34. Роман-антиутопія у світовій літературі хх століття. Методика проведення інтегрованих уроків.

Прикметним явищем літератури 30-х років став роман-антиутопія. Саме жанрове найменування свідчить про відштовхування від іншого жанрового різновиду – роману утопічного. Утопічний роман (або роман-утопія) – це твір, що зображує нездійснену мрію, вигадку, уявну картину суспільства (часто майбутнього). Слово “утопія” – винахід видатного англійського гуманіста Томаса Мора, який сконструював його з грецьких слів “у” – ні, немає та “топос” – місце. Отже, утопія – це неіснуюче місце. Т.Мору належить і перший утопічний роман – “Утопія” (1516), в якому йшлося про однойменний острів, де існував ідеальний життєвий уклад .

Антиутопія – це “утопія навиворіт”, певний протест проти утопії та її викриття.

Антиутопія – різновид сучасного роману, а якому окремі тенденції розвитку суспільства подаються у негативній історичній перспективі.

Роман-антиутопія являє собою передбачення, застереження, тривогу за майбутнє людства. Найкласичнішими антиутопіями ХХ ст. є романи Євгена Замятіна “Ми” (1924), Олдоса Хакслі “Прекрасний новий світ” (1932), Джорджа Оруелла “1984” (1949). Центром подій у цих творах є всесвітня Держава, яка виникла внаслідок силоміцького перевороту. Ця тоталітарна держава знищує особистість, руйнує її починаючи ледь не з народження дитини. В антиутопічних романах зображується неприйняття окремим індивідом політичного устрою держави, організації суспільства, заснованого на повній ідентичності людей. Цей герой бореться з системою уніфікації, однак врешті-решт він зламується і, відмовляючись від себе, перестає бути особистістю.

Роман В.Голдінга «Володар мух» (1954) – перша післявоєнна англійська книжка, де осмислюється гіркий досвід війни з фашистами. У творі наявні ознаки пригодницької історії для підлітків. Книга є філософською притчею в якій поєднані риси антиутопії і антиробінзонади. За її змістом відбувається поступове здичавіння двох підлітків, їх озвіріння. Закинутих на невідомий острів. Хлопці до дикунства первісної людини.

Голдінг, намагаючись з’ясувати причини ІІ світової війни, у «Володарі мух» хоче сказати про те, що, хоча війна позаду і зло покарали, людина не відчуває себе у повній безпеці. Зло може проявитися і в іншій країні «Філософія» фашизму брала за основу давню німецьку міфологію, зверталась до тваринного начала, коли суспільна свідомість замінювалась первинною. Голдінг застерігає від повторення зла, даючи маленьку надію, яка спалахкує вогником, котрий неможливо загасити. Письменник сповнений віри в те, що людина здатна боротися із своєю внутрішньою пітьмою, протистояти злу, бо вона не є пасивним полем боротьби зла і добра, Бога і диявола. Добро завжди перемагає.

Здоровий глузд виявився неспроможним урятувати хлопців від озвіріння.

В.Голдінг спростовує загальноприйняту ідею раціоналізму та організованості британців, адже національна приналежність не може визначати переваги доброго чи злого начала в людині.

На думку англійського письменника, зло сидить всередині кожної особистості і штовхає на страшні, іноді абсурдні вчинки. Звичайно, воно стримується суспільними нормами моралі, але за умов відсутності контролю в людині виявляються інстинктивні сили, що можуть призвести до до трагічних наслідків. “В людині більше зла, ніж можна пояснити одним тільки тиском соціальних механізмів,” – робить висновок В.Голдінг, і такий скептицизм автора насамперед є первинною дисгармонією людського єства. У “Володарі мух” природа людини зображується як результат роз’єднаності основних її іпостасей: тваринного начала, раціоналізму, ірраціоналізму та моралі. Цей трагічний конфлікт і був покладений в основу системи алегоричних персонажів.

Образ Володоря мух - визначальний у романі. Володар мух – дослівний переклад із фінікійської мови імені Вельзебула, або Сатани. Звідси, звір – це і розбуджене в частині хлопчиків атавістичне зло, втілення тваринного інстинктивного начала у темній людській душі. Мабуть, невипадково Рошине прізвисько і образ свинячої голови знаходять єдине символічне начало, адже окуляри незграбного прагматика, спочатку давши змогу розпалити сигнальний вогонь, потім стають причиною полум’я, що мало не знищило весь острів.досвід ХХ сторіччя переконливо доводить, що знання, яке в даному випадку символізують окуляри, крім користі, може нести руйнування.

