильнішого конкурента.

3. Метод визначення конкурентоспроможності продукції шляхом зіставлення і порівняння основних параметрів та показників продукції підприємства з аналогічними параметрами і показниками продукції підприємства, яке є лідером на ринку.

4. Метод виявлення конкурентних переваг підприємства на ринку, який полягає у визначенні конкурентоспроможності підприємства через частку ринку, яка йому належить.

10. Місія фірми – це:

1. Загальна мета організації, яка відображає погляд вищого керівництва нате, якою має бути організація за найсприятливішого збігу обставин.

2. Генеральна ціль організації, яка визначає причину її існування з точки зору її основних товарів та послуг.

3. Загальна мета організації, яка відображає основні напрямки конкурентної боротьби підприємства на ринку.

4. Генеральна ціль організації, яка визначає основні напрямки роботи по вдосконаленню системи управління.

11. Конкурентоспроможність підприємства - це:

1. Ступінь відповідності його продукції загальноприйнятим у галузі стандартам та нормам.

2. Рівень його компетенції порівняно з іншими підприємствами-конкурентами щодо нагромадження та використання виробничого потенціалу певної спрямованості, що забезпечує йому такі підсумкові показники, як якість продукції, прибутковість, і продуктивність тощо.

3. Перевага організації у витратах виробництва, яка створює цінність для виробника внаслідок вищої її продуктивності.

4. Ефективна сукупність конкурентної стратегії з методами стимулювання збуту продукції, що дає підприємству можливість реалізовувати.

12. «Дерево цілей» підприємства це:

1. Сукупність цілей підприємства, що визначає його орієнтацію на окремі види діяльності.

2. Сукупність цілей підприємства. Що визначає його орієнтацію на досягнення поставлених завдань.

3. Система цілей підприємства , що відображає участь окремих рівнів управління у формуванні прибутку підприємства.

4. Графічне зображення підпорядкованості та взаємозв’язку цілей, що унаочнює поділ загальної (генеральної) мети або місії на підцілі, завдання та окремі дії.

13. Повнота редукції в процесі формування дерева цілей підприємства означає:

1. Формування загальної мети організації на основні поставлених цілей.

2. Розбивка мети організації на окремі підцілі.

3. Формулювання завдань для окремих виконавців.

4. Формування мети організації на основі умов, які забезпечуються цілями організації.

14. До конкурентних переваг низового рівня відносять:

1. Репутація та імідж фірми на ринку.

2. Великі масштаби виробництва.

3. Інвестиційна привабливість фірми.

4. Власні патенти та ліцензії.

15. Визначте, який з наведених факторів відноситься до сильних сторін підприємства:

1. Послаблення поліцій фірм конкурентів..

2. Погана збутова мережа.

3. Брак грошей для фінансування необхідних змін у стратегії.

4. Висока кваліфікація персоналу.

16. Визначте, який з наведених факторів можна віднести до загроз для підприємства:

1. Висока плинність кадрів.

2. Підвищення податку на прибуток.

3. Високі темпи зростання ринку.

4. Фізичне старіння обладнання.

17. Вкажіть, яка з перерахованих стратегій відноситься до конкурентних:

1. Стратегія зростання.

2. Стратегія диференціації.

3. Стратегія кредитування.

4. Стратегія стабілізації.

18. Стратегічні альтернативи - експансія, диверсифікація, інтеграція, глобалізація діяльності, відносяться до загальної стратегії:

1. Диференціації.

2. Реструктуризації.

3. Розвитку.

4. Стабілізації.

19. Відправною точкою, що визначає якісне наповнення стратеги є:

1. Задовільне місце розташування підприємства на території економічного району.

2. Тип виробництва та організаційна структура виробництва.

3. Наявність фінансових ресурсів.

4. Наявність партнерів по бізнесу.

20. Підприємство - віолент – це:

1. Підприємство, на яких виробництво стандартних товарів можна налагодити ефективніше і з меншими витратами, ніж виробництво невеликих партій диференційованих товарів.

2. Вузько профільне підприємство, що виробляє продукцію для конкретного кола споживачів.

3. Це мале неспеціалізовані підприємство.

4. Це підприємство, що займається ризикованим бізнесом та виходить на ринок з новим продуктом.

21. Метою конкурентних стратегій підприємства є:

1. Утримання підприємства «на плаву».

2. Утримання частки ринку.

