2. Трудова кар’єра: сутність, види та мотиви

Трудова кар'єра працівника з— це соціальне явище. В ній відображається взаємодія низки соціальних законів за визначальної ролі загальних економічних за­конів поділу та зміни праці. Проблеми трудової кар'єри посідають про­відне місце в предметному полі цієї соціологічної науки.

Як вважає фінський дослідник Ю. Хяюрюнен, розширення дослід­жень професійної кар'єри пов'язане із зростанням мобільності сучас­ного капіталістичного ринку робочої сили*. Типовим у сучасних пра­цях, присвячених як життєвому циклу, так і професійним кар'єрам, ста­ло наголошування на соціальному контексті розвитку індивіда. На зміну жорстким моделям стадій професійного вибору, дорослішання або старіння дедалі частіше приходить принцип соціальної детермі­нації життєвого шляху.

Так, у дослідженнях процесу формування різних типів кар'єри у фінської молоді залежно від особливостей її життєвих орієнтацій, що постають на основі надання переваги різноманітним сферам діяльності, розрізняють чотири типи кар'єри: стабільну трудову кар'єру; неста­більну трудову кар'єру; припинену або таку, що припиняється, кар'єру і кар'єру у навчанні. Причому однією з відмітних рис кар'єри, що припи­няється, та нестабільної кар'єри є безробіття. Гадаємо, що перехід до ринкових відносин надає такому підходу актуальності і в нашому соці­альному житті.

Зазначимо, що не склалося ще і єдиного розуміння змісту трудо­вої кар'єри. Нерідко в літературі зустрічається дещо обмежене розу­міння її — тільки як просування на посаді. Такий погляд особливо не­прийнятний у дослідженні переміщень молоді. Для молодих робітників, наприклад, така перспектива не є головною метою в житті. Нагромад­ження знань, уміння, досвіду, підвищення кваліфікації та освіти, що уможливлюють виконання більш складної і відповідальної роботи, завоювання авторитету товаришів у трудовому колективі, розширення самостійності та підвищення довіри — ось далеко не повний набір можливих просувань. Не викликає сумнівів їхній зв'язок, взаємозумов­леність з просуванням на посаді, яке, власне, і є результатом і продов­женням перелічених переміщень. Очевидно, що й розглядати обидва ці напрямки, які дістали в літературі визначення горизонтальних і вер­тикальних, слід разом, як два напрямки одного процесу — кар'єри.

Єдність цих двох напрямків кар'єри зумовлена до того ж спільним механізмом виробничої адаптації, що лежить в основі як горизонталь­ної, так і вертикальної кар'єри. В обох випадках зростаюча невідпо­відність між робочим місцем і вимогами до нього працівника призво­дить до дезадаптації та наміру змінити робоче місце. Потенційна мо­більність перетворюється на реальну, працівник переходить на нову роботу (у широкому розумінні цього слова), де встановлюється нове співвідношення між її можливостями та вимогами до неї працівника.

Очевидно, правильною буде думка, що не існує якогось одного головного критерію життєвого успіху людини, наприклад, просуван­ня службовими сходинками або матеріальний статок, благополуччя в родинному житті. Людині потрібне і те, й інше. Слушність такої думки, на наш погляд, дедалі більше підтверджуватиметься в міру формуван­ня багатогранної особистості працівника.

Розмаїття граней особистості працівника позначається на розмаїтті мотивів просування в трудовій сфері. їх можна згрупувати в такі види:

1. мотиви зумовленого обов'язку;

2. мотиви самовираження;

3. мотиви досягнення більшої свободи, самостійності;

4. професійні мотиви;

5. мотиви честолюбності;

6. матеріальні мотиви.

1. Соціологія кар'єри — галузь соціологічних знань, яка досліджує соціальне явище індивідуального трудового просування людини в тій чи іншій сфе­рі діяльності.

2. Об'єкт соціології кар'єри — люди різноманітних професій та роду занять, які прагнуть успіху в тій чи іншій сфері діяльності і доклада­ють зусиль для його досягнення.

3. Предмет соціології кар'єри — особливого роду соціально-трудові відносини, які виникають у процесі переміщення індивіда щаблями виробничої, майнової, соціальної, адміністративної або іншої ієрархії.

4. Кар'єра як соціальне явище є окремим випадком соціальної мобільності, її соціальним різновидом. Так само трудова і ділова кар'єра пов'язана з трудовою мобільністю.

5. Розмаїття спрямування особистості працівника відображається в розмаїтті мотивів просування в трудовій сфері. їх згруповують у такі види:

1) мотиви обумовленого обов'язку; 2) мотиви самови­раження;

3) мотиви досягнення більшої свободи і самостійності; 4) професійні мотиви;

5) мотиви честолюбності; 6) матеріальні мотиви.

Оскільки час досягнення прийнятної адаптації окремого праців­ника різний у кожній із сфер, а отже, вирізняється і період за­гальної прийнятної адаптації до виробництва, то й етапи трудо­вої кар'єри, які визначаються часом розв'язання основної супе­речності адаптації на кожному етапі, також можуть суттєво різнитися у працівників, які перебувають в однакових умовах ви­робництва.