На прикладі образу Ральфа, за Голдінгом, людська природа втілена найбільш повно. Шлях Ральфа – це шлях людини через трагічний моральний досвід та провину від незнання світу до пізнання страшних істин про себе та про світ. Своєю присутністю на острові він, сам про те не відаючи, створює атмосферу цивілізованного життя. Порядок, справедливість – головні життєві настанови Ральфа. Його обирають ватажком головним чином тому, що він просурмив у ріг-мушлю. Керуючись принципом здорового глузду, Ральф доходить до висновку, що “думки – цінна річ, від них є користь” Він упевнений, що зможе врятувати дітлахів, встановивши на острові демократичний устрій. Однак, Ральф не розуміє, що взявши на себе роль ватажка, він мусить відповідати за всіх. Ральф сам працює, але серед товариства дітей не може досягти виконання встановлених обов’язків. Тому згасає вогонь, курені не будуються. Ральф бачить, як товариство поступово перетворюється на плем’я, і відтак намагається зрозуміти дітей: “Вони дикуни – це правда, але ж вони і люди.”

З образом Ральфа у романі пов’язався символ вогню. Для Ральфа вогонь – остання і єдина надія на повернення до цивілізації. Коли він проміняв вогонь на м’ясо, то утратив усе і не зміг повернути нічого, навітьдуже того бажаючи. Він не робить рішучих кроків до виправлення ситуації, його думки стають кволими і млявими. Вбачаючи напочатку вихід у гуманістичному устрої життя на острові, він дедалі звикається із думкою, що сенсу взагалі немає. Але Ральф не підкорюється всезагальному буйству зла, адже в душі у нього відсутня темнота.

Але живучи серед зла, він мусить стати вигнанцем і повинен загинути. У кінці роману настає раптовий happy end. В.Голдінг удався до давнього літературного прийому – dens ex machina (Бог з машини). Письменник вірить, що людина здатна подолати свою внутрішню “темряву”, і не повинна бути пасивною ареною одвічної боротьби добра і зла. Смисл даної притчі не в тому, що зло дрімає і може прокинутись в людині, а в тому, що людина здатна впоратися зі злом, яке пробуджується у ній.

Методика:

Інтегрований урок - це урок, який проводиться з метою розкриття загальних закономірностей, законів, ідей, теорій, відображених у різних науках і відповідних їм навчальних предметах.

У процесі підготовки та проведення інтегрованого уроку беруть участь кілька вчителів. Їх завдання полягають у: визначенні змісту та обсягу навчального матеріалу з тих навчальних предметів, які вони викладають, відповідно до поставлених цілей та завдань інтегрованого уроку; вибір форм і методів реалізації навчального матеріалу; виділення об'єктивно існуючих зв'язків між базовими знаннями, які можна інтегрувати. При цьому необхідно враховувати специфіку кожного навчального предмета та його можливостей у розкритті загальних законів, теорій, ідей, які є інтегруючою основою кількох навчальних предметів. Необхідна також координація діяльності та дій учителів у процесі підготовки та проведення інтегрованого уроку. У ролі координатора виступає ведучий учитель з даної проблеми. До його обов'язків входить перш за все конструювання змісту дидактичного матеріалу, визначення його оптимального обсягу й ролі кожного вчителя на уроці, засобів їх взаємодії та активізації діяльності учнів у процесі уроку, раціональної технології реалізації змісту інтегрованого уроку, досягнення мети.

Технологія проведення інтегрованого уроку може бути різною. Це залежить від цілей, завдань і змісту уроку, способів діяльності, ситуацій, що виникають у процесі його проведення. Традиційно вона така: повідомлення теми, ознайомлення учнів з цілями та завданнями уроку, вступне слово ведучого вчителя чи учня (групи учнів), спілкування вчителів та учнів, коментарі, доповнення, опанування, рецензування, підбиття підсумків уроку.

35. Роман „Майстер і Маргарита” – вершина творчості М.Булгакова. Багатогранність проблематики. Особливості композиції. Міфологічні мотиви. Використання досягнень кіномистецтва на уроках світової літератури.

Вершинним твором Булгакова став його роман “Майстер і Маргарита”, над яким письменник працював останні 12 років свого життя.

Роман має складну сюжетну побудову, в якій чітко вимальовуються три фабульні лінії. Перша з них описує фантастичну появу в Москві 30-х років ХХ ст. диявола, який в романі носить ім’я Воланд, та супроводжуючого його почту, що складається з демонів нижчої ієрархії: Азазелло, чорного кота на прізвисько Бегемот, Коров’єва-Фагота, Абадонни та відьми Гелли.

