3. Економіка виробництва льону-довгунця

Народногосподарське значення, розвиток та розміщення льону-довгунця

Із всіх прядивних культур в Україні найбільше значення, як технічна культура, має льон-довгунець. До цієї групи також входять коноплі, джут, кенаф та ряд інших культур. Значення льону-довгунця зумовлюється насамперед продукцією, яку одержують в результаті переробки. З льону виготовляють три вити продукції – волокно, насіння і кострицю. Лляне волокно є незамінною сировиною для текстильної промисловості. Воно характеризується високими технологічними властивостями – міцністю, гнучкістю, тониною. За міцністю льоноволокно перевищує у 2 рази бавовняне і в 3 рази – вовняне. Із льоноволокна виготовляють одяг, білизну, мішковину, брезент тощо. Лляні вироби користуються значним попитом на внутрішньому і на світовому ринках.

У світовому землеробстві льон відноситься до найстародавніших сільськогосподарських культур. Льонарством займалися здавна всі слов’янські племена, що населяли східну частину європейської рівнини до утворення Київської Русі. В багатьох історичних пам’ятках є згадки про те, що льон вирощували на волокно і олію в значних обсягах. За останні десятиріччя посіви цієї культури скорочуються.

Лляна олія використовується як продукт харчування, а також для виробництва фарб, лаків, мила та інших продуктів. Побічна продукція олійних заводів – макуха використовується як цінний концентрований корм для худоби.

З центнера насіння льону одержують 37-40кг олії, решта – лляний шрот.

З коротких волокон льону виготовляють мотузки та шпагат. З костриці виготовляють плити для меблевого виробництва і будівництва. В Україні виробництво льону-довгунця зосереджене переважно у зоні Полісся – у Житомирській, Чернігівській, Волинській, Львівській, Івано-Франківській та Рівненській областях, які забезпечують понад 90% валового виробництва.

Сьогодні галузь льонарства знаходиться у стані стагнації, причинами якої є загальнодержавна економічна криза, диспаритет цін, розпад економічних, виробничих і технологічних зв’язків між окремими ланками товарних комплексів, великі енергетичні та трудові витрати на вирощування льону, дефіцит фінансових ресурсів для впровадження новітніх технологій і модернізації виробничих потужностей, втрата традиційних ринків збуту, недостатні умови для залучення інвестицій, низький рівень менеджменту на підприємствах.

Динаміка виробництва льону-довгунця в Україні (показники розвитку галузі):

Показник	1990	2000	2005	2009	2010
Зібрана площа	169,4	19,8	23,6	1,8	1
Урожайність льоноволокна	6,4	4,2	5,4	6,6	4
Валовий збір	108,1	8,3	12,7	1,2	0,4

Показниками економічної ефективності льонарства притаманні властивості, пов’язані з тим, що льон-довгунець є одночасно як прядивною, так і олійною культурою і дає кілька видів продукції – насіння, соломку, тресту. Це зумовлює багато стадійність технології виробництва льонопродукції та необхідність визначення економічної ефективності виробництва кожного окремо взятого виду продукції на різних стадіях виробничого процесу.

В льонарстві на ефективність виробництва особливо впливає якість продукції. Наприклад, якість соломки визначається за 6 показниками, трести – за 7. У зв’язку з цим, реалізаційні ціни тна різні сортономери льонопродукції диференційовані: для соломки – по 18 сортономерах, для волокна – по 20 сортономерах. Тому для об’єктивної економічної оцінки виробництва продукції льонарства необхідно врахувати її якість, яка визначає рівень ціни реалізації, що в свою чергу впливає на прибутковість виробництва.

Головні причини занепаду льонарства:

• Запровадження в Україні давальницьких схем, за якими працюють майже 80% підприємство легкої промисловості. Рятуючи лише одну галузь – швейну промисловість, були загублені льонарство і вівчарство, продукція яких на внутрішньому ринку не мала попиту

• Засилля імпорту товарів легкої промисловості, його питома вага у загальному об’ємі продаж і товарообороті складає 80-85%, причому значна частина це товари невідомого походження. Особливо боляче впливає на ринок нелегальний імпорт «second hand»

• Обсяги імпорту «секондхенду» текстильнильних виробів у 3,3 рази перевищують обсяги вітчизняного виробництва одягу. При цьому 25% загального «секондханд» ввозиться як гуманітарна допомога.

• Втрата значною мірою переробної бази льоносировини. Два льонокомбінати – гіганти (Житомирський і Рівненський) у середині 90-х років зупинилися. У кожній льоносіючій області налічувалося 5-10 льонозаводів, зараз вони потребують модернізації, окремі пущені на металобрухт.

Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва льону-довгунця:

• Ріст урожайності і покращення якості продукції на основі впровадження інтенсивних технологій вирощування, збирання та переробки. Інтенсивна технологія вирощування культури вимагає правильного розміщення її в сівозміні і після кращих попередників. Виключне значення для розвитку льонарства має використання кращих сортів льону, які стійкі проти вилягання, шкідників і хвороб. В умовах України такими є насамперед сорт К-6, а також сорти Томський-10, Оршанський-2 та ін.

• Збирання льону найбільш відповідальний і трудомісткий процес, на нього припадає понад 60% матеріальних і трудових затрат. Зниження витрат у цей період є одним із факторів зниження собівартості льонопродукції

• Підвищенню ефективності виробництва льону-довгунця та льонопродукції сприяє зміцненню економічних зв’язків між господарствами та льонозаводами, організаціями агропромислових підприємств та об’єднань, кінцеві результати діяльності яких залежать від ефективної діяльності кожного учасника кооперації

До прядивних культур відносять також коноплі.

Ще з давнини Україна відігравала певну роль у вирощуванні коноплі для виготовлення вірьовок, канатів для парусів, використання у ветеринарії та медицині. В останні роки площі під цією культурою скоротились до мінімальних розмірів. Якщо у 1990р. зібрана площа ще була 7,8 тис.га, 2000р. – 2,9 тис.га то у 2010р. – 100га. Скорочення цієї культури пов’язано з її високою трудомісткістю, особливими умовами вирощування (вимочування у воді), а також зважаючи на те, що це наркотична культура, основне завдання коноплярства – це підвищення урожайності на основі концентрації посівів в певних районах та використання без наркотичної коноплі, яка виведена в Україні.

За даними Держкомітету з питань контролю за наркотиками, кілька років тому цю рослину вирощували на законних підставах 60 агропідприємств. А зараз їх залишилося 7. Йдеться про ті сорти конопель, у складі яких вміст психотропної речовини мізерний і які не цікавлять наркобізнес.

Відносний ресурсний потенціал