Розділ іv. Використання грунтів та засоби по підвищенню їх родючості

4.1 Оцінка стану родючості грунтів

Врожайність основних сільськогосподарських культур ПП «Г.А.І» за останні три роки. Таблиця 5

Культура	2009	2010	2011	Середня за три роки
Озима пшениця	30,2	33,7	35,4	33,1
Кукурудза	250,9	280,4	290,4	273,9
Соняшник	16,1	16,9	17,7	16,9

Згідно з отриманих даних можна зробити висновок ,що ПП «Городнянські аграрні інвестиції» йде на шляху власного розвитку. Якщо порівнювати урожайність 2009 року та 2011 ,тобто від початку існування по сьогоднішній день , неозброєним оком помітно що підприємство виходить на новий рівень.Це відбулося за рахунок дотримання сівозміни,раціонального використання мінеральних та органічних добрив, дотримання строків сівби та передчасно прорахованого ринку збуту продукції.

4.2 Заходи по раціональному використанню родючості грунтів

На території ПП «Городнянські аграрні інвестиції» основними грунтами є дерново-підзолисті. Однак вони мають низьку родючість і тому потребують окультурення. Воно включає вапнування та удобрення. Особливо проблематичне внесення фосфорних добрив, бо фосфор активно рет-роградується (зв'язується в нерухомі форми). Рекомендується використовувати фосфоритну муку, практикувати місцеве внесення фосфорних добрив. У легких грунтах необхідно застосовувати також калійні й органічні добрива, дуже ефективні сидерати, посів багаторічних трав. Комплекс заходів щодо окультурювання веде до переважання гумусово-акумулятивного процесу, поліпшення якості гумусу, збільшення вмісту NPK, зменшення кислотності

Також значну території займають дернові неглибокі глейові супіщані та дернові глибокі глейові супіщані грунти. Даний тип грунту має високу потенційну родючість, але потребує поліпшення водно-повітряного режиму (достатньо агромеліоративних заходів), після чого він стає придатним для вирощування технічних, овочевих і кормових культур.

Також на території присутні ясно-сірі опідзолені глеюваті супіщані грунти. Сірі й світло-сірі лісові грунти мають понижену родючість через малий вміст гумусу, азоту, погану структуру. Треба вносити органічні та мінеральні добрива, вапнувати, використовувати травосіяння, накопичувати та зберігати вологу, боротися з водною ерозією.

Не значні території займають болотні, Торфувато-болотні добрерозкладені супіщані та Торфовища низинні неглибокі добрерозкладені супіщані грунти. Торф'яні грунти в природних умовах малопродуктивні. Завдяки меліорації й правильному використанню вони перетворюються в родючі грунти. Загалом, існує два шляхи використання торф'яних грунтів:

1) Торф використовують як добриво. Тут можливі такі варіанти: а) безпосереднє внесення торфу в грунт, що, з точки зору грунтознавства, нераціонально, оскільки торф швидко мінералізується, служить в основному тільки джерелом азоту й суттєво не покращує властивості грунту; б) торф використовують як підстилку для великої рогатої худоби. Краще з такою метою використовувати верховий торф, що має високу поглинальну здатність. Отриманий торф'яний гній є цінним добривом; в) використовувати торф для виготовлення компостів. Для цього до торфу додають вапно, золу, фосфорні добрива.

2) Болотний торф'яний грунт використовують як земельний фонд. У даному випадку треба мати на увазі ряд серйозних проблем, які при цьому виникають. Торф'яні грунти потребують забезпечення двостороннього регулювання водного режиму при їх меліорації для того, щоб попередити надмірний розклад, мінералізацію та гідрофобізацію торфу, а також вітрову ерозію. Перед включенням торф'яного болота в сільськогосподарське використання необхідно ретельно вивчити територію, яка відводиться під осушення, спрогнозувати можливі екологічні зміни, обгрунтувати доцільність і можливість проведення меліоративних робіт. У зв'язку зі специфікою теплового режиму необхідно забезпечити його регулювання – проведення теплових меліорацій, в тому числі активний обігрів грунту. Важливим є забезпечення оптимального рівня поживного режиму. В перші роки використання потрібно стимулювати вивільнення азоту з органічної речовини, а в подальшому – оптимізувати; необхідно обов'язкове внесення Р, К, мікродобрив, особливо – міді. Актуальним при використанні даних грунтів є боротьба з можливими пожежами, втратами речовин з дренажним стоком, вітровою ерозією. Грунти потребують специфічної агротехніки вирощування сільськогосподарських культур і системи обробітку, щоб стримувати надмірні втрати торфу: мінімалізації обробітку, насичення травами сівозмін. Найефективніше використовувати як земельний фонд низинні торф'яні грунти.