30 Складносурядні речення. Вивчення сср у школі.

До категорії складносурядних належать речення, утворені з двох чи кількох частин, формально тотожних простим реченням і пов’язані сурядним сполучником. Уживання сурядних сполучників виступає основним формальним показником синтаксичної єдності ССР. В організації ССР і у вираженні їх граматичних значень можуть брати участь синтаксично спеціалізовані слова (тому, все ж, все одно, тільки тощо): Вода була чистою, і все таки Остапові входити в неї було боязно. У ССР виражаються єднальні, протиставні, зіставні та приєднувальні відношення між компанентами. Засобами вираження єднальних відношень є інтонація і єднальні сполучники і, й, та, а в значенні і. Протиставні відношення передаються за допомогою сполучників а, але, так, проте, зате, однак. ССР з протиставними сполучниками охоплюють зіставні і протиставні відношення. Такі речення завжди виступають двокомпонентними. У зіставних реченнях зіставляються різні явища, які не відміняють одне одного, а мовби співіснують. Частини поєднуються сполучниками а, та в значенні а. У предикативній частині таких речень наявні типізовані лексичні елементи однієї тематичної групи: Пртвчав мене батько трудитись до поту, а мати – співати пісні. Речення з протиставними відношеннями виражають різноманітні види протиставних відношень: протиставно-обмежувальні, протиставно-допустові, протиставно-компенсуючі. Частини поєднуються за допомогою сполучників але, зате, проте, однак. Усі різновиди протиставних відношень ґрунтуються на суперечності подій про які йде мова. У протиставно-обмежувальних реченнях повідомляється про такі події, друга з яких обмежана кількісно, та якісний вияв першої уточнює її, або заперечує в чомусь її зміст. Частини поєднуються за допомогою сполучників але, однак: Все спить, однак вже я не сплю. У протистано-допустових реченнях (але, однак) протиставляються значення ускладнені значенням допустовості: одне явище повинно було викликати інше, але не викликало: У лісі в Степана була своя хижка, але жив він переважно не в ній. Протиставно-допустові значення посилюються частками все таки, все ж, між іншим. У протиставно – компенсуючих реч (спол зате, але) певне явище розглядається у різних аспектах. При цьому один з них кваліфікується негативно, а ін. – позитивно: Багато влітко доводиться на пасіці працювати, але зате взимку можна відпочити сповна. ССР з прєднувальними сполуч х-ся тим, що в них дві частини виникають як щось додаткове до першої, що відбуваєтся ніби в процесі мов-ня: Вода була теплою, але не зовсім чистою і при тому її було багато. Приєднувальний х-р таких часток зумовлюється інтонаційною своєрідністю приєднувальних конструкцій. ССР з пояснювально- приєднувальними сполуч (асаме, тобто): Серце має власний автоматизм, тобто воно иоже скорочувтись без діяння зовнішнього фактора.ССР із приєднувальними і пояснювальними відношеннями у шкільній практиці не розгляд, що зумовлюєся обмеженістю їх ужитку івнутрішніми протирішніми протиріччями. Враховуючи граматичну семантику сполучникових засобів, можна виділити двва формальних типи ССР: реч-я відкритої стр-ри і закритої. ССР відкритої стр-ри за своїм значенням поділ на єднальні і розділові. Єднальні сполуч підкреслюють однотипність сурядних частин (реч одночасності і послідовності): Ваші рожі привезла я додому і вони завмирають на моїм столі. Розділові можуть виражати взаємовиключення ічергування: Не то сплю, не то дрімаю, не то в уяві все проходить. ССР закритої стр-ри х-ся уживанням сполучників а, і, але, не тільки…, але й, а саме. У сучас лінгвістиці диференціюють три рівні класифікації ССР закритої стр-ри: 1) реч, що допускають другий сполучниковий компонент; реч., що не допускають другий сполучниковий компонент; реч. Без другого сполучникового компонента: Хлопець знак подасть – і всі кидаються до нього не задумуючись. Основною розмежованістю закритих і відкритих стр-р виступають кількість предикативних частин у стр-рі складного реч-я. СР відкритої стр-ри – це реч-я з незамкненими рядами, що складаються з двох, трьох, або більше частин, кількість яких потенційно завжди може бути збільшеною: То шумів зелений ліст, то в вінку мінився золотом ряст весняний, то золотим дощем лились пісні. СР закритої стр-ри – це реч із замкнитими рядами, і склад-ся з двох частин, не допускаючи вклбчення третьої: Довженко в усьму поет і це його виділяє з-поміж багатьох як митця.

М-А. під час опрацювання СР в п’ятому класі необх навчити учнів розрізнятт просте і складне реч-я; визначати межі простих реч., що входять до складного; інтонаційно правильно відтворювати складні реч.; перебудовувати прості в складні, будувати різні види складних речень; правильно вживати в мов-ні складні реч, а також складні і прості для вираж-я однакового смислу. Синтаксис складного речення вивчається паралельно з пунктуацією, тому учні засвоюють відповідні пунктограми, вчаться пояснювати розділові заки. У 9-му класі поглиблюються знання з синтаксису складного речення, звертається увага на розрізнення складних речень і простих. Учні повинні навчитися розпізнавати ССР, СПР, БСР, скадні речення з ріними видами зв’язку, визначати їх структуру, смислові та мовні засоби зв’язку; вживати складні та прості синтаксичні конструкції як синоніми; правильно інтонувати різні типи складних речень та використовувати їх у мовленні, обґрунтовувати і правильно ставити розділові знаки; знаходити й виправляти помилки на вивчені вправи. Розмежування учнями ССР і СПР ґрунтується на усвідомленні смислової рівноправності чи нерівноправності частин складного речення, на знаннях про сполучні засоби. Речення у якому частини можуть бути рівноправними та з’єднані сполучниками сурядності, називається ССР, речення, у якому одне з речень за смислом підпорядковується іншому й пов’ґзане з ним сполучником підрядності, або сполучним словом називається СПР. Засвоєння учнями поняття про складне речення перевіряється умінням визначати: кількість граматичних основ в стуктурі складного речення, засіб поєднання частин, якщо сполучникове, то складносурядне чи складнопідрядне, якщо безсполучникове, то пояснювати смислові зв’язки та розділові знаки. Ефективним у процесі навчання синтаксису є блочний метод, що сприяє узагальненому засвоєнню теоретичного матеріалу й вивільняє час на формування синтаксичних і пунктуаційних умінь і навичок, повторення, закріплення знань з інших розділів. Дають змогу систематизувати й узагальнити матеріал опорні схеми, конспекти, таблиці.