
- •Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів
- •Розділ 1 процесуальний порядок закінчення досудовго слідства складанням обвинувального висновку
- •Підготовка до складання обвинувального висновку
- •Складання обвинувального висновку
- •Розділ 2 поняття і загальна характеристика обвинувального висновку
- •2.1. Значення обвинувального висновку
- •2.2. Структура обвинувального висновку
- •2.3. Додатки до обвинувального висновку
- •Розділ 3 дії і рішення прокурора у справі, яка надійшла до нього з обвинувальним висновком
- •3.1. Рішення про затвердження обвинувального висновку або складання нового обвинувального висновку.
- •3.2. Рішення про повернення справи органові дізнання або слідчому
- •Рішення про закриття справи
- •Висновок
- •Список використаних джерел та літератури
3.1. Рішення про затвердження обвинувального висновку або складання нового обвинувального висновку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 229 КПК прокурор затверджує обвинувальний висновок і передає справу до суду - коли всі вищевикладені питання знайшли позитивну відповідь. Затвердження відбувається шляхом накладення резолюції «затверджую» у верхньому лівому куті першого аркуша обвинувального висновку із зазначенням посади, класного чину, прізвища та ініціалів прокурора (або його заступника), дати затвердження, із засвідченням цих записів його підписом і гербовою печаткою прокуратури;
Прокурор складає від свого імені новий обвинувальний висновок, а раніше складений вилучає зі справи - коли досудове розслідування було проведено належним чином, але обвинувальний висновок не відповідає матеріалам справи або вимогам, що ставляться до його оформлення.
Підставами для складання нового обвинувального висновку є:
- недотримання вимог ст. 223, 224 КПК;
- коли прокурор або його заступник дотримуються інших, ніж ті, яких дотримується слідчий, підходів до оцінки доказів, що суттєво змінює кваліфікаційні ознаки злочину, форми вини;
- якщо резолютивна частина обвинувального висновку не зовсім відповідає змісту постанови про притягнення особи до відповідальності як обвинуваченого;
- у разі незгоди з методами викладення резолютивної частини та стилем написання обвинувального висновку взагалі, з неприпустимою з точки зору моралі натуралізацію, деталізуванням при зазначенні обставин справи способів, наслідків злочину, особливо таких, вбивство з особливою жорстокістю, мордування, катування тощо.
Новий обвинувальний висновок затвердження вищестоящим прокурором не потребує. Слід зазначити, що випадки складання прокурором (його заступником) нового обвинувального висновку на практиці є винятковими.
Прокурор або його заступник, затвердивши обвинувальний висновок, складений слідчим, або склавши новий обвинувальний висновок, направляє справу до суду, якому вона підсудна, і повідомляє суд про те, чи вважає він за потрібне підтримувати державне обвинувачення. Одночасно з цим прокурор або його заступник повідомляє обвинуваченого, до якого суду направлена справа. Якщо обвинувачений перебуває під вартою, то про передачу справи до суду повідомляється також адміністрація місця попереднього ув'язнення.
Не є обов'язковою участь прокурора в судовому засіданні при розгляді справ про злочини, що порушені не інакше як за скаргою потерпілого. Але в цих випадках прокурор вправі в будь-який момент вступити в справу, порушену суддею за скаргою потерпілого, і підтримувати обвинувачення в суді, коли цього вимагає охорона державних або громадських інтересів чи прав громадян.
Клопотання та скарги, що надійшли до прокурора після того, як справа уже була направлена до суду, пересилаються до суду. Проте скарги на неправильні дії слідчого або органу дізнання повинні бути прийняті і вирішені безпосередньо прокурором, у разі необхідності - з відкликанням із суду кримінальної справи, попередній розгляд якої ще не відбувся.
Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, міста Києва і прирівняних до них прокурори мають право відкликати із суду кримінальну справу, по якій попередній розгляд ще не відбувся [2].