- •Розділ і. Клімат господарства
- •Розділ іі. Геологічна будрова
- •2.1 Грунтоутворюючі породи
- •2.2 Геоморфологія і рельєф.
- •2.3 Гідрографія та гідрологія
- •Розділ ііі. Грунти господарства.
- •3.1 Номенклатурна назва грунтів
- •3.2 Характеристика дерново-підзолистого грунту
- •3.3 Характеристика дернового глейового грунту
- •13.4. Болотні грунти
- •3.5 Картограмма вмісту рухомих форм фосфору (р2о5)
- •3.6 Картограма вмісту обмінного калію (к2 о)
- •3.7 Картограма кислотності грунтів (рНсол)
- •Розділ іv. Використання грунтів та засоби по підвищенню їх родючості
- •4.1 Оцінка стану родючості грунтів
- •4.2 Заходи по раціональному використанню родючості грунтів
- •4.3 Сівозміна
- •4.4 Система удобрення
Розділ ііі. Грунти господарства.
Господарство ПП «Городнянські аграрні інвестиції» розташоване в зоні полісся.На території господарства найбільш поширений є дерново-підзолистий глейоватий супіщаний грунт.
Найбільш поширені грунти в господарстві:
-Дерново-підзолисті глейові супіщані;
-Дерново-підзолисті глеюваті супіщані;
-Ясно-сірі опідзолені глеюваті супіщані;
3.1 Номенклатурна назва грунтів
Шифр ґрунту |
Назва ґрунту |
|
Дерново-слабопідзолисті глеюваті зв`язно-піщані |
|
Дерново-слабопідзолисті глейові зв`язно-піщані |
|
Дерново-слабопідзолисті глейові супіщані |
|
Дерново-середньопідзолисті глеюваті зв`язно-піщані |
|
Дерново-середньопідзолисті супіщані |
|
Дерново-середньопідзолисті глеюваті супіщані |
|
Дерново-середньопідзолисті глейові супіщані |
|
Дерново-середньопідзолисті глейові супіщані морена |
|
Ясно-сірі опідзолені супіщані |
|
Ясно-сірі опідзолені глеюваті супіщані |
|
Ясно-сірі опідзолені глеюваті супіщані (морена) |
|
Ясно-сірі опідзолені глейові супіщані |
|
Ясно-сірі опідзолені глейові супіщані(морена) |
|
Болотні |
|
Торфувато-болотні добрерозкладені супіщані |
|
Торфово-болотні добрерозкладені супіщані |
|
Торфовища низинні неглибокі добрерозкладені супіщані |
|
Торфовища низинні глибокі середньорозкладені супіщані |
|
Дернові неглибокі глейові супіщані |
|
Дернові неглибокі глейові супіщані (сучасний алювій) |
|
Дернові глибокі глейові супіщані |
3.2 Характеристика дерново-підзолистого грунту
Це Е-І-диференційовані кислі грунти з профілем типу Нл+Н+Е+І+Р. Зональні для південної частини тайгово-лісової зони. У світі вони займають близько 350 млн. га, в СНД – 185 млн. га, в Україні – 2,5 млн. га. В Україні дерново-підзолисті грунти є зональними для Полісся, інколи зустрічаються на борових терасах і стародавніх прируслових валах рік лісостепу й Карпатської гірської області. Великі масиви даних грунтів є в Канаді (центральній і східній частині), США (північному сході), середній та східній Європі, Японії, Далекому Сході Євразії.
Клімат зони розповсюдження цих грунтів гумідний бореальний, Кз>1, континентальний або різкоконтинентальний. Рельєф різноманітний – як рівнинний, так і розчленований. Грунтотворні породи – водно-льодовикові, моренні, стародавньоалювіальні, в основному безкарбонатні різного гранулометричного складу. В Україні переважають супіщані. Рослинність – змішані ліси (південна тайга) з трав'янистим покривом.
Щодо генезису дерново-підзолистих грунтів, то найбільш розповсюджена теорія полягає в твердженні, що дерново-підзолисті грунти утворились під дією підзолистого та дернового процесів. Ця дія може бути як сумісною, так і почерговою при зміні типу рослинності; Будова цілинного дерново-підзолистого грунту така:
Нл – лісова підстилка потужністю 3-5 см;
Не – гумусово-елювійований, світло-сірий або білястий, потужністю 5-30см, дрібногрудкуватий з горизонтальною подільністю;
Е – підзолистий, у вигляді плям або суцільний, потужністю до 30 см, білястий або зовсім білий, плитчастий, пластинчастий або лускуватий, часто зустрічаються конкреції R(OH)3 із домішками гумусу й глинистих часток;
І – ілювіальний, темно-бурий (у легких – червонувато-бурий), щільний, грудкувато-призматичний або горіхуватий, потужністю 20-120см, затікання органо-мінеральних колоїдів;
Р – материнська порода.
Мал 1. Дерново-підзолистий грунт
Багато грунтів розорано, при цьому їх профіль набуває такого вигляду: Н(е)орн.+Е (Еі)+І+Р. Морфологічно диференціація профілю різкіше проявляється при більш тяжкому гранулометричному складі грунту.
Склад і властивості дерново-підзолистих грунтів пов'язані зі ступенем розвитку підзолистого процесу грунтоутворення. Гранулометричний та хімічний склад змінюються по профілю аналогічно вище описаним підзолистим грунтам. Гумусу мало (2-3% в Не), гумусовий профіль регресивно-акумулятивний, тип гумусу гуматно-фульватний (Сгк:Сфк = 0,7-0,9). Фізико-хімічні властивості залежать від гранулометричного складу, породи, ступеня розвитку підзолистого процесу.
Ємність поглинання низька (5-15 мг-екв/100 г грунту), грунти кислі (рН=3,5-5,5), СНО < 75%, типовий склад обмінних катіонів: Са, Mg, H. Бідні на азот і фосфор. Фізичні й водно-фізичні властивості різко змінюються за профілем: щільність, максимальна гігроскопічність найбільші в І- горизонті, а пористість та аерація тут мінімальні, структура грунту нестійка.
Дерново-підзолисті глейові зберігають ознаки дерново-підзолистих грунтів та мають чітко виражене оглеєння і оторфовану дернину: H(t)+HEgl+Egl+Igl+PGl.
Види: слабопідзолисті – Е-горизонт являє собою окремі білясті плями або суцільний потужністю до 3 см; середньопідзолисті – Е менший за потужністю від Не; сильнопідзолисті – Е більший від Не.
Серед дерново-підзолистих грунтів, як і серед підзолів, підтипи виділяють за наявністю оглеєння(табл. 1).
Таблиця 1. Класифікація дерново-підзолистих грунтів
Підтипи |
Роди |
Види |
Дерново-підзолисті Дерново-підзолисті глейові |
Звичайні Залишково-карбонатні Ілювіально-залізисті Ілювіально-гумусові |
а) за ступенем опідзолення: слабо, середньо- і сильнопідзолисті б) за ступенем гумусованості: малогумусні (< 3%), середньо гумусні (3-5%), високогумусні (>5%) в) за ступенем оглеєння |
Дерново-підзолисті грунти – найбільш розорані в тайгово-лісовій зоні. Але вони мають низьку родючість і тому потребують окультурення. Воно включає вапнування та удобрення. Особливо проблематичне внесення фосфорних добрив, бо фосфор активно рет-роградується (зв'язується в нерухомі форми). Рекомендується використовувати фосфоритну муку, практикувати місцеве внесення фосфорних добрив. У легких грунтах необхідно застосовувати також калійні й органічні добрива, дуже ефективні сидерати, посів багаторічних трав.
Комплекс заходів щодо окультурювання веде до переважання гумусово-акумулятивного процесу, поліпшення якості гумусу, збільшення вмісту NPK, зменшення кислотності.