3. Швидке досягнення конкурентних переваг на ринкові, охоплення широкого кола потенційних споживачів.

4. Досягнення значної прибутковості за досить малих затрат.

22. Спрямованість конкурентної стратегії полягає в:

1. Виконанні планів керівництва стосовно конкурентної боротьби і пропозиції додаткових цінностей для покупців.

2. Відслідковуванні тенденцій розвитку галузі.

3. Вивченні стратегії конкурентів на заданому сегменті ринку.

4. Формуванні потенціалу підприємства.

23. За Майклом Портером загальні конкурентні стратегії у вигляді:

1. Стратегій позиціонування і лідерства.

2. Стратегій лідерства у зниженні витрат, диференціації , фокусування.

3. Стратегій диференціації і фокусування.

4. Ресурсозабезпечуючих стратегій.

24. Укажіть на основні конкурентні стратегії:

1. Стратегія лідерства по витратам і стратегія широкої диференціації.

2. Стратегія оптимальних витрат і фокусування на низьких витратах.

3. Стратегія фокусування на диференціації.

4. Всі відповіді вірні.

25. Створення стійких переваг по витратам над конкурентами і використання їх як основи для боротьби з ними шляхом захоплення частки ринку — це є метою:

1. Сфокусованої стратегії низьких витрат.

2. Стратегії лідирування по витратам.

3. Стратегії широкої диференціації.

4. Сфокусованої стратегії диференціації.

26. Укажіть на основні елементи оптимізації в структурі стратегії низьких витрат:

1. Виробничі потужності і продуктивність праці.

2. Виробничі витрати на енергоносії і сировину.

3. Виробничі витрати на матеріали і система розподілу.

4. Скорочення персоналу і виробничої бази.

27. Стратегія широкої диференціації спрямована в основному на:

1. Збільшення асортименту продукції що виготовляється підприємством.

2. Збільшення об'ємів виробництва.

3. Надання підприємством продукції що виготовляється специфічних особливостей, відмінних від товарів конкурентів.

4. Захоплення нових ринків.

28. Чи притаманний стратегії лідерства по зниженню витрат ризик насичення ринку товарами?

1. Так.

2. Ні.

3. Частково.

4. Можливо.

29. Чи притаманний стратегії лідерства по зниженню витрат ризик так званого «технологічного прориву» на ринку?

1. Так.

2. Ні.

3. Частково.

30. Яка із стратегій зорієнтована на вузький сегмент покупців підприємство випереджає своїх конкурентів за рахунок низьких витрат підприємства?

1. Сфокусована стратегія диференціації.

2. Сфокусована стратегія низьких витрат.

3. Стратегія лідирування по витратам.

4. Стратегія широкої диференціації.

31. Термін «конкурентний статус фірми» ввів:

1. А. Сміт.

2. М. Портер.

3. І. Ансофф.

4. А. Томсон.

32. Щодо матриць аналізу конкурентоспроможності фірми стверджувати:

1. Матриця БКГ є ускладненим інструментом аналізу привабливості стратегічної зони господарювання.

2. Матриця «Дженерал Електрик — Мак-Кінзі» використовують комплексну оцінку перспектив зростання фірми та її peнтабельності.

3. Матриця БКГ є модифікацією матриці «Дженерал Електрик Мак-Кінзі».

33. До матриці п'яти конкурентних сил М. Портера не входять:

1. Суперництво конкурентів між собою.

2. Загрози конкурентів як підприємств, так і товарів.

3. Національний ромб бізнес-середовища країни.

4. Здатність постачальників і покупців торгуватися.

34. Бенчмаркинг — це:

1. Складова науки «маркетинг».

2. Орієнтовано лише на аналіз власних бізнес-процесів.

3. Це метод побудови матриці п'яти сил для власної фірми.

4. Базується на відкритій інформації або переманюванні фахівців і промисловому шпигунстві.

35. Що не здійснює SWOT- аналіз:

1. Передбачає обов'язкову структуризацію даних про поточну ситуацію компанії та тенденції її розвитку.

2. Розцінює сильні та слабкі сторони лише у порівнянні з конкурентами.

3. Передбачає аналіз зовнішнього середовища.

4. Складання матриці для кожного конкурента і для кожного ринку, що досліджуються.

36. До характеристик конкурентоспроможності підприємства не належать:

1. Обов'язкове порівняння з конкурентами.

