9.2. Використання та охорона земель лісогосподарського призначення та лісів на інших категоріях земель

На землях лісогосподарського призначення та інших лісовкритих територіях здійснюють формування лісомеліоративних систем з поліфункціональними властивостями, які об’єднують лінійні та площинні елементи захисних насаджень. У системі захисних лісонасаджень мають переважати стокорегулюючі лісосмуги вздовж річок, насадження навколо водойм, прияружні та прибалкові насадження, які забезпечують створення на схилових землях каркасу з вираженими меліоративними функціями. Крім лінійної системи в агроландшафтах створюють суцільні протиерозійні і водоохоронні лісові насадження на деградованих, малопродуктивних та забруднених радіонуклідами землях, у ярах та балках, кам’янистих місцях і на пісках, уздовж магістральних шляхів, річок та навколо водойм.

На період до 2015 р. передбачено створити системи полезахисних лісових смуг та захисних лісових насаджень на площі 623,7 тис. га, у тім числі 129,7 тис. га згідно Загальнодержавної програми використання та охорони земель, а решта – згідно з Державною програмою “Ліси України” на 2002–2015 роки. Внаслідок здійснення цих заходів, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища, подолання ерозії ґрунтів та виснаження річок, площа земель лісового фонду та лісів на інших категоріях земель збільшиться в 2015 р. з 17,5 до 18,4% і становитиме близько 11075 тис. га, а в окремих областях – ще більше, наприклад у Київській – на 3,2%, Луганській – 2,0 і Рівненській – 1,9%. Це дещо нижче розрахунково-оптимального показника (21–22%), який забезпечує збалансованість між лісовими ресурсами, обсягами лісокористування та екологічними вимогами. Однак, у результаті цього, суттєво поліпшиться захищеність сільськогосподарських угідь від ерозії. Площа захищеної території становитиме понад 30 млн гектарів.

Охорону земель лісогосподарського призначення передбачено здійснювати шляхом: а) включення до складу екомережі та запровадження ландшафтно-екологічних принципів лісомеліорації земель; б) обмеження вилучення (викупу) їх для інших потреб і регулювання техногенного впливу; в) відновлення та розширення площ лісів на землях інших категорій.

Отже, сучасну і майбутню стратегію лісокористування визначатимуть дві тенденції: перша – зростаюча потреба в деревинній сировині в умовах значного дефіциту лісу і друга – різке зростання кліматорегулюючої, захисної, санітарно-гігієнічної, рекреаційно-туристичної те естетичної функції лісів. Перша тенденція потребує раціонального використання деревини, заготовленої як від рубок головного користування, так і від рубок догляду за лісом, санітарних та лісовідновних рубок. Визначальним принципом раціонального використання деревинних ресурсів має бути безвідходне лісокористування, зокрема, доведення рівня використання деревної біомаси до 80% (без шкідливого впливу на родючість ґрунтів та рослинні ресурси) порівняно з нинішним рівнем (48%). Це забезпечується за рахунок створення та широкого впровадження маловідходних і безвідходних техніки та технологій. Друга – забезпечується шляхом перегляду існуючого поділу лісів на групи і категорії захисності виходячи з їхнього екологічного та господарського значення, а також шляхом збільшення площі територій, що охороняються, обмеження регульованого антропогенного навантаження, збільшення обсягів робіт із заліснення земель, охорони і захисту лісів, підвищення продуктивності та поліпшення породного складу лісів.