4. Типи суспільств

4.1. Мисливців і збирачів.

Ознаки суспільств мисливців і збирачів:

• виникли приблизно 50 000 р. до н.е.;

• жили малими групами (племенами) по 30-40 осіб;

• досі живуть у посушливих регіонах Африки, джунглях Бразилії та Нової Гвінеї (приблизно 250 000 чол.);

• незначна майнова та соціальна нерівність;

• соціальні відмінності засновані на різниці людей за статтю і віком;

• матеріальні речі існують тільки для роботи;

• чітко окреслені території міграції, яка є системною;

• стабільність участі у спільності вимагається не завжди (можливими можуть бути переходи з плем’я у плем’я);

• не знають війни (є сутички, але воєн не ведуть);

• обов’язок членів однієї спільноти працювати разом і ділитися впольованим (назбираним).

4.2. Скотарські й аграрні суспільства.

Приблизно 20 000 років тому люди перейшли до одомашнення тварин і обробітку визначених земельних наділів. Ці типи суспільств, як і мисливців і збирачів, іноді складно розмежувати.

Ознаки скотарських суспільств:

• зазвичай, розводять ВРХ, овець, кіз, коней, верблюдів, коней;

• живуть в Африці, на Середньому Сході, у Центральній Азії у горах, пустелях з густою рослинністю, на землях, непридатних для обробітку (залишається до 250 000 чоловік)

• сезонна міграція;

• відсутні великі матеріальні статки;

• більші за розмірами, ніж суспільства мисливців і збирачів, бо можуть прогодувати більшу кількість членів;

• ведуть війни з метою захоплення стад, але не знають ще мистецтва війни;

• більша майнова та соціальна нерівність, ніж у мисливців і збирачів (персональна влада вождів).

Ознаки аграрних суспільств:

• достатньо великі за розміром спільноти (більші за розмірами, ніж суспільства мисливців і збирачів, бо можуть прогодувати більшу кількість членів);

• мають можливості для нагромадження багатства (бо ведуть осілий спосіб життя);

• ведуть війни, але застосовують менше насильства, ніж скотарі;

• основна сфера зайнятості після вирощування культур – торгівля;

• створюють політичні союзи;

• ведуть війни, але не знають мистецтва ведення бою;

• більша майнова та соціальна нерівність, ніж у мисливців і збирачів (персональна влада вождів).

4.3. Неіндустріальні (або традиційні) та індустріальні (або сучасні) суспільства.

Ознаки неіндустріальних (або традиційних) суспільств:

• виникли приблизно 6 000 р. до н.е. і зникли до ХІХ ст.;

• виникали внаслідок розвитку міст у долинах річок;

• формувалися за допомогою завоювань;

• дуже великі за розмірами;

• були рабовласницькими за своєю суттю;

• характеризувалися яскравою нерівністю членів, розподілом праці між чоловіками та жінками;

• існувала чітка владна вертикаль;

• винаходять писемність;

• розвивають науку, мистецтво;

• основа матеріальної культури – сільсько-господарське виробництво;

• більшість населення не задіяна у виробництві продуктів харчування;

• існують професії («чоловічі») торговця, військового й урядовця;

• мали професійні армії;

• вміли вести війни (знали воєнне мистецтво).

Ознаки індустріальних (або сучасних) суспільств (одне з перших – в Англії ХVІІ ст.):

• виникли внаслідок індустріалізації – появи машинізованого виробництва продукції, опертого, на застосування знеособлених джерел енергії (пари, електрики);

• швидко розвиваються завдяки відкриттям і винаходам;

• промислове виробництво домінує над сільським господарством;

• більшість населення живе у містах;

• деперсоніфікація виробництва (вклад кожного члена соціуму у ВВП неможливо оцінити);

• переважно є національними державами;

• мілітаризоване виробництво (окремий сектор економіки відведений для зброї).