1.З. Бойовий порядок батальйону. Призначення, склад, розташування, і переміщення елементів бойового порядку.

Бойовий порядок – це організоване розташування підрозділів (військ) на місцевості з метою ведення бою.

Бойовий порядок батальйону в наступі будується в один або два ешелони, роти – в один.

При одноешелонній побудові виділяється сильний загальновійськовий (не менше взводу) резерв. Під час прориву укріпленого району, штурму будинку або кварталу крупного міста і на місцевості з обмеженою кількістю доступних напрямів бойовий порядок підрозділу може будуватися в три ешелони.

У ході наступу положення рот (взводів) у бойовому порядку батальйону (роти) може бути в лінію, кутом вперед, кутом назад, уступом вліво, вправо.

Бойовий порядок батальйону включає:

• роти першого ешелону;

• роти другого ешелону;

• резерв;

• мінометну батарею;

• приданий артилерійський підрозділ;

• підрозділ протиповітряної оборони;

• гранатометний підрозділ;

• протитанковий підрозділ;

• підрозділ технічного забезпечення та тил батальйону.

Для забезпечення дій батальйону у наступі можуть створюватися органи:

- бойової охорони;

- група розгородження (в роті – група розмінування);

- головна похідна застава, а від неї головний дозор або дозорне відділення (танк).

2. Підготовка наступального бою батальйоном (ротою).

Підготовка наступу батальйону починається з отримання бойового завдання. Вона включає:

• організацію бою;

• підготовку батальйону до виконання бойового завдання;

• підготовка вихідного району (положення) для наступу;

• організацію і проведення морально-психологічного забезпечення;

• контроль готовності підрозділів до наступу та інші заходи.

Основою підготовки наступу є організація бою, яка полягає в:

- прийнятті рішення;

- проведенні рекогносцировки;

- постановці бойових завдань підрозділам;

- організації вогневого ураження противника;

- організації взаємодії, управління і всебічного забезпечення бою.

Під час наступу з положення безпосереднього зіткнення з противником командир батальйону більшу частину часу відводить на роботу щодо організації бою на місцевості. При цьому рекогносцировка проводиться в інтересах прийняття рішення, безпосередньо в ході оцінки обстановки.

З зайняттям вихідного положення (позиції) або з виходом танків на очікувальні позиції командир батальйону організує:

- спостереження й охорону;

- ставить завдання ротам і вогневим засобам щодо відбиття можливої атаки противника, а також ударів його авіації й аеромобільних груп;

- дає вказівки з інженерного дообладнання вихідного положення (вихідної, очікувальної позиції), звертаючи особливу увагу на ретельне маскування інженерних споруджень і виконанні заходів щодо захисту підрозділів від зброї масового ураження, високоточної зброї та дотримання режиму діяльності підрозділів, які замінені.

Під час наступу з ходу командир батальйону:

- приймає рішення і доводить завдання підрозділам, як правило, по карті або на макеті місцевості;

- проводить рекогносцировку;

- віддає бойовий наказ і організує взаємодію безпосередньо на місцевості. Коли командир батальйону не має можливості виїхати на місцевість з підлеглими командирами рот (взводів) всю роботу з організації бою він проводить по карті або на макеті місцевості, при цьому бойові завдання підрозділам і порядок взаємодії він уточнює при їх висуванні на рубіж переходу в атаку і з початком атаки.

Робота командира і штабу щодо організації бою залежить від:

- конкретної обстановки;

- завдання, яке отримав батальйон;

- наявності часу та може проводитися методом послідовної або методом паралельної роботи, а також в їх сполученні.

Напрям наступу, якщо він не вказаний старшим командиром, визначається командиром батальйону на всю глибину наступу або тільки на глибину найближчої задачі. Під час наступу він може змінюватися.

Рішення командир батальйону приймає особисто, використовуючи при цьому підготовлені заступниками командира, штабом і іншими посадовими особами управління батальйону розрахунки, довідки і пропозиції.