В безпосередньому зв’язку з лінією Воланда в романі розкрита й фабульна лінія, що змальовує історію романтичного кохання Майстра та його подруги Маргарити.

Дві перші фабульні лінії роману найчастіше умовно об’єднують загальною назвою «московські», тоді як останню, третю виділяють як «біблійну» фабульну лінію. Подієва канва цієї лінії і становить сюжет того «роману про Пілата», який написав московський Майстер. Предметом зображення цієї лінії виступають описані в новозавітних євангельських текстах події сотанніх днів життя Ісуса Христа, страченого в Єрусалимі за наказом римського прокуратора Іудеї Понтія Пілата.

Не менш складною є й композиція роману. Головний композиційний принцип побудови твору визначають як “роман у романі”. І дійсно, сюжет булгаківського роману відтворює драматичні обставини написання одним з його героїв, а саме Майстром роману про Єшуа та Пілата, власний сюжет якого складає зміст “біблійної” фабульної лінії булгаківського твору.

Особливостями композиції роману, її зв'язок з ідейно-художньою концепцією твору є:

• Вплив українського філософа і поета Григорія Сковороди (теорія про існування трьох світів з трактату "Потоп зміїний")

• Земний світ у зображенні Булгакова (Непівська Москва 20-30-х років)

• Космічний світ роману (Воланд і його свита)

• Біблійний світ в "Майстрі і Маргариті" (ІєшуаГа-Ноцрі, Понтій Пілат, Левій Матвій, Іуда та ін).

• Співіснування в "Майстрі і Маргариті" двох романів: роману, написаного майстром, і роману про Майстра, протиставлення і поєднання різних просторово-часових пластів.

Між двома романами відчутна постійна перекличка, хоча рухаються вони зовні відокремлено один від другого, і зійдуться тільки у фіналі роману. Цей взаємозв'язок і збіг романів породжує ускладнену фантастичність, яка краще за все виражає реальність.

Проблематика роману така:

• Проблема "добра і зла", оригінальність вирішення її Булгаковим.

• Проблема митця і влади, її автобіографічна основа.

• Свобода людини та насилля над особистістю.

• Занепад суспільства і духовна трагедія людини.

• Проблема вибору істинних і фальшивих життєвих цінностей. Призначення людини і сенс її буття

Булгаков був першим, хто зовсім свідомо змалював суспільство в цілому як суспільство патологічне. І змалював тоді, коли саме суспільство вважало себе здоровим. Громадян у цьому місті з'їла влада. Пристосування, доноси, хабарництво, пияцтво, жадоба, грабіжництво, безтолковість, бездарність, кар'єризм.

По суті це роман про добро і зло, про те, як добро залишає світ і про загибель людства у світі добра. Три світи у романі Булгакова "Майстер і Маргарита": біблійний, фантастичний і сатиричний. Звернемось до біблійної давнини. Історія Понтія Пілата і Ієшуа тісно зв'язана з основними сюжетними перипетіями твору. По-перше, вона складає зміст того роману, котрий пише Майстер, по-друге, ця страшна історія ніби завершується в головному тексті книги. Майстру захотілось промовити: перемога зла над добром не може стати кінцевим результатом, так як цього не приймає сама природа, весь хід цивілізації.

Історію Понтія Пілата від свідків розповідає в І главі Воланд, в II главі розповідь ведеться через сон Івана Бездомного, а дві останні глави представлені як уривки з твору Майстра. Такий композиційний зв'язок підкреслює зв'язок Пілата з усіма головними героями. Берліоз -- редактор поеми про Ісуса, написаної Бездомним, Воланд присутній на допиті Ієшуа Пілатом, Маргарита читає уривки з твору Майстра в 1-й главі, де і з'являється. Сусід Майстра, якого він вважає другом, пише на нього донос, накінець, Майстра арештовують за його власний твір так же, як Ієшуа присуджують до страти за його слова.

