Тема 2. Механізми менеджменту.

Питання 1. Організаційний механізм.

Організаційний механізм управління реалізує різні види організаційних відносин, що встановлюються між елементами системи, і насамперед між людьми.

Статика організаційного механізму розглядає відносно стійкі, постійні організаційні зв'язки.

Динаміка організаційного механізму розглядає в основному організаційні аспекти зміни стану системи.

Наказ - акт одноособового керівництва. Видавати накази має право тільки керівник організації. Виступає тільки в письмовій формі.

Розпорядження - цією формою впливу користаються заступники керівника організації і керівники середньої ланки.

Вказівка - менеджери нижчого рівня керування. Вона буває переважно усною.

Питання 2. Економічний механізм.

Питання 3. Соціально-психологічний механізм.

Тема 3. Еволюція концепцій менеджменту.

Питання 1. Індустріальна школа.

Впродовж однієї лекції можна лише стисло охарактеризувати основні етапи та досягнення у процесі розвитку науки управління. Тим, хто цікавиться менеджментом має бути корисним ознайомитися з його еволюцією оскільки:

1. навіть обмежені відомості можуть допомогти оцінити чисельні ідеї та підходи у розвитку управління;

2. знайомство з історією управлінської думки дозволяє глибше усвідомити сутність категорії «менеджмент».

Хоча організації як форма об’єднання людей для досягнення спільної мети існують не одне тисячоліття, але до середини 19 століття практично ніхто не замислювався над тим, як управляти системно. Ідея про те, що організацією можна управляти на науковій основі почала формулюватися саме у середині 19 століття. Причиною тому були зміни, які внесла промислова революція у виробничий процес та середовище функціонування організацій.

Остаточно ідея управління як наукової дисципліни, професії та галузі досліджень сформулювалася у США. Це пояснюється такими обставинами:

1. досягнення успіхів у бізнесі в США визначалося компетентністю та здібностями будь-якого громадянина, незалежно від його походження, національності, статі тощо;

2. підтримка урядом США системи освіти сприяла зростанню кількості людей, здатних виконувати різні ролі в бізнесі, у тому числі і в управлінні;

3. незначне регулювання бізнесу з боку уряду США у ті роки дозволяло швидко збільшувати обсяги виробництва та сприяло виникненню крупних компаній, управляти якими без формалізованих засобів було неможливо.

На відміну від інших наук розвиток управлінської думки не був послідовною системою знань. Навпаки, на першому етапі (до середини 20 століття) наука управління розвивалася одразу по кільком відносно самостійним напрямкам (або підходам до управління), концентрувала увагу на різних поглядах на управління. Виділяють наступні ранні теорії менеджменту: класичні теорії менеджменту; поведінкові теорії; теорії з точки зору кількісного підходу.

Класична теорія менеджменту включає дві школи:

а) школу наукового управління;

б) адміністративну школу (класичну теорію організацій).

Наукове управління було спрямоване на дослідження проблем підвищення продуктивності праці робітників (безпосередніх виконавців) шляхом удосконалення операцій ручної праці.

Засновниками школи наукового управління були Ф.Тейлор («Принципи наукового управління»,1911р.), Френк та Ліліан Гілбрейт, Генрі Форд, Генрі Гант.

Концепцію наукового управління сформулював Ф. Тейлор як необхідність послідовної реалізації наступних чотирьох кроків управління:

1. Аналіз робочої ситуації (у будь-якій робочій ситуації можна виділити три основні елементи - загальне завдання (Зз), робітники-виконавці (Р), менеджер (М).

2. Аналіз змісту загального завдання:

- розподіл загального завдання на більш дрібні задачі (Зз на з1, з2, з3);

- визначення якостей та навиків, необхідних для їх виконання;

- визначення необхідної кількості робітників-виконавців (Р на р1, р2, р3).

3) Підбір робітників для виконання окремих задач (р1з1, р2з2, р3з3);

4) Продовження управління - встановлення взаємозв’язків, координація та планування діяльності усієї робочої групи. М

р1 р2 р3

з1 з2 з3

Питання 2. Адміністративна школа.

Адміністративна школа (класична теорія організації) опрацьовувала підходи до удосконалення управління організацією в цілому. Представники цієї школи (А.Файоль, М. Вебер, Л. Урвік, Ч. Бернард) намагалися виділити загальні характеристики та закономірності управління організацією. Метою їх досліджень було виділення «універсальних принципів» управління, дотримуючись яких організація досягатиме успіху.