У рішенні командир батальйону визначає:

• замисел на наступ;

• бойові завдання підрозділам;

• основні питання взаємодії;

• організацію управління та всебічного забезпечення.

Основу рішення складає замисел:

- напрямок зосередження основних зусиль (для батальйону, що діє поза ділянкою прориву бригади);

- напрямок наступу й об’єкти (цілі), на знищенні яких необхідно зосередити основні зусилля (для батальйону, що діє на ділянці прориву, і для рот);

- способи розгрому противника (якого противника, де, у якій послідовності і як розгромити з визначенням порядку його вогневого ураження, у тому числі вогнем танків, БМП, стрілецької зброї, інших штатних і приданих засобів, заходи введення противника в оману, а також порядок дій підрозділів);

- бойовий порядок батальйону.

Бойові завдання підрозділам визначаються:

- виходячи з їх призначення;

- від послідовності розгрому противника;

- бойових можливостей і місця кожного підрозділу;

- характеру місцевості та умов взаємодії з сусідами.

Під час визначення завдань підрозділам доцільно вказувати:

- об'єкти противника і конкретні задачі, щодо їх ураження;

- а також задачі щодо боротьби з розвідкою противника.

У відповідності до прийнятого і уточненого на місцевості рішення, підлеглим підрозділам надається бойове завдання у вигляді:

- бойового наказу;

- наказів з тилового і технічного забезпечення;

- бойових розпоряджень і розпоряджень по родам військ і видах забезпечення.

В бойовому наказі завдання визначаються:

- ротам першого ешелону;

- другого ешелону;

- резерву;

- приданим підрозділам артилерії та мінометній батареї, гарматам і танкам, які виділяються для стрільби прямою наводкою;

- гранатометному, протитанковому, зенітно-ракетному, інженерно-саперному підрозділу.

Бойовий наказ:

- короткі висновки з оцінки противника;

- об’єкти і цілі, що уражуються засобами старшого начальника та порядок застосування повітряних і морських десантів у смузі наступу батальйону, а також задачі сусідів і розмежувальні лінії з ними;

- бойова задача батальйону і замисел бою;

- після слова “наказую” ставляться бойові завдання всім елементам бойового порядку (під час наступу із положення безпосереднього зіткнення з противником командир бригади крім того вказує: вихідні райони або райони очікування (позиції), час їх зайняття (зміни) і порядок перегрупування, а при наступі з висуванням з глибини – маршрут висування, місце у похідному порядку бригади і час проходження визначених на маршруті рубежів);

- норми витрати ракет і основних видів боєприпасів та паливно-мастильних матеріалів на день бою;

- час готовності військ;

- місця і час розгортання КСП батальйону, напрямок їх переміщення, а також на кого з командирів покладається управління у випадку виходу його зі строю.

Після надання бойового наказу командир батальйону організує взаємодію, як правило на макеті місцевості, або з використанням комп’ютерної мережі.

Організація взаємодії – це:

- узгодження за завданнями, місцем і часом бойових дій підрозділів родів військ і спеціальних військ в інтересах загальновійськових підрозділів, що діють на напрямку головного удару.

В залежності від умов, що склалися, командир може організовувати взаємодію:

- методом вказівок, якщо при організації бою командир не має достатньо часу;

- методом доповідей, коли за наявністю часу підпорядковані командири мали можливість на момент організації взаємодії прийняти рішення, або комбінованим методом, коли за наявністю часу не всі командири мали змогу на цей час прийняти рішення.

Взаємодію командир батальйону організує по:

- завданнях;

- рубежах;

- часу і способах виконання завдань.

Більш детально основні питання взаємодії визначаються на глибину найближчої задачі. При цьому командир батальйону намічає основні варіанти дій своїх підрозділів, виходячи з характеру можливих дій противника та переконатися в правильному розуміння командирами рот поставлених завдань і способів їх виконання.