Добу Понтія Пілата і 1930 р. поєднує диктатура. Люди думали і робили те, що вимагав час, забувши, що вони виконують головні ролі в добі. Вони не намагаються змінити дійсність, а змінюють себе пристосовуються. Коли люди роблять тільки те, що їм наказують, - це тимчасове насильство але коли люди думають так, як їм наказують - це безповоротне руйнування людської особистості. Щоб показати вади людини, Булгаков прибігає до художніх засобів - гротеску та іроніїФантастичний світ в романі представлений Воландом.:Я - частка тої сили, що вічно хоче зла і вічно чинить благо (карає Воланд тих людей, хто відступив від загальнолюдських норм моралі) Воланд - професор чорної магії, виступає в ролі судді. Він прибув у Москву з'ясувати, чи змінилося людство. І для цього проводить жителів міста через різні іспити, котрі ті не витримують. Булгаковський Воланд зовсім не агресивний, в чомусь поблажливий, а інколи благородний і щедрий. Коротке перебування в Білокамінній повинно було переконати його в тому, що тут все гаразд, що балом правлять шустрі хлопці, які руками мільйонів підданих без втоми творять прямий шлях в ад. Воланд попадає в дивну ситуацію: робота по скороченню душ, так би мовити, в порядку. Масове обдурювання громадян тут зроблено другим, і Воланд залишається виносити вироки, що він і робить. Складності у нього виникають лише з Майстром і Маргаритою.Чи повинен митець болісно боротися з середовищем, ще потрібно з'ясувати, але митець повинен болісно шукати істину. Гідність Майстра в тому, що він зміг написати рукопис, який не горить. Він не став частиною сірого середовища. Гідність Маргарити у великодушності (дитина в квартирі Латунського, Фріда), у наполегливості в досягненні мети (вона стає дороговказом Майстра), у рішучості та сміливості (покидає "благополучного" чоловіка, може протистояти Воландові).

Справжній митець повинен бути над середовищем. Повинен прагнути до істини, мужньо проходячи крізь усі терени. Талант - поняття космічне, і саме тому він не може бути заритим у землю.

Методика

Художня література відтворює дійсність в живих картинах, і, по суті, сама є наочним відтворенням дійсності. Разом з тим, часто буває так, що засвоєнню літературного тексту допомагають музика, кіно, телебачення. Синтетичні засоби. Кіно і телебачення поєднують у собі зорову і слухову наочність, подають події в просторі і часі, відтворюють дійсність у зовнішньо схожих з нею образах. Великі можливості телебачення і кіно роблять їх особливо перспективними в навчальних цілях. Однако їх складність, особливо телевставок , зміст і тривалість яких не може регулювати вчитель, інколи і збільшують труднощі, які виникають перед вчителем на уроках з використанням ТЗН.

Вчителі критикують навчальні фільми за їх надмірну ілюстративність, розтягнутість (4-6 частин). Вони використовують тільки фрагментарно, виникають труднощі з композицією уроку, з відбором матеріалу.

Дуже добре, якби був певний набір навчальних фільмів – кіноекскурсій. На жаль, їх мало, і якості невисокі.

Є навчальні програми на телебаченні, і газета „Освіта" друкує програми, анонсує, а вчитель має підстроїтись під цей ритм. Таким чином, можливості використання синтетичних засобів є, і ними треба користуватись, при тому не забувати, що уроки мають бути ефективними, а не ефектними.

Не варто допускати, щоб учні ототожнювали словесний образ і кіно образ (це з різних видів мистецтва). І такої небезпеки не буде, якщо вчитель спонукатиме співставляти фрагмент художнього твору і кіно твору. При цьому звернемо увагу на особливості засобів кіно мови, а потім побачимо, як письменник допомагає нам побачити образ, відчути динаміку з допомогою мистецтва слова (показовими в цьому плані будуть кіноповісті О.Довженка як сплав жанру епосу і кіно).Пошуки науковців у галузі навчального кіно привели до фрагментарного методу. Хоча спеціально створених кінофрагментів для занять з української літератури не було, на їх великому впливі на підвищення ефективності процесу викладання словесності наголошують науковці А. Гельмонт, Н. Івашкевич, Л. Кудрявцев, Г. Ніколаєвський, П. Панов, А. Плахова-Модестова, Л. Прессман, Є. Соловйова, Б. Толль, М. Шахмаєв. Аналіз опрацьованих джерел свідчить про науковий інтерес до питання саме фрагментів-екранізацій. Сьогодні часто практикується проведення кіноуроків за темою. Проте такі уроки повинні підпорядковуватися загальній меті навчання з літератури – перш за все, навчити дитину читати і любити художнє слово. Тому не рекомендується підміняти уроки фільмами. Кіноурок може бути засобом підвищення навчального інтересу учня. Тому такі форми рекомендується проводити як узагальнюючі чи підсумкові урок.