2. Вказання терміну, за яким виконується оцінка конкурентоспроможності.

3. Залежність від розміру підприємства.

4. Залежність від ефективності роботи підприємства.

5. Здатність перемагати конкурентів.

37. Конкурентоспроможність підприємства тим більша, чим:

1. Більше працюючих на підприємстві.

2. Ефективніше збут і цінова політика підприємства.

3. Менший період враховується підчас її оцінки.

4. Більше коштів витрачено на рекламу продукції та послуг.

38. Конкурентоспроможна — продукція, що:

1. Найбільш відома із засобів масової інформації,

2. Найбільш якісна.

3. Потрібна ринку і забезпечує ефективну діяльність підприємства.

4. У якої співвідношення «ціна /якість» максимальне.

39. Конкурентоспроможність підприємства з ефективністю використання ресурсів пов'язує:

1. К. Маркс.

2. І. Ансофф.

3. М. Портер.

40. Щодо зв'язку конкурентоспроможності підприємства і товару не можна стверджувати:

1. Конкурентоспроможна продукція забезпечує ефективну діяльність підприємства.

2. Якщо підприємство конкурентоспроможне, то і будь-яка його продукція конкурентоспроможна.

3. Можлива ситуація, коли продукція не конкурентоспроможна, а підприємство — навпаки.

4. На ринку товарів конкурентоспроможність підприємств проявляється як конкурентоспроможність його товару.

5. Характеристики товару обумовлюють результати роботи підприємства.

41. Про методи оцінки конкурентоспроможності підприємства не можна стверджувати:

1. Вони базуються на публічній або внутрішній інформації.

2. Експертні оцінки менш об'єктивні ніж розрахунки.

3. За базу порівняння для оцінки слід приймати підприємстві

4. Показники використання ресурсів підприємства більш об'єктивні ніж вагові (базові) оцінки конкурентоспроможності.

42. Економічну ефективність виробництва не визначають:

1. Як відношення результатів до витрат.

2. Як різницю між результатами та витратами.

3. Прибуток і рентабельність виробництва —у поточному періоді, чиста поточна вартість — за розрахунковий період.

4. Системою абсолютних і відносних показників.

5. Ринковою вартістю підприємства.

43. Щодо чинників конкурентоспроможності підприємства можна стверджувати:

1. Інтенсивність конкуренції у галузі можна оцінити за відкритою, публічною інформацією.

2. Конкурентоспроможність товарів обумовлює ефективність діяльності підприємства.

3. Ринкова вартість підприємства — це чинник його конкурентоспроможності.

4. Конкурентоспроможність товару — необхідна і достатня характеристика конкурентоспроможності підприємства.

44. Досьє підприємств-конкурентів не містить наступні характеристики:

1. Ємність ринку товару.

2. Обсяги виробництва.

3. Систему збуту та умови реалізації товару.

4. Фінансові показники.

45. Конкурентоспроможність товару не можна оцінити:

1. Шляхом розрахунку одиничних і групових показників.

2. З використанням інформації про ціну та якість продукції.

3. Лише за допомогою точних методів оцінки.

4. Порівнюючи ефект, що забезпечує товар, з витратами на його придбання і використання.

46. Що не входить до визначення технічного рівня продукції:

1. Сукупність лише технічних показників.

2. Сукупність технічних і економічних показників.

3. Є складовою рівня якості продукції.

4. Це відносна характеристика у порівнянні з товаром-конкурентом.

47. Конкуренція – це:

1. Коли один учасник ринкових відносин повністю підпорядковує собі ринок.

2. Можливість запропонувати товар, що відповідає певним вимогам покупців.

3. Боротьба між фізичними і юридичними особами за споживача з метою кращого задоволення його запитів і отримання на цій основі прибутку.

4. Пристосування фірми до ринкових умов.

48. Внутрішньогалузева конкуренція — це:

1. Конкуренція, що виникає між фірмами, які пропонують схожі товари і послуги схожим категоріям покупців.

2. Конкуренція, яка передбачає, що краще задовольняє товар з вищими споживчими якостями.

3. Конкуренція між виробниками одного виду товару за найбільш сприятливі умови виробництва і збуту, за більшу частку ринку цього товару.

4. Конкуренція, що проявляється в суперництві між виробниками продукції різних галузей здатною задовольнити схожі або однотипні потреби.