Так, під час переходу в наступ з положення безпосереднього зіткнення з противником командир батальйону:

- встановлює порядок заняття вихідного положення після необхідного перегрупування з положення оборони або з одночасною зміною військ, які обороняються.

Під час переходу в наступ з висуванням з глибини він встановлює:

- порядок висування і розгортання підрозділів та їх дій на випадок нанесення противником по колонах авіаційних і артилерійських ударів.

Для обох способів переходу в наступ командир батальйону встановлює:

- порядок атаки та її вогневої підтримки;

- способи використання ротами першого ешелону результатів вогневого ураження противника під час завершення його розгрому в ротних опорних пунктах першого ешелону та оволодінні позицією батальйонних резервів;

- сили і засоби, які призначені для розвитку успіху та розширення прориву в бік флангів, порядок їх використання і вогневого забезпечення;

- способи розгрому батальйонних резервів під час їх висування і розгортання для контратак;

- порядок подолання позиції РОП другого ешелону.

Під час визначення основних питань взаємодії на період виконання подальшої задачі командир батальйону встановлює:

- способи, сили і засоби для відбиття контратак бригадних резервів і розвитку успіху в глибину з метою оволодіння рубежем бойового завдання.

Рішення, яке командир батальйону прийняв по карті, потребує уточнення на місцевості. З цією метою він проводить рекогносцировку, на яку залучає:

- командирів рот (взводів);

- командирів окремих підрозділів, у тому числі тих, які придані і які підтримують.

На рекогносцировці командир батальйону вивчає місцевість в смузі наступу, визначає її вплив на виконання бойового завдання.

Рекогносцировка проводиться приховано, за планом, який розроблено штабом батальйону, з декількох пунктів, які вибираються за можливістю ближче до переднього краю оборони противника та на напрямках наступу рот першого ешелону. По узгодженню з командирами підрозділів, які діють на лінії безпосереднього зіткнення, рекогносцировочна група може використовувати спостережні та командно-спостережні пункти підрозділів першого ешелону.

Під час рекогносцировки командир батальйону вивчає місцевість, призначає, указує орієнтири й уточнює:

- передній край оборони противника, підступи до нього, наявність перешкод та загороджень, опорні пункти, розташування вогневих засобів;

- фронт наступу і напрямок зосередження основних зусиль, бойові завдання ротам (взводам) і приданим підрозділам;

- цілі противника, що підлягають вогневому ураженню;

- вогневі позиції штатних і приданих вогневих засобів, порядок інженерного обладнання;

- місця проходів у загородженнях і переходів через перешкоди, час їх пророблення, місця оснащення танків КМТ;

- напрямок переміщення КСП батальйону і місця розгортання підрозділів тилового та технічного забезпечення.

Організація управління.

Під час організації управління командир батальйону визначає:

- місця і час розгортання КСП (якщо не визначено командиром бригади), напрямок і порядок переміщення в ході бою;

- порядок організації і режим роботи органів системи управління під час підготовки і в ході бою;

- заходи, щодо забезпечення живучості підрозділів, захисту від високоточної зброї та засобів радіоелектронного придушення.

Організація вогневого ураження противника.

Вогневе ураження противника планується на підставі прийнятого рішення на наступ. Основу організації вогневого ураження складає встановлений командиром порядок розгрому противника з урахуванням обсягу вогневих задач, які вирішуються засобами старшого начальника. Ступінь вогневого ураження угруповання противника планується по бойовим завданням і по напрямках наступу. Планування вогневого ураження здійснюється на протязі всієї організації бою (в ході прийняття рішення, при роботі на місцевості, в процесі організації взаємодії і всебічного забезпечення).

Організація всебічного забезпечення.

В ході організації всебічного забезпечення командир уточнює за місцем, часом завдання розвідки, РЕБ, захисту від зброї масового ураження, тактичного маскування, інженерного, тилового, технічного, медичного і особливо – морально-психологічного забезпечення.

Планування бою

Основою планування бою є:

- отримане бойове завдання;

- розпорядження вищестоящого штабу, вказівки начальників родів військ і служб та рішення командира бригади.

Під час планування в батальйоні розробляються:

- бойовий наказ;

- схема взаємодії та інші документи.

Підготовка батальйону до наступу.

Підготовка батальйону починається з наданням командиром вказівок після усвідомлення ним отриманого бойового завдання. Вона полягає в:

- поповненні підрозділів особовим складом;

- бойовою технікою, озброєнням і матеріальними запасами до встановленої норми;

- у відправці до відповідних закладів і органів поранених і хворих та пошкодженої техніки;

- у підготовці командирів і штабів шляхом проведення командирських занять, тренувань і, при наявності часу, у підготовці особового складу на тактичних (тактико-спеціальних ) тренуваннях, стрільбах і інших заняттях та в ході цілеспрямованої роботи з морально – психологічної підготовки;

- у проведенні заходів з підготовки озброєння і техніки до бою.

Підготовка вихідного району до наступу включає:

- фортифікаційне обладнання, вихідних та очікувальних районів і позицій;

- підготовку маршрутів висування та рубежів розгортання;

- підготовку району розгортання КСП та ліній зв’язку;

- обладнання вогневих позицій засобів вогневого ураження та ППО;

- підготовку вогневих рубежів для танків та БМП, рубежів розгортання ПТРез і мінування;

- обладнання інженерних загороджень і підготовку важливих об’єктів до руйнування на напрямках можливих ударів противника;

- підготовку майданчиків базування, підскоку та засад для вертольотів;

- обладнання районів розгортання підрозділів спеціальних військ, тилового, технічного і медичного забезпечення;

- здійснення заходів по маскуванню, водозабезпеченню і комендантській службі.

Практична робота командира батальйону, його заступників, штабу в підлеглих підрозділах починається, як правило, після завершення відпрацювання питань, пов’язаних з організацією наступу.

Вона включає:

- перевірку відповідності прийнятих підлеглими командирами рішень на наступ до замислу бою і отриманим бойовим завданням;

- знань посадовими особами, особовим складом змісту бойових завдань, часу та способів їх виконання, основних питань взаємодії, управління, всебічного забезпечення;

- своєчасного та якісного виконання заходів щодо підготовки підрозділів до виконання бойового завдання;

- своєчасність та якість підготовки вихідного району до наступу і його заняття;

- готовність визначених в рішенні підрозділів до підтримки і забезпечення атаки.

У встановлений час командир батальйону доповідає старшому начальнику про готовність до наступу.

Заходи, щодо обману противника.

З метою досягнення скритності замислу дій і введення в оману противника відносно переходу в наступ і напряму просування необхідно передбачити:

- імітаційні, демонстративні дії щодо організації оборонних робіт;

- дезінформаційну діяльність щодо зосередження основних зусиль на іншому напрямі;

- створити несправжні командно-спостережні пункти, райони зосередження підрозділів, в тому числі і позиції засобів ППО;

- широке застосування димів, аерозолів, маскувальних комплектів та інші заходи.

Виходячи з напрямку головного удару і способу розгрому противника командир батальйону визначає бойовий порядок.

При цьому:

- він враховує ширину смуги наступу і глибину завдання, яке визначене;

- склад підрозділів противника;

- побудову району його оборони;

- характер місцевості та інші умови обстановки.

Визначаючи організацію управління командир батальйону:

- передбачає місця і терміни розгортання командно-спостережних пунктів та напрями їх переміщення, а також на кого з командирів рот покладається управління батальйоном на випадок виходу зі строю його КСП.

Для забезпечення управління підрозділами в наступі розгортаються:

- командно-спостережний пункт – віддалення до 300 м від переднього краю.