29 Структурно-семантичні типи односкладних речень. Вивчення односкладних речень.

Односкладними називаються такі речення, в яких є тільки один головний член, який сам по собі або разоь з другорядними членами одночасно фіксує предмет, явище, стан і встановлює їх відношення до дійсності, тобто оформлює предикативність і модальність: Зима. Стук обмерзлого відра. За значенням і граматичною формою головного члена односкладні речення поділяються на такі групи: означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінитивні, номінативні, генетивні. Означено-особовим називається таке односкладне речення, в якому головний член виражений дієсловом у формі першої або другої особи теперешнього чи майбутнього часу, що вказує своїм особовим закінченням на конкретну особу: Іду на клич доби. Неозначено-особовими називаються такі односкладні речення, в яких головний член виражений формою третьої особи множини теперішнього або майбутнього часу, або формою множини минулого часу і означає дію здійснювану неозначеним суб’єктом: Ведуть коня вороного, розбиті копита. Дієслівні форми вираження головного члена в неозначено-особових реченнях утворюють повну часову і модальну парадигму: головний член виражає віднесеність дії до моменту мовлення, а також модальні значення реальності/ірреальності. Причини неозначеності суб’єкта: 1) дія, виражена дієсловом присудком, стосується багатьох осіб, перелік яких або зайвий, або неможливий: Скрізь понасівали квітів.; 2) тому хто говорить особи невідомі: Лебонь і правду кажуть про гуцула, що у гнізді орла його земля отецька пригорнула, свою снагу дала.; 3) особи не називаються свідомо, хоч вони мовцеві відомі: Нас зустрічають хлібом-сіллю. Узагальнено-особовими називаються такі односкладні речення, головний член яких виражений дієсловом другої особи теперішнього або майбутнього часу, а означувани ним дія мислиться узагальнено: Від своєї тіні не втечеш. Безособовими називаються такі односкладні речення, в яких головний член означає процес або стан поза відношенням до суб’єкта: Навколо було надзвичайно тихо. Безособові речення не мають граматично вираженого підмета і він не підказується формою головного члена. Головний член у безособовому реченні виражається дієсловом або предикативним прислівником. Групи безособових дієслів: 1) речення, що виражають стан природи або оточення: Надворі смеркало.; 2) речення, що виражають психічний або фізичний стан людини: Світлішає в житті і на душі.; 3) речення, що виражають якийсь процес: Більше ста верблюдів було в цей день запряжено у водовозку, зав’ючено бурдюками та барилами з артезіанською водою. Основні форми вираження головного члена: 1) безособові дієслова: Надворі розвиднялося.; 2) особові дієслова в безособовому значенні: Довколо гуло, хвилювалося.; 3) безособові форми на –но, -то: Всі шляхи на Україні стоптано та збито.; 4) безособово-предикативні слова, які можуть вживатися у сполученні з безособовою формою зв’язки та з інфінітивом: Було свіжо й затишно.; 5) інфінитив у сполученні з допоміжним безособовим дієсловом: Безшумно належало їм проповсти болото.; 6) дієслово бути у формі минулого часу (середнього роду) та майбутнього часу (третя особа однини) з часткою не: Ніколи ж такого не було, а це на тобі. Інфінітивними називаються односкладні речення, в яких головний член виражений незалежним інфінітивом, самостійним у смисловому відношенні: Не зламати нас утомі. За структурою головного члена без частки би і б: Чужих не пускати! Розігнати кілками! Інфінітивні речення з часткою б, би: Твоїми б, Якиме, устами та мед пити. Номінативними називаються такі односкладні речення, головний член в яких виражений іменником у називному відмінку, або кількісно-іменним словосполученням. Предикативність у номінативних реченнях виражається окличною або розповідною інтонацією. За змістом поділяютьс яна: 1) буттєві або екзистенціальні: Заплющені очі. Міцно стиснуті уста. Жовте воскове обличчя…2) вказівні речення, що вказують на певний предмет або групу предметів. Вживаються з частками ось, он, от: Ось вони, їхні предки.; 3) оцінні номінативні речення, в яких поєднується повідомлення по існування предмета і його емоційно забарвлена якісна або кількісна характеристика: Яка чудова нічь! – думала вона, - і тут бувають гарні ночі! У реченнях з кількісною характеристикою (генетивні) головний член виступає у формі родового відмінка, характерна оклична інтонація: А людей, людей! безліку… 4) називні речення, що вживаються як назви установ, організацій, книг, журналів: «Прапороносці», «Літературна Україна». Слова-речення передають реакції мовця на висловлення співрозмовника. Слова-речення не розчленовані за змістом і синтаксично, не мають ні будови, ні головних і другорядних членів. Виражаються вони або одним словом або нерозкладним словосполученням. У функції слів-речень виступають частки, вигуки, фразеологічні звороти.

М-А На уроках вивчення простого речення особлива увага зосереджується на засвоєнні учнями таких понять, як граматична основа, члени речення, види речень: двоскладні й односкладні, поширені й непоширені, повні й неповні, ускладнені й неускладнені.Ознайомлення учнів з двоскладними й односкладними реченнями передбачає насамперед засвоєння їх особливостей за складом граматичної основи: у двоскладних реченнях граматична основа складається з двох частин – підмета і присудка, а в односкладних граматична основа відповідає або підмету, або присудку. ВИДИ ВПРАВ: проблемні питання, синтаксичний аналіз речень, заміна речення одного типу іншим без втрати смислу, тести, диспут, моделювання різних мовленевих ситуацій, складання діалогів, монологів, цитування в текстах наукового стилю.