33. Література "магічного реалізму". Творчість г.Гарсіа Маркеса. Специфіка роботи з теоретичними поняттями в середніх і старших класах.

Магічний реалізм — реалізм, в якому органічно поєднуються елементи реального та фантастичного, побутового та міфологічного, дійсного та уявного, таємничого.

Гарсіа Маркес — колумбійський письменник, це один з найвідоміших письменників сучасності, найяскравіший представник літератури «магічного реалізму».

Саме у зв'язку з романом Гарсіа Маркеса «Сто років самотності» чи не вперше з'являється й термін «магічний реалізм».

ОСНОВНІ ТВОРИ: «Опале листя», «Сто років самотності», «Осінь патріарха», «Генерал у лабіринті», «Стариган з крилами».

У оповіданні колумбійського письменника Габріеля Гарсіа Маркеса «Стариган з крилами» зображено маленьке містечко - безрадісну сіру місцевість. Навкруги бруд, дощ, морські молюски, що гниють на березі. Саме до бідних, знедолених життям мешканців занедбаного містечка, сходить ангел. Того ангела дуже важко розпізнати; це не прекрасна небесна істота з чин тими білими крилами. Цей ангел схожий на зубожілого старигана із облізлимй яструбиними крилами на тілі злодюжки. Родина, до якої з’явився ангел, дужо вбога - Пелайо та його дружина Елісенда. У них щойно народився маленький хлопчик. Ніхто не розуміє, навіщо їм ангел. Ніхто не знає навіть, хто такі ангели і чи є цей брудний хворий стариган із крилами, який сидить у кутку разом із курами, ангелом. Таке безіменне містечко, яке живе своїм життям, може бути будь-де. Всюди знайдеться натовп, який буде роздивлятися те, що незрозуміло. Люди з містечка годують агела, наче звіра в зоопарку, кидають у нього камінням, видирають пір’я, навіть припікають його розпеченою залізякою. Жадібні до всього повою люди скоро залишили ангела, це подароване їм диво, задля іншого видовища з циркової жінки-павука. Натовпу все одно, на що дивитися, аби розважити своє одноманітне нікчемне життя. Подружжя, у дворі якого оселився ангел, використало свій шанс: на розглядання ангела стали продавати квитки, на зібрані кошти збудували двоповерховий будинок. Пізніше ангел так набрид родині, що Елісенда називала тортурами життя у місці, де повно ангелів!

Кожна віруюча людина впевнена в існуванні янголів. Принаймні теоретично. Чому б янголу не завітати на землю? У Біблії ми неодноразово чули про такі випадки. То фантастична ця історія, чи ні? Це важко стверджувати однозначно. А те, що відбувається в оповіданні «Стариган із крилами» навколо цієї надзвичайної, але не такої вже фантастичної для віруючих події — цілком реальне.

Як сучасна людина реагуватиме на диво? Безперечно, саме так, як це робили люди, які побачили цього старигана з крилами хтось бачить лише видовище, таке саме, як жінка, яка перетворилася на павука, хтось не вірить своїм очам, хоча ніби й не дивується і шукає відповідних пояснень, а в цілому диво виявляється чимось зайвим у буденному житті.

А тепер згадаємо деякі біблійні сюжети. Далеко не завжди янголи та святі з'являлися перед очі людям у небесному сяйві. Навпаки, перевіряючи моральний, духовний стан людей, вони набували часом більш аніж скромного вигляду. Але ставлення людей до них вирішувало подальшу долю цілих міст і навіть народів: хтось отримував нагороду, хтось — покарання. Перед знищенням Содому і Гоморри, наприклад, теж мала місце подібна перевірка.

Старий і немічний янгол нічого не дарує, нікого не карає і навіть нічого не пророкує. А може, й пророкує, але ніхто не розуміє його мови — хіба не символічний момент? Навіть священик не бажає визнавати в янголі янгола (хоч і не заперечує відверто таку можливість). Він лише застерігає не поспішати з висновками тих, хто й так особливо не поспішає, бо «якщо крила не можуть слугувати головною ознакою різниці між яструбом і аеропланом, то ще менше з цього можна розпізнати янгола», або, мовляв, у його вигляді недостатньо гідності. При цьому він насправді просто не бажає брати на себе відповідальність за визнання дива дивом, а шле листи до вищої інстанції, де також починають ухилятися від остаточної відповіді, пишуть відписки з додатковими запитаннями — і це триває аж до зникнення самого янгола.

А як ставляться до дива — янгола — звичайні люди? Пелайо тримає його в курнику; коли (за допомогою яногола) одужує його дитина, він готовий відпустити «старигана з крилами», але цікавість сусідів та родичів виявляється сильнішою за диво: він забуває про кращі наміри й торгує видовищем. Отже, янгол, щось небесне, духовне за визначенням, стає засобом отримання грошей, а коли вистава набридає, і користі з янгола вже нема, останній уже просто дратує випадкових господарів. Навіть вдячності вони не відчувають, хоча значно поліпшили своє матеріальне становище: «На зібрані гроші вони збудували великий двоповерховий будинок, з балконами та садом, зробили скрізь високі пороги, щоб взимку до будинку не проникали краби, а вікна забрали залізними решітками, щоб не проникали янголи». їм не потрібне диво. Приземленість світосприйняття не дозволяє їм навіть зрозуміти незвичайність того, що відбувається.

«Янгол був єдиним, хто не брав участі в подіях, яким був причиною» — пише Маркес. Якщо мотивації усіх людей, які бачили янгола, зрозумілі, то саме його бездіяльність може здатися дивною. Але у цьому ховається головний філософсько-етичний сенс оповідання, що стає зрозумілим, якщо спробувати знайти пояснення цій бездіяльності. Люди навколо янгола настільки поринули у буденність, що навіть не заслуговують на покарання (про нагороду взагалі не йдеться). Не лише посланця вищих сил, а навіть живу істоту, рівну собі, не бачать вони в янголі, але роблять це швидше через душевну обмеженість, ніж від злої волі, якої теж нема. Вони не розуміють, що роблять — і янгол просто летить від них, позбавляє від дива своєї присутності, бо вони не варті цього дива. А разом з ним іде від людей щось чарівне й важливе, що вони не розпізнали і не збагнули.

Хіба це не реальність нашої сучасності?'Може, варто замислитись, скільки важливого для душі ми втрачаємо, навіть не помічаючи, що диво було поруч і що взагалі було диво.

Методика

Згідно з програмою із зарубіжної літератури в старших класах (9-11) починається сис­темне вивчення курсу зарубіжної літератури. Учні мають осягнути все розмаїття літературних на­прямів, течій, стилів, опанувати твори різних митців — від античності до сьогодення. Важливу роль у системному формуванні учнівських знань про літературу як цілісне естетичне явище відіграють теоретико-літературні поняття. Вони сприяють глибшому сприйняттю художніх текстів, зануренню в їх глибинні прошарки, формуванню в учнів читацьких навичок.

Вчителі знають, що шкільна програма не може вмістити всі теоретико-літературні поняття, які стосу­ються певного періоду чи творчості окремого митця. До того ж уроки літератури не слід перетворювати на нудне тлумачення термінів. Тому автори програми - рекомендують вивчати найпотрібніші. З'ясуймо насамперед загальні методичні принципи, якими слід керуватися під час вивчення теоретико-літературних понять.

Принцип науковості полягає у відповідності тлумачення понять теорії літератури, що вивчаються у школі, сучасному рівню літературознавчої науки.

Принцип наступності. Шкільна програма побудована таким чином, що поняття з теорії літератури вивчаються протягом усього курсу "Зарубіжна література" з 5 по 11 клас.

Принцип доступності. Нерідко словесники пропонують школярам визначення теоретичних понять, узяті безпосередньо із літературознавчих словників-довідників.

Принцип співвідношення понять з теорії літератури з літературними творами, явищами, спадщиною митців, твори яких вивчаються.

Принцип опори на культурологічний контекст. Вивчення зарубіжної літератури передбачає врахуван­ня розвитку світової культури, адже літературу неможливо відокремити від загальних культурних про­цесів

Принцип багатозначності. Уже йшлося про те, що літературознавчі поняття, як правило, багатоз­начні, тому один і той самий термін може вказувати на різні явища (як-от: бароко — доба, літературно-мистецький напрям і стиль; модернізм — літературно-мистецький напрям і сукупність різноманітних явищ у мистецтві кінця XIX — початку XX ст. тощо). Тож учителеві слід розкривати учням різні значення літературознавчих термінів.

Принцип історизму. Кожне з теоретико-літературних понять має свою історію. Літературознавчі терміни змінювалися протягом розвитку літератури й мистецтва.

Принцип типологічних взаємозв'язків зарубіжної та української літератур. Більшість теоретичних понять, що вивчаються в курсі зарубіжної.