2. Основним нормативним актом, що регулює порядок проведення медичних оглядів, є

Положення про медичний огляд працівників певних категорій, затверджене наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31 березня 1994 року № 45. Додаток № 1 до Положення містить Перелік професій, працівники яких підлягають медичному огляду. #Поряд з конкретними видами робіт, де медичний огляд обов'язковий, у Переліку міститься відсилка до додатка № 1 до наказу Міністерства охорони здоров'я СРСР "Про, вдосконалення системи медичних оглядів трудящих і водіїв індивідуальних транспортних засобів"1 від 29 вересня 1989 року № 555. У цьому додатку міститься Перелік шкідливих речовин, несприятливих виробничих факторів та робіт, для виконання яких обов'язкові медичні огляди працівників. Зазначений Перелік повністю зберігає свою чинність в Україні. Навіть тоді, коли ст.169 КЗпП і ст. 19 Закону "Про охорону праці" не передбачають обов'язкового проведення медичних оглядів (наприклад, медичні огляди з метою виявлення інфекційних та деяких інших захворювань працівників і уникнення зараження ними інших людей через продукцію, яка виробляється), вказівки зазначеного

Переліку про обов'язкове проведення медичних оглядів мають юридичну чинність.

3. Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі, затверджений наказом Держнаглядохоронпраці та Міністерства охорони здоров'я України від 23 вересня 1994 року № 263/121.

4. Витрати на проведення медичного огляду несе власник. Це означає, що власник зобов'язаний покрити медичній установі витрати, пов'язані з проведенням медичного огляду. Власник також покриває частково затрати на обстеження та лікування працівників у профілактичних центрах, клініках науково-дослідних та навчальних інститутів, університетів (п. 2.5 Положення про медичний огляд працівників певних категорій). Крім того, згідно з частиною четвертою ст. 19 Закону "Про охорону праці" власник зобов'язаний на час медичного огляду працівника зберігати за ним місце роботи та середній заробіток.Середній заробіток зберігається за працівниками під час не лише проходження звичайного медогляду, а й обстеження в профілактичних центрах, клініках науково-дослідних та навчальних медичних інститутів (університетів) для уточнення діагнозу або визначення ролі виробничих факторів у розвитку захворювання (п. 1.10 Положення про медичний огляд працівників певних категорій). Буквально тлумачачи частину четверту ст. 19 Закону "Про охорону праці", слід зробити висновок про те, що середній заробіток на період медичного огляду виплачується лише при проведенні періодичних (упродовж трудової діяльності) медичних оглядів. За період проведення попереднього (при прийнятті на роботу) медичного огляду збереження середнього заробітку неможливе через його (заробітку) відсутність, а виплата тарифної ставки (окладу) законодавством не передбачена.

5. Відповідно до згаданих Переліків, що визначають коло осіб, які підлягають обов'язковому медичному огляду, контингент осіб, які підлягають медичним оглядам, визначається санітарно-епіде­міологічною установою (п. 3.2.1 Положення). На промислових підприємствах цей контингент визначається один раз у два роки, а на підприємствах сільського господарства — щорічно. При зміні технологічного процесу, введенні нових професій, про що власник оповіщає санітарно-епідеміологічну установу, контингент осіб, 'які піддягають медичному огляду, уточняється. Санітарно-епідеміологічна установа складає акт визначення контингенту осіб, які підлягають періодичному медичному огляду.

6. На основі акта визначення контингенту осіб, які підлягають медичному огляду, власник складає поіменний список, погоджує його з санітарно-епідеміологічною установою і один екземпляр цього списку направляє у лікувально-профілактичну установу, на яку покладається обов'язок проведення медичних оглядів. Після погодження з лікувально-профілактичною установою терміну проведення медичних оглядів власник видає наказ про проведення медичних оглядів з визначенням їх термінів та працівників, відповідальних за організацію медичних оглядів.

РОЗДІЛ 4. ІНСТРУКЦІЇ З ОХОРОНИ ПРАЦІ. РОЗРОБКА ТА ЗАТВЕРДЖЕННЯ АКТІВ З ОХОРОНИ ПРАЦІ, ЩО ДІЮТЬ В ОРГАНІЗАЦІЇ

1.1. Рекомендації щодо організації роботи кабінету промислової безпеки та охорони праці (далі – Рекомендації) можуть використовуватись роботодавцями як один із інструментів забезпечення функціонування системи управління охороною праці, передбаченої статтею 13 Закону України «Про охорону праці», а саме для проведення навчання з питань охорони праці та пропаганди безпечних методів праці.

1.2. Кабінет промислової безпеки та охорони праці є організаційним та навчально-методичним осередком пропаганди знань з питань промислової безпеки та охорони праці серед працюючих, поширення позитивного досвіду з профілактики виробничого травматизму, професійних захворювань, аварій тощо.

1.3. В Рекомендаціях пропонується порядок створення і організації роботи кабінетів промислової безпеки та охорони праці на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форм власності, видів діяльності, господарювання (далі – підприємства), пропозиції щодо їх оснащення і напрямків використання.

1.4. Залежно від специфіки виробництва, чисельності працівників, порядку утворення, територіального розташування об’єктів, галузевого спрямування та інших чинників даними Рекомендаціями пропонується створення стаціонарного кабінету (куточку) промислової безпеки та охорони праці або пересувного кабінету (куточку) промислової безпеки та охорони праці, регіонального або галузевих кабінету промислової безпеки та охорони праці, кабінету (куточку) охорони праці (для підприємств невиробничої сфери діяльності).

1.5. На підприємствах з чисельністю 100 і більше працівників, а також на підприємствах, специфіка виробництва яких вимагає проведення з персоналом великого обсягу робіт з питань охорони та безпеки праці, рекомендується створення кабінету промислової безпеки та охорони праці.

На невеликих підприємствах та в структурних підрозділах підприємства може бути створено куточок охорони праці та промислової безпеки.

На підприємствах, виробнича діяльність яких має пересувний характер або працівники перебувають на тимчасових ділянках роботи (наприклад, при роботі вахтово-експедиційним методом), доцільно обладнати пересувні кабінети чи куточки промислової безпеки та охорони праці.

На підприємствах, діяльність яких не пов’язана з виробничою діяльністю, виконанням робіт підвищеної небезпеки, може створюватися кабінет чи куточок охорони праці.

1.6. Кабінет промислової безпеки та охорони праці рекомендується розміщувати в окремому приміщені, до складу якого входить одна або кілька кімнат, оснащених технічними засобами, навчальними посібниками і зразками, наочними та інформаційними матеріалами з питань охороні праці та промислової безпеки.

Приміщення для розміщення кабінету промислової безпеки та охорони праці має відповідати вимогам будівельних норм і правил.

Для нових виробничих об’єктів, або тих що реконструюються, місце розташування кабінету промислової безпеки та охорони праці доцільно визначати на стадії проектування.

1.7. Куточок промислової безпеки та охорони праці може бути у вигляді стенду, екрану, комп’ютера з відповідним програмним забезпеченням тощо.

Для куточка промислової безпеки та охорони праці може виділятися як окреме приміщення, так і обладнуватися частина приміщення загального призначення.

1.8. Зміст роботи та оснащення кабінету промислової безпеки та охорони праці визначається з урахуванням специфіки діяльності підприємства.

1.9. Рекомендації можуть також використовуватися під час створення регіональних та галузевих кабінетів промислової безпеки та охорони праці.

1.10. Галузевий кабінет промислової безпеки та охорони праці може створюватися з метою організаційної та методичної допомоги підприємствам галузі за рішенням міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, об’єднання підприємств в приміщенні певного галузевого науково-дослідного інституту, підприємства галузі або навчального закладу системи перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів підприємств галузі.

1.11. Регіональний (обласний, міський чи районний) кабінет промислової безпеки та охорони праці може створюватися за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування.

Регіональний кабінет промислової безпеки та охорони праці може бути спеціалізованим за певним галузевим спрямуванням виробництв, провідних для даного регіону, або міжгалузевим, функціональні завдання та зміст якого охоплюють всі або пріоритетні види виробництв регіону незалежно від їх галузевого спрямування.

Регіональний кабінет промислової безпеки та охорони праці може створюватися в приміщенні певного підприємства або професійно-технічного навчального закладу, навчального комбінату підприємства тощо.

1.12. Витрати на створення, оснащення та оформлення кабінету промислової безпеки та охорони праці підприємства включаються до валових витрат підприємства відповідно до «Переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №994 від 27.06.2003.

1.13. Створення, оснащення та оформлення регіональних та галузевих кабінетів промислової безпеки та охорони праці може здійснюватись шляхом включення відповідних заходів до регіональних та галузевих програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

РОЗДІЛ 5. РЕГУЛЮВАННЯ ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ У КОЛЕКТИВНОМУ ДОГОВОРІ

Колективний договір — це локальний нормативно-пра­вовий акт, який регулює трудові, соціально-економічні відно­сини між власником і працівниками даного підприємства.

У колективному договорі, угоді сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам, визначають обсяги та джерела фінансування зазначених заходів.Ці умови можна поділи­ти на чотири види: інформаційні, нормативні, зобов'язальні й організаційні.Інформаційні умови містять норми централізованого законодавства, а також колективних угод більш високого рівня— Генеральної, галузевої, регіональної угод. У ст. 7 Закону України "Про колективні дого­вори і угоди" міститься зразковий перелік питань, згідно з якими до договору можуть включатися взаємні зобов'язан­ня сторін Право на безпечну працю закріплене в Конституції УкраїниДане регулювання питань ОП у колективному договорі здійснюється згідно чинного «Закону України про охорону праці» статті 20, яка регламентує:

• у колективному договорі, угоді сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством, їх обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям і пожежам, визначають обсяги та джерела фінансування зазначених заходів. [1;2.5]

РОЗДІЛ 6. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБІТ ТА ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ АТЕСТАЦІЇ РОБОЧИХ МІСЦЬ. КАРТА УМОВ ПРАЦІ

Атеста́ція робо́чих місць [за умовами праці] — комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу.

Включає облік та комплексну оцінку відповідності кожного робочого місця вимогам стандартів, методикам виконання вимірювань, санітарним нормам і правилам, правилам техніки безпеки та пожежної безпеки.

Основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками з метою реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Атестація проводиться на підприємствах і в організаціях незалежно від форм господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працівників, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Атестацію проводить атестаційна комісія, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.