Методика

На думку Г.Гуковського, справжній учитель літератури повинен мати такі якості і властивості: розвинену естетичну чутливість, високий рівень асоціативного мислення, відчуття краси поетичного відображення: "Він повинен відчувати художнє слово, матеріал і образ літератури всім своїм єством - думкою і слухом, уявою і фізичним, моторним (артикуляційним) чуттям, він повинен його бачити наскрізь, і тоді з надр слова, з глибини словесної споруди виникне для нього вся повнота ідеї"

Вважаємо, що в основі специфіки педагогічної майстерності вчителя літератури є особливості самого навчального предмета "Зарубіжна література", який передбачає вивчення літератури як мистецтва слова.

Розглядаючи теоретичні положення проблеми, важливо звернути увагу на принципи викладання предмета. Як саме необхідно трактувати твори світової класики, щоб уникнути застарілих поглядів, сприяти творчому розвитку особистості, поєднати естетичні та виховні потенціали художнього твору? Вивчення праць відомих методистів спонукає вчителів до осмислення нових, специфічних для цієї дисципліни принципів вивчення зарубіжної літератури у школі, а саме: нерепресивної свідомості, реабілітаційності, іманентності, країнознавства, контекстуального розгляду літературних явищ, репрезентативності, етнокультури, міжнаціонального підходу та інших.

Окрім цього, вивчення літератури у школі ґрунтується на дидактичних, літературознавчих та методичних принципах. Найважливішими є традиційні, яких дотримується вчитель-словесник (науковість, історизм, зв'язок навчання і виховання, доступність, посильність, спрямованість на розвиток учня, аналіз твору в єдності форми і змісту, взаємодія мистецтва і дійсності в естетичній свідомості учня, особистісний характер читацької та літературознавчої діяльності, зв'язок літератури із законами художнього мислення та ін.) і нові, які він повинен ще осмислити і реалізувати у власній діяльності, наприклад, "принцип нерепресивної свідомості", який за визначенням О.Пронкевича, є „не просто спосіб мислення, а модель поведінки, етична позиція, яка передбачає якісно інше ставлення до "чужого", "незвичайного", "нетрадиційного". Це не пасивна толерантність, а толерантність активна...".

Творче використання наявних у класифікаціях методів і прийомів навчальної діяльності сприятиме організації вивчення зарубіжної літератури на науковій основі.

Учитель у своїй роботі повинен орієнтуватися на естетично-гуманістичну сутність світової літератури, а також на розкриття втіленої у художньому творі концепції майстра слова.

Варто зазначити, що проблему специфіки педагогічної майстерності вчителів зарубіжної літератури неможливо розглядати без урахування обізнаності педагогів з літературознавчою наукою, основні положення якої (закономірності відображення дійсності в художній літературі, розвиток різних засобів відображення життя, втілення їх у різних родах та видах художніх творів, принципи і шляхи аналізу художніх творів) потрібні як основа для наукового вивчення і розуміння зарубіжної (світової) літератури. Вагомою у викладанні зарубіжної літератури є і педагогічна майстерність учителя. Критеріями П.м. педагога виступають такі ознаки його діяльності: гуманність, науковість, педагогічна доцільність, оптимальний характер, результативність, демократичність, творчість (оригінальність). П.м. ґрунтується на високому фаховому рівні педагога, його загальній культурі та педагогічному досвіді.