1.1 Племінна робота у птахівництві
Основним завданням племінної роботи в птахівництві України є створення нових і удосконалення існуючих порід птахів, а також кросів і спеціалізованих ліній при схрещуванні яких одержують високопродуктивних гібридів. Сучасні методи племінної роботи ґрунтуються на досягненнях генетики і селекції.
Найважливіші елементи племінної роботи — добір, підбір і вирощування молодняку. Племінна робота є важливою складовою частиною загального технологічного процесу виробництва продукції птахівництва на промисловій основі. В Україні створено систему племінних господарств, в яку входять селекційно-генетичний центр, державні племінні птахівничі заводи, племптахорадгоспи-репродуктори першого і другого порядку. Відповідно до завдань племінної роботи функції цих господарств різні.
Селекційно-генетичний центр (СГЦ) створено в Україні в 1975 році на базі Українського науково-дослідного інституту птахівництва (тепер інститут птахівництва УААН) і його дослідних господарств. До його складу увійшли п’ять селекційно-генетичних станцій: яєчних і м’ясних курей, індиків, качок і гусей. До основних завдань селекційно-генетичного центру належать: розробка нових і вдосконалення існуючих методів і прийомів селекції, селекційних програм; створення і вдосконалення порід, ліній і кросів птахів; збереження, оцінка і використання генофонду птахів, випробування і відтворення кросів, завезених з інших країн, тощо.
Державні племінні птахівничі заводи /ДППЗ/ займаються селекцією одного виду птахів і, як правило, одного кросу і мають дещо інші завдання: підтримання і вдосконалення племінних і продуктивних якостей птахів, одержаних із СГЦ або інших країн; розмноження птиці вихідних ліній, підтримання єдності їх, передача племінної продукції у господарства-репродуктори тощо;
Племптахорадгоспи-репродуктори першого порядку працюють з батьківськими стадами кросів. Вихідні лінії цих кросів вони завозять із племзаводів і схрещують їх для одержання батьківських форм. Інкубаційні яйця або добовий молодняк від прабатьківських стад передають у племптахорадгоспи-репродуктори другого порядку.
Племптахорадгоспи-репродуктори другого порядку працюють з батьківським стадом кросу: самців батьківської форми схрещують із самками материнської, а одержані гибридні яйця або молодняк передають на птахофабрики, міжгосподарські підприємства, в колгоспи і продають населенню. В системі племінних господарств держави повинні бути також контрольно-випробувальні станції, які провадять комплексну оцінку порід, ліній і кросів, створених у СГЦ і завезених з інших країн.
2. Інкубація яєць
Сучасне промислове птахівництво України ґрунтується на постійному відтворенні поголів’я птахів, що пов’язано з інкубацією яєць. Інкубація яєць сільськогосподарських птахів є складовою частиною технології виробництва як яєць, так і м’яса. Вона включає такі основні ланцюги: сортування інкубаційних яєць, відбір і оцінка якості, зберігання, дезінфекція, інкубування яєць, біологічний контроль, оцінка якості та транспортування добового молодняку тощо.
Для сортування інкубаційних яєць використовують різні яйцесортувальні машини. Що стосується дезінфекції яєць, то її провадять різними методами: фізичними (ультрафіолетове і лазерне опромінення, аероіонізація, теплова обробка) і хімічними (формалін, антибіотики, перекис водню тощо). Однак найпоширенішим і найефективнішим методом передінкубаційної обробки яєць на даний час залишається дезінфекція їх парою формальдегіду.
Інкубаційні машини “Dinos” — кімнатного типу. Вони розраховані переважно на експлуатацію за принципом: “порожньо-зайнято”. Однак у них можна закладати яйця і поетапно: від трьох до шести партій в одну шафу. Режим інкубації регулюється за допомогою персонального комп’ютера, яким обладнано кожну шафу. Комп’ютер автоматично регулює температуру, вологість, повітрообмін тощо. Крім того, усі машини з’єднані з центральним комп’ютером, який записує в графічному виконанні весь режим інкубації й отримані показники зберігає у пам’яті протягом місяця. На початку виводу яйця із інкубаційних лотків (за допомогою спеціальної машини) перекладають у кошики, які потім розміщують у вивідній шафі типу “Tiros” (табл. 14.7.).
