740 Рр.) до 40 років займався науками. Коли виявив намір служити,

отримав відмову, потім таки здобув місце чиновника, але прослужив

недовго і незабаром помер. Цзе Дао (УШ-ІХ ст.), буддійський

чернець і поет, привернув увагу імператорського міністра і

відомого поета Хань Юя. Міністр умовив ченця повернутися у

світ, щоб служити суспільству. Та скласти екзамен на посаду Цзе

Дао зміг тільки після смерті міністра. Деякі поети відмовлялися

від чиновницької кар'єри, як, наприклад, знаменитий поет більш

давнього часу Тао Юань-мінь, який змінив міське забезпечене

життя на сільський побут.

Не оминули державної служби Лі Бо і Ду Фу. Як відомо, Лі Бо

був запрошений до двору, але не зміг витримати придворного

життя і вирушив у чергові мандри. Ду Фу після 35 років навчання,

блукань і спільних мандрів з Лі Бо, знаходячись у столиці, цілих

10 Років намагався здобули посаду, нарешті влаштувався на службу,

кинув її і решту життя провів у мандрах. Служба вимагала багато

часу, до того ж чиновники довго не затримувались на одному

місці. Чиновникові часто доводилося вибирати між кланами і політичними

угрупованнями. Отже, служба була тягарем для поета.

Скрашували службу друзі, спілкування з ученими мужами. Тому є

такою природною тема розлуки з друзями, опис коротких зустрічей,

мотив дороги, що перетворюється в роздуми про життя.

"Живі - то мандрівники, що минають, // лише мертві повертають-

84

Розділ 4. Поет на тлі китайської культури (до вивчення творчості Лі Бо і Ду Фу)

ся до джерел..." - пише Лі Бо. Мотив дороги, зустрічей займає важливе

місце у творчості обох поетів. Багато віршів навіяно дорожніми

мандрами.

Метляюсь по світу.

З ким себе порівняти?

Між землею і небом

чайка на мілині піщаній.

(Ду Фу. Подорожуючи, в ночі описую почуття)

Фігура поета-чиновника особливо притаманна Танській епосі.

Саме завдяки їм поезія VII—VIII століть стала вершиною китайської

класичної поезії. Для чиновника і вченого є цілком природним

бажання повчати, моралізувати. Поети були обізнані в політиці,

економіці, що дозволяло їм говорити з читачем, ВШОриСТОВуЮЧИ

натяк, алюзію як форми прихованої політичної сатири. Одна з головних

позитивних рис танської поезії і полягає в тому, що моральний

і книжковий підтекст у ній схований за ясними і простими

образами.

Таким чином, китайський пост, як і художник, майже ніколи

не займався тим, що в Європі стало йменуватися чистим мистецтвом,

вільним служінням музам. Це мудрець, наставник суспільства,

учитель. Саме тому від нього вимагали, крім освіченості і володіння

навичками ремісничого характеру, високоморального способу

життя. Як ні в якій іншій культурі, китайська традиція виходила

з гфинципу- відповідності способу життя поета тим високим

лсалам, які він проповідував у своїй творчості. Про характер по-

його ставлення до служби часто і небезпідставно судили з його

віршів.

Отакі є деякі найбільш важливі особливості китайської культури

і поезії. їхнє знання допоможе у вивченні творчості Лі Бо і

5 Фу і таким чином дозволить учням глибше ознайомитися з цікавою

і оригінальною китайською культурою.

І__