Набільш чіткі принципи сформулював А.Файоль. М.Вебер сформулював концепцію ідеальної бюрократії.

Класична школа менеджменту визнавала значення людського фактора в управлінні, проте приділяла йому незначну увагу (оплата та стимулювання праці, встановлення формальних відносин між керівниками та підлеглими тощо).

Питання 3. Поведінкові теорії.

Поведінкові теорії менеджменту виникли як реакція на недоліки класичних теорії. Тому їх часто об’єднують загальною назвою «неокласична теорія менеджменту». Виникненню поведінкових теорій багато в чому сприяли досягнення промислової психології (Х.Мюнстерберг «Психологія та промислова ефективність», 1912; Л.Гілберт «Психологія управління», 1914; результати Хоторнських експериментів Елтона Мейо).

Поведінкові теорії менеджменту опрацьовували Мері Паркер Фоллет, Р.Лайкерт, Д. МакГрегор, Ф.Герцберг та інші.

Поведінкові теорії менеджменту включають в себе два підходи:

а) підхід до управління з точки зору міжособових відносин або з позицій людських відносин. Представники цього підходу досліджували в основному проблеми індивідуальної психології робітників організації. Їх зусилля були зосереджені переважно на вивченні поведінки індивідуума в організації, на його мотивації.

б) підхід до управління з точки зору групової поведінки (вивчення організаційної поведінки). Його представники концентрували увагу на вивченні типів групової поведінки, на розумінні організації як складного соціального організму, який знаходиться під впливом певних уявлень, звичок, конфліктів, культурного оточення тощо.

Питання 4. Сучасні теорії менеджменту.

Кількісний підхід (школа науки управління). Теоретики цієї школи розглядали управління як систему математичних моделей та процесів.

В основу цих теорій покладено ідею про те, що управління є певним логічним процесом, який можна відобразити за допомогою математичних символів та залежностей. В центрі уваги цієї школи знаходиться математична модель, тому що саме за її допомогою управлінську проблему можна відобразити (передати) у вигляді основних її цілей та взаємозв’язків.

Інтереси представників цієї школи практично повністю пов’язані з застосуванням математики в управлінні.

Основний внесок цієї школи в теорію управління - це ідея про спрощення управлінської реальності за допомогою математичних моделей.

Загальним для усіх ранніх теорій менеджменту було те, що вони пропонували кожна свій єдиний «рецепт» підвищення ефективності управління. Кожна з них не була помилковою та зробила важливий внесок у розуміння сутності менеджменту. Проте кожна з них одночасно обмежена з точки зору вузького погляду на багатомірність управління.

Наприкінці 1961р. Гарольд Кунц опублікував статтю, у якій охарактеризував диверсифікацію підходів до вивчення менеджменту та назвав цей стан «джунглями теорій менеджменту». Він зробив висновок, що диверсифікація теорій управління є наслідком намагань кожної школи, кожного напрямку створити якусь завершену теорію менеджменту. Поведінковий та кількісний підходи не еквівалентні усьому полю менеджменту. Це скоріше інструменти, які має використовувати менеджер.

Зазначені недоліки ранніх теорій менеджменту певною мірою долаються інтегрованими підходами до управління.

1. Процесний підхід розглядає управління як серію взаємопов’язаних дій (функцій управління), які реалізуються у такій послідовності

планування організація лідирування контроль

Кожна функція у свою чергу складається з взаємопов’язаних підфункцій. Таким чином, процес управління є загальною сумою усіх функцій та підфункцій.

2. Системний підхід. Його представники стверджують, що організацію слід розглядати як систему у єдності частин, з яких вона складається та зв’язків з її зовнішнім середовищем. Тільки такий підхід дозволяє отримати цілісне уявлення про сутність управління. Схематично системний підхід до управління можна представити таким чином

Входи Трансформаційний Виходи

до організації процес з організації

Організація

Зовнішнє середовище

3. Ситуаційний підхід визнає, що хоча загальний процес управління і є однаковим, специфічні прийоми, які використовує керівник повинні змінюватися в залежності від ситуації.

Сутність ситуаційного підходу можна усвідомити співставивши принципове та ситуаційне мислення.

Якщо Х тоді Y

Принциповий підхід

Якщо Х тоді Y

залежить від Z

Об’єктом досліджень ситуаційного підходу виступають найбільш значущі в управлінні ситуаційні зміни, зокрема у сферах лідирування, побудови організаційних структур, кількісних